3.Форма договору кредитування індивідуального житлового будівництва

Немаловажним також є питання стосовно форми договору кредитування індивідуального житлового будівництва. Відповідно до п.15 Положення Національного банку України «Про кредитування» (затвердженого постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 року № 246) кредитні взаємини регулюються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки у письмовій формі.

Менш категоричні вимоги до форми кредитного договору передбачені в проекті Цивільного кодексу України. Так, у статті 1116 проекту ЦК сказано, що кредитний договір може бути укладений письмово. Тут же вказується і на той факт, що недотримання письмової форми не має наслідків недійсності кредитного договору. Проста письмова форма правочину встановлена головним чином для визначеності взаємин сторін, тобто покликана тим самим забезпечити інтерес контрагентів. Тому держава, звичайно, не втручається в питання, пов'язані з наслідками порушення вимог про письмову форму. З огляду на приватний характер інтересу сторін до письмової форми договору законодавець визнав, що правочин, здійснений усупереч вимогам ЦК чи іншого закону усно, а не письмово, зберігає значення юридичного факту, що породжує відповідні права й обов'язки. Тим самим загальний принцип дотримання простої письмової форми визнається справою самих сторін, зрозуміло, при наявності їхньої згоди на зазначений рахунок.

Діюче законодавство України вказує, що кредитний договір повинен бути підписаний сторонами, кредитором і позичальником, а при обміні листами, телеграмами, телефонограмами, підписаний стороною, яка їх оформляє. Це створює можливість оперативного укладення договору. Але при цьому він повинен бути укладений у формі, яка виявляє волю сторін і дає можливість трактувати недвозначний зміст договору. У даному випадку є доречним розглянути деякі новели про способи підписання кредитного договору. Так, проект Цивільного кодексу України (п. З ст. 198) врахував і визнав за можливе застосування при укладенні правочинів різних способів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного чи іншого копіювання, електронно-цифрового підпису й інших аналогів власноручного підпису. Однак тут дотримана певна обережність: використання цього способу допускається, якщо в законі інших правових актах чи угоді сторін будуть встановлені сама можливість подібних підписів і визначений їх порядок. Визначальним фактором у даному випадку є можливість вірогідно установити той факт, що даний документ виходить саме від сторони за договором. Що стосується правомірності здійснення підпису договору таким способом, то, виходячи з проекту ЦК, юридична чинність повинна визнаватися як за правочинами, підписаними безпосередньо (власноручно) особами, що укладають кредитний договір, так і за допомогою факсиміле або іншим подібним способом.

З розвитком комп'ютерного обслуговування в банківській діяльності, укладення правочинів за допомогою вищевказаних способів здається найбільш прийнятним. Хоч існує ще дуже багато питань у галузі розробки на належному рівні нормативної бази, що регулює вимоги, запропоновані до даного способу укладення письмових правочинів. У першу чергу, що стосується договору кредитування взагалі і договору кредитування індивідуального житлового будівництва зокрема, то такі зміни, які стосуються можливості застосування електронно-цифрового підпису й інших способів при укладенні вищевказаних договорів, необхідно розробити і внести в Закон України «Про банки і банківську діяльність», Положення НБУ «Про кредитування» та інші нормативні акти.

Елементом письмової форми договору може бути, крім підпису, також вимога про наявність печатки в договорі, що укладається. Нині діюче законодавство України вимог, що стосуються засвідчення підписів сторін відбитками печаток, не містить.

Виходячи зі змісту ст. ст. 44 і 154 ЦК, у яких йдеться тільки про підписання договору, печатка не є обов'язковим реквізитом при укладенні правочину. Проект ЦК (п. 2 ч. 2 ст. 198) передбачає дещо іншу вимогу до письмової форми правочину і наявності печатки. Так правочин, що здійснюється юридичною особою, підписується особами, що уповноважені на це законом, іншими правовими актами чи статутними документами, і скріплюється печатками.

Безперечно, при використанні факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного чи іншого копіювання, електронно-цифрового підпису й інших аналогів власноручного підпису, необхідність у посвідченні договорів печатками взагалі зникне.

На закінчення розгляду питання, що стосується форми договору кредитування індивідуального житлового будівництва, необхідно вказати, що п. 1 ст. 671 проекту ЦК встановлено, що сторонам надається право укладати договір у будь-якій формі, передбаченій для здійснення правочинів, якщо визначена форма не передбачена законом для даного виду договорів. Таким чином, вимоги до форми означають лише неприпустимість вибору більш простої форми в порівнянні з передбаченою законом. У той же час використання більш складної форми залежить від згоди сторін. Так, відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦК договір за згодою сторін може бути виражений у більш строгій формі, якщо законом взагалі не передбачено визначеної форми для даного виду договорів.

