B. СТАДІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ. I. ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЩОДО РОЗСЛІДУВАННЯ - 2. Відсутність зобов’язання бути безстороннім
2. Відсутність зобов’язання бути безстороннім
2. Відсутність зобов’язання бути безстороннім
«Дактарас проти Литви» (Daktaras v Lithuania), 42095/98,10 жовтня 2000 р.
44. ... в цій справі оскаржену заяву прокурор зробив не в якомусь контексті, незалежному від кримінального провадження як такого — наприклад, на прес-конференції, а у вигляді вмотивованого рішення, винесеного на попередньому етапі цього провадження, щоб відхилити клопотання заявника про припинення судового переслідування.
Суд також бере до уваги те, що, заявляючи в своєму рішенні про «доведену» вину заявника наявними в матеріалах справи доказами, прокурор вжив той самий термін, який вжив заявник у своєму клопотанні про припинення провадження, стверджуючи, що його вина наявними у справі доказами «не доведена». Хоча вибір слова «доведений» невдалий, Суд вважає, що, беручи до уваги контекст, у якому вжито це слово, як заявник, так і прокурор мали на увазі не питання доведення вини заявника доказами — що явно не є питанням, яке має розв’язувати прокурор, — а питання наявності в матеріалах справи достатніх доказів вини заявника, які б давали підстави для передання справи на розгляд суду.
45. Зважаючи на ці обставини, Суд дійшов висновку, що формулювання, вжиті прокурором у його рішенні від 1 жовтня 1996 року, не становлять порушення презумпції невинуватості.
«Прібке проти Італії» (Priebke v Italy) (ухв.), 48799/99, 5 квітня 2001 р.
1. ... Заявник, зокрема, робить наголос на таких обставинах, що, на його особисте переконання, свідчать про характер судового процесу, учасником якого він був:
- що під час судового засідання 10 травня 1996 року представник прокуратури пан І. публічно заявив про свою прихильність до руху опору, водночас демонструючи цілковиту зневагу стосовно тих, хто воював на протилежному боці...;
- b)... Суд передовсім нагадує, що гарантії незалежності та неупередженості, які містяться в статті 6 Конвенції, стосуються тільки судових органів, що вповноважені ухвалювати вироки про засудження в кримінальному порядку і не стосуються ... представника прокуратури, який, зокрема, є однією із сторін змагальної судової процедури. У всякому випадку, Суд вважає, що заяви пана І. обмежувалися посиланнями на достоїнства руху опору порівняно з націонал-соціалізмом...
3. Заяви для ЗМІ
«Краксі проти Італії» (Craxi v Italy), 34896/97, 5 грудня 2002 р.
105. Щодо тверджень заявника, відповідно до яких прокуратура систематично і добровільно повідомляла засобам масової інформації про конфіденційні документи, Суд нагадує про те, що заявник не вжив жодних практичних заходів, завдяки яким можна було б провести розслідування відповідальності представників прокуратури або зробити припущення, що останні вийшли за межі своїх повноважень з тим, щоб завдати шкоди публічному іміджу заявника чи Соціалістичної партії Італії.
«Каракаш і Єшілимак проти Туреччини» (Karakaς and Yeςiltmak v Turkey), 43925/98, 28 червня 2005 р.
50. Свобода висловлення поглядів, що її гарантує стаття 10 Конвенції, передбачає свободу отримувати та передавати інформацію. Тому частина 2 статті 6 не може перешкодити органам влади інформувати загал про ще не завершені кримінальні розслідування, вимагаючи, однак, щоб вони це робили з усією тією обачністю й обережністю, якої потребує дотримання презумпції невинуватості...
52. Суд зауважує, що в цій справі поліція організувала пресконференцію з приводу, не пов’язаного з кримінальним провадженням, на якій журналістам надали інформацію про арештованих й дозволили фотографувати.
53. ... Хоча й справді після прес-конференції два часописи оприлюднили імена й фото двох заявників та повідомили, що поліція арештувала їх як членів «Дев-Соль» під час підготування до проведення демонстрації, Суд не вважає установленим той факт, що поліція стверджувала про те, що заявники винуваті в учиненні правопорушень, за які їх було заарештовано, чи що на цій прес-конференції вона якось інакше дала попередню оцінку фактам, перш ніж це зробив компетентний судовий орган.
54. З урахуванням викладеного вище Суд вважає, що право заявників на презумпцію їхньої невинуватості в цій справі порушене не було.
«Й. Б. і інші проти Туреччини» (Y B and Others v Turkey), 48173/99 і 48319/99, 28 жовтня 2004 р.
49. Відтак, в підготовленому поліцією та поширеному засобами масової інформації прес-релізі заявників було зображено без жодних двомовностей чи застережень як «членів незаконної організації», а саме — марксистсько-ленінської комуністичної