§ 2. Процесуальний порядок провадження за протокольною формою

У статті 425 КПК міститься вичерпний перелік складів злочинів, обставини здійснення яких встановлюються в протокольній формі до-судової підготовки матеріалів. Їх розслідування за загальним правилом не становить особливої складності, часто обставини їх вчинення є очевидними, не вимагають ретельного і тривалого дослідження (на­приклад, при затриманні хулігана на місці скоєння злочину). До цих складів закон відносить злочини невеликої та середньої тяжкості, на­приклад, крадіжку без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 185 КК); грабіж без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 186 КК); умисне знищення або по­шкодження майна (ч. 1 ст. 194 КК); умисне нанесення легких тілесних ушкоджень (ст. 112 КК); незаконна порубка лісу (ч. 1 ст. 246 КК); ху­ліганство без обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 296 КК) тощо.

Законодавець встановив принципове правило: порядок проваджен­ня по кримінальних справах про ці злочини визначається загальними правилами за винятками, встановленими статтями глави 35 КПК. Отже, норми цього розділу є спеціальними, які застосовуються замість за­гальних правил. Водночас загальні правила (норми, що регулюють порушення кримінальної справи, досудове розслідування) застосову­ються при визначенні підслідності, предмета і меж доказування, спо­собів доказування, змісту окремих документів та інших питань.

Специфіка протокольного провадження свідчить про те, що воно здійснюється лише по очевидних злочинах, тобто тоді, коли відома особа правопорушника, і для встановлення фактичних обставин зло­чинного діяння не вимагається проведення слідчих дій по збиранню доказів і застосування заходів кримінально-процесуального примусу.

Отримавши повідомлення про вчинений злочин, що передбачений ст. 425 КПК, орган дізнання не пізніше як у десятиденний строк пови­нен встановити обставини вчиненого злочину, особу правопорушни­ка і кваліфікувати скоєне за статтею Особливої частини КК України.

Якщо в цей строк встановити обставини злочину й особу правопоруш­ника неможливо, повинна бути порушена кримінальна справа і про­ведено розслідування у звичайному порядку. Лише у виняткових ви­падках цей строк може бути продовжено прокурором, але не більш як до двадцяти днів, як з власної ініціативи, так і за клопотанням началь­ника органу дізнання.

Початок досудової підготовки матеріалів оформлюється доручен­ням начальника органу дізнання на ім'я певного працівника органу дізнання у формі окремого документа або у вигляді резолюції на заяві про злочин.

Досудова підготовка матеріалів за протокольною формою не про­вадиться в таких випадках: а) правопорушення не підпадає під ознаки злочинів, передбачених ст. 425 КПК; б) правопорушника не встанов­лено; в) правопорушник є неповнолітнім або страждає фізичними чи психічними вадами, що ускладнюють здійснення ним його права на захист. У цьому випадку повинна бути порушена кримінальна справа і проведене досудове слідство; г) для встановлення фактичних обставин вчиненого правопорушення необхідно провадити слідчі дії; ґ) до пра­вопорушника необхідно застосувати заходи кримінально-проце­суального примусу, у тому числі й запобіжні заходи; д) за наявності обставин, що виключають провадження по кримінальній справі (ст. 6 КПК).

У предмет доказування досудової підготовки матеріалів у прото­кольній формі входять: підстави до порушення кримінальної справи; дані про особу правопорушника, місце, час і спосіб вчинення злочину; його мотиви і наслідки, інші істотні обставини, фактичні дані, які під­тверджують наявність злочину і винність правопорушника, що вста­новлені з достатньою повнотою і викладені у протоколі, складеному згідно з вимогами ст. 426 КПК. Перелічені обставини встановлюються шляхом одержання пояснень від правопорушника, очевидців¹ та інших осіб (наприклад, близьких родичів, сусідів, співробітників та ін.), ви­требування довідки про наявність чи відсутність судимості, характе­ристики з місця роботи або навчання та інших матеріалів, що мають значення для повного й об'єктивного розгляду справи в суді. За наяв­ності відомостей про те, що правопорушник зловживає спиртними напоями чи наркотичними речовинами, мають бути витребувані відповідні документи, необхідні для вирішення питання про застосуван­ня до нього примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії.

Правопорушник — це особа, стосовно злочинних дій якої прова­диться досудова підготовка матеріалів. Як учасник процесу він наді­лений законом відповідними правами й має конкретні обов'язки. Пра­вопорушник вправі користатися рідною мовою (ст. 19 КПК), подавати докази (ст. 66 КПК), давати пояснення (ч. 1 ст. 426 КПК), оскаржувати дії й рішення органу дізнання (ст. 110 КПК), ознайомлюватися з мате­ріалами протокольного провадження (ч. 4 ст. 426 КПК). Він зобов'язаний з'являтися за викликами органів дізнання й суду, повідомляти їм про зміну місця проживання (ст. 426 КПК). Кримінально-процесуальний примус реалізується шляхом відібрання у нього зобов'язання про явку за викликами органу дізнання і суду та повідомляти їх про зміну місця проживання (ст. 149 КПК).

Підсумковим процесуальним документом, що завершує досудову підготовку матеріалів, є протокол. У ньому фіксуються всі обставини вчиненого злочину і відомості про особу правопорушника, а також прийняте органом дізнання рішення. У протоколі вказуються: а) годи­на й місце його складення; б) ким складено протокол; в) дані про осо­бу правопорушника; г) місце й година вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші суттєві обставини; ґ) фактичні дані, що під­тверджують наявність злочину і винність правопорушника; д) квалі­фікація злочину за відповідною статтею КК. До протоколу приєдну­ються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику в суд. З протоколом і з доданими до нього матеріалами зобов'язаний озна­йомитися начальник органу дізнання і прийняти необхідне рішення.

Після затвердження протоколу начальником органу дізнання всі матеріали пред'являються для ознайомлення правопорушникові, про що робиться відповідний запис у протоколі, засвідчений підписом правопорушника. Протокол разом із залученими матеріалами направ­ляється прокуророві.

Визнавши, що при проведенні досудової підготовці матеріалів до­тримано всіх вимог кримінально-процесуального закону, немає інших перешкод для їх розгляду в судовому засіданні, прокурор порушує кримінальну справу; в необхідності щодо правопорушника обирає за­побіжний захід; складає обвинувальний висновок і направляє справу до суду. Якщо злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду, вирішується питання про визнання особи потерпілою. Необхідно застосувати заходи забезпечення відшкодування шкоди, яку за­подіяно злочином. Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину і подала цивільний позов, визнається цивільним позивачем. Постано­ва прокурора про порушення кримінальної справи може бути оскар­жена до суду стосовно приводів, підстав і порядку порушення справи (ст. 236⁷ КПК).

Крім того, прокурор може прийняти й такі рішення: повернути матеріали для проведення досудового слідства, якщо ним встановлено, що в матеріалах є дані, що вказують на ознаки злочину, за яким про­вадження досудового слідства є обов'язковим; відмовити в порушенні кримінальної справи, якщо немає підстав для її порушення. Постано­ва прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 236¹ КПК, особою, інтересів якої вона стосується, або її представником.