Іноді сторони домовляються про посвідчення договору, укладеного в письмовій формі, у нотаріуса для надання йому «більшої ваги». Що стосується можливості нотаріального посвідчення правочинів, то відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року, нотаріуси і посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, що здійснюють нотаріальні дії, засвідчують правочини, стосовно яких законодавством встановлена обов'язкова нотаріальна форма, а також за бажанням сторін і інші правочини, не залежно передбачена законом визначена форма для даного виду договорів чи не передбачена. У всякому разі договір вважається укладеним лише з моменту надання йому обумовленої форми.

 

4. Сторони договору кредитування індивідуального житлового будівництва, їх права та обов'язки

Виходячи з визначення договору кредитування індивідуального житлового будівництва, розглянемо, хто може бути його суб'єктами, тобто особами (фізичними та юридичними), які виступають в якості учасників цих правовідносин.

Так, за загальним правилом сторонами кредитного договору є позикодавець (кредитодавець) і позичальник (кредитоодержувач).

В якості кредитодавця грошових коштів, виходячи зі змісту статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», виступають кредитні установи, що мають право здійснювати такі операції, як розміщення залучених грошових коштів фізичних і юридичних осіб від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як відзначає Н.Н. Захарова, кредитною установою є банк чи інша кредитна організація1. Основна функція банку - посередництво в платежах і кредиті.

Згідно зі статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки на підставі банківських ліцензій мають право здійснювати такі банківські операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. У теперішній час в Україні кредитуванням населення на індивідуальне житлове будівництво займається Ощадний банк України. Але, як зазначено в ч. 2 ст. 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки в Україні можуть функціонувати і як спеціалізовані, до яких, крім ощадних, також відносяться й іпотечні банки. Що стосується визначення поняття «інша кредитна організація», то ні Проект ЦК України, ані Закон України «Про банки і банківську діяльність» якогось тлумачення цього поняття не дають. У цьому випадку можливо погодитись з Н.Н. Захаровою, яка дає таке визначення цього поняття. До інших кредитних організацій треба віднести «небанківські кредитні організації, що .мають право здійснювати, зокрема, банківські операції, передбачені діючим законодавством». У якості прикладу іншої кредитної установи можна навести таку організацію, як ломбард.

Право підприємств виступати кредитодавцями передбачено Законом України «Про підприємства в Україні». Так, в п. 5 статті 24 вищевказаного Закону визначено, що підприємство може поставляти продукцію, виконувати роботи, надавати послуги в кредит з оплатою покупцями (споживачами) процентів за користування цим кредитом.

Аналіз лише цих законодавчих актів вже вказує, що в Україні, крім кредитних установ, кредитування можуть здійснювати підприємства та інші організації, незалежно від їх організаційно-правової форми, діяльності та форми власності.

Як одного із можливих суб'єктів договору кредитування індивідуального житлового будівництва, в якості кредитодавця, можна також розглянути кредитні спілки.

«...Практичне значення кредитних спілок зараз, - як пише О. Старцев, - подібне до популярних у минулому «кас взаємодопомоги» - кредитування виключно своїх членів, між якими в подальшому розподіляються отримані доходи».

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, наданні фінансових послуг шляхом об'єднання грошових внесків3 3 цього визначення поняття кредитної спілки можна зробити висновок, що головною метою діяльності кредитної спілки є фінансовий і соціальний захист своїх членів шляхом залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування, фінансової підтримки, підприємницьких ініціатив і надання інших фінансових послуг своїм членам.

Встановлення видів кредитів, що надаються кредитною спілкою належить до компетенції правління кредитної

спілки. Тобто є всі підстави для того, що кредитна спілка може самостійно встановити і надавати своїм членам кредит на індивідуальне житлове будівництво. Зокрема, законом це не забороняється.

Це насамперед підкріплює і той факт, які види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів, а також способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів кредитна спілка має право встановлювати самостійно.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту надає своїм членам кредити на умовах їх платності, строковості та забезпеченості. Кредит може надаватися як готівкою, так і в безготівковій формі у розмірі, що визначається статутом спілки. Щоправда, розмір кредиту наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 10 відсотків активів цієї організації. Як свідчить практика, кредитні спілки спеціалізуються саме на «мікрокредитах». Але звертаючись до Положення про погодження Статуту кредитних спілок, кредити надаються на підставі заяви і після укладення угоди між спілкою та позичальником і можуть бути короткостроковими та довгостроковими. Тому спроба надання довгострокових кредитів на індивідуальне житлове будівництво, хоч як часткова допомога в будівництві житлового будинку, кредитними спілками теж може бути застосована. Вказана організація надає змогу її членам накопичити відповідну потрібну суму грошей.

Розгляд заяв членів кредитної спілки про надання кредитів і прийняття рішень з цих питань, а також здійснення контролю за своєчасним поверненням наданих кредитів відноситься до компетенції кредитного комітету кредитної спілки.

Згідно з Положенням більшість спілок надає кредити під заставу майна або майнових прав. Також це є обов'язковим, якщо отриманий кредит у частині перевищує грошовий внесок члена спілки. В цьому випадку в якості предмета застави можуть виступати придбаний будівельний матеріал, незавершене будівництво або збудований будинок.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що надання кредитів своїм членам є головною функцією кредитної спілки і, якщо не існує ніяких суперечок із законом на предмет можливості надання кредиту своїм членам на індивідуальне житлове будівництво згідно з призначенням самої кредитної спілки, він може бути наданий.

Що стосується питання, хто ж може виступати в якості кредитоодержувача, то до цієї сторони договору кредитування житлового будівництва можуть бути віднесені як громадяни, так і юридичні особи (комерційні та некомерційні організації, зареєстровані у встановленому законодавством порядку). До кредитоодержувачів - юридичних осіб треба віднести: державні будівельні підприємства, приватні будівельні компанії та ін., які мають дозвіл на здійснення житлового будівництва. Слід звернути увагу на те, що в цій роботі в якості потенційних кредитоодержувачів будуть розглядатись тільки фізичні особи (громадяни).

До кредитоодержувачів - фізичних осіб (громадян) насамперед треба віднести громадян України, які на момент отримання кредиту були повністю дієздатними. Цей правовий стан виникає у громадян з 18 років. Але дієздатність у повному обсязі може виникнути і раніше, а саме з моменту одруження, якщо це відбулось до 18 років, або у випадку, як передбачає Проект ЦК України, оголошення особи, яка досягла 16-річного віку емансипованої, тобто оголошення неповнолітнього повністю дієздатним при наявності окремих умов (наприклад, якщо неповнолітній, що досяг 16-річного віку, працює за трудовим договором, в тому числі за контрактом або за згодою батьків, усиновлювача або піклувальника, займається підприємництвом). Емансипація відбувається згідно з рішенням органу опікунства та піклування, за згодою обох батьків, усиновлювача або піклувальника, а при відсутності такої згоди - за рішенням суду.

Слід також звернути увагу на деяку особливість суб'єкта договору кредитування індивідуального житлового будівництва з боку потенційного кредитоодержувача. Крім вищевказаних вікового цензу та наявності повної дієздатності забудовника, треба відзначити, що особа, яка бажає отримати кредит, перш за все повинна мати земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель під подальшу забудову. Для того, щоб особа мала змогу отримати таку ділянку, вона повинна перебувати на квартирному обліку для поліпшення своїх житлових умов при виконавчих комітетах міських, селищних та сільських Рзд народних депутатів. Земельна ділянка для подальшої забудови надається громадянину при підході черги на отримання такої ділянки за місцем перебування його на квартирному обліку.

Важливо відзначити і те, що на теперішній час для прийняття громадянина на квартирний облік існує так званий ценз осілості (наприклад, згідно з п. 4 Постанови № 5 виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів і Президії обласної ради професійних спілок від 11 січня 1985 року «Про введення в дію Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР» «тривалість часу постійного мешкання громадян, а також прописки, необхідної для прийняття на квартирний облік у м. Харкові, встановити не менше п'яти років...». Для отримання кредиту на індивідуальне житлове будівництво п. 2.5 «Правил...» також передбачена наявність постійної прописки потенційного кредитоодержувача). Вкажемо, що такий точно строк мешкання та прописки громадянина в одному населеному пункті встановлений і для прийняття його на облік для отримання земельної ділянки під забудову.

При кредитуванні індивідуального житлового будівництва банк або підприємство можуть вимагати надання цілої низки відомостей, а саме1: про склад сімї та її середньомісячні прибутки та витрати за останні півроку; докладно розповісти про свою освіту, місце роботи та фах, трудовий стаж та рід занять (як правило, ці дані відображаються в анкеті, яку повинен заповнити потенційний кредитоодержувач в кредитному відділі. Також особлива увага приділяється кредитній історії клієнта, в якій можуть бути відображені відомості щодо стосунків потенційного кредитоодержувача з правоохоронними органами, доля попередніх кредитів, що надавались кредитоодержувачу.

Слід також звернути увагу на такий важливий факт: якщо потенційний кредитоодержувач вирішить приховати будь-які відомості про себе, які складають визначений інтерес кредитодавця, і кредитодавець про це дізнається, то видачу кредиту може бути припинено на будь-якому етапі.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки, що суб'єктом договору кредитування житлового будівництва, з боку кредитодавця, може бути не лише банк чи інша кредитна установа, а й інші юридичні особи. Кредит може бути надано не тільки грошима, але й іншим майном, зокрема будівельними матеріалами, які надають підприємства-виробники в якості товарного кредиту.

Що стосується кредитоодержувачів, то суб'єктами договору з цього боку можуть бути громадяни України, які мають повну дієздатність, іноземні громадяни та особи без громадянства з урахуванням обмежень, передбачених діючим законодавством України. Слід звернути увагу на той факт, що досягнення певного віку та наявність повної дієздатності є тільки загальною підставою для отримання кредиту, але не гарантією, що потенційний кредитоодержувач (забудовник) зможе отримати без наявності вище передбачених умов сам кредит.

Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть стати суб'єктами договору кредитування індивідуального житлового будівництва з урахуванням певних обмежень, передбачених діючим законодавством України. Наприклад, згідно з п. 13 ст. 6 Земельного кодексу «іноземним громадянам і особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються». З цього можна зробити висновок, що, як вже було вказано вище, при відсутності рішення відповідного органу місцевої влади про виділення земельної ділянки для забудови в натурі документи до розгляду не приймаються і кредит не надається. Неабияким є й той факт, що згідно з ч. З ст. 11 Закону України «Про заставу» заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно. З цього випливає те, що іноземний громадянин та особа без громадянства, не маючи права власності на земельну ділянку, не можуть передати її під забезпечення отриманого кредиту.

 

5. Особливості кредитування молодіжного житлового будівництва

Слід звернути увагу на те, що в останній час істотно поширився спосіб розв'язання житлової проблеми (зокрема для молоді) шляхом надання пільгового довгострокового державного кредиту молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла. Відповідне Положення про порядок надання вищевказаного кредиту затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 1999 року № 825.

Основні тези цього Положення можна визначити таким чином.

Кредити на придбання житла надаються молодим сім'ям, де вік подружжя не повинен перевищувати 28 років, а також самотнім молодим особам того ж віку. Обов'язковою умовою надання кредиту є перебування претендента на отримання кредиту на квартирному обліку для поліпшення своїх житлових умов.

Що стосується механізму надання кредиту, то тут хотілося б зауважити, що надаються вони не у вигляді грошових коштів, а як окрема, визначена квартира, вартість якої погашається грошима. Однією з необхідних умов надання кредиту є внесення у банк на особистий рахунок не менш як 10 відсотків вартості будівництва квартири нормативної площі, якщо її фактична площа більша або дорівнює визначеній нормі, та фактичної вартості будівництва квартири, якщо її площа менша, ніж нормативна.

За існуючими нормативами на кожну особу припадає 21 квадратний метр загальної площі плюс 10 квадратних метрів на сім'ю. Якщо квартира перевищує ці нормативи, одержувач повинен сплатити надлишок відразу.

Термін повернення кредиту розрахований на 30 років з часу отримання документів на користування збудованим

житлом. Необхідно також зазначити, що надане житло до погашення кредиту та відсотків за користування ним знаходиться під заставою у кредитодавців.

Згідно з Положенням внески на рахунок до банку слід робити щоквартально, до повного погашення суми зобов'язань. Плата за кредит встановлюється у розмірі трьох відсотків річних. Існує також ціла низка пільг при погашенні боргу. Так, сім'ї, що мають дітей, відсотки за користування кредитом не сплачують, при наявності двох дітей чверть суми боргу сплачується за рахунок бюджету, а якщо в сім'ї троє і більше дітей - за рахунок бюджету сплачується половина суми кредиту. При несплаті або частковій несплаті визначеного щоквартального платежу, кредитор стягує пеню у розмірі двох облікових ставок Національного банку України неспла-ченої суми за кожний день затримки. Звичайно, що ніхто не може заборонити і сплату вартості квартири швидше, чим це встановлено договором, якщо є така можливість.

Кредитною угодою визначаються умови переходу права власності на збудоване (реконструйоване) житло та господарські приміщення до позичальника. Житло, побудоване за рахунок коштів кредиту, є власністю позичальника. Позичальник зобов'язаний передати у заставу побудоване житло за угодою застави на період до повного погашення наданого кредиту. У разі невиконання позичальником умов кредитної угоди дирекція або відділення здійснюють заходи щодо стягнення заборгованості та інші дії, передбачені умовами кредитної угоди. Якщо позичальник відмовляється від погашення кредиту на будь-якому етапі дії кредитної угоди ця угода розривається у порядку, визначеному кредитною угодою. При цьому позичальнику згідно з умовами кредитної угоди повертаються попередній внесок та кошти, сплаченним у порядку повернення кредиту, крім відсотків за користування кредитом. Після розірвання кредитної угоди дирекція або відділення має право укласти кредитну угоду з іншим позичальником, який бере на себе зобов'язання щодо подальшого погашення кредиту з урахуванням частини коштів сплаченої разом з попереднім внеском колишнім позичальником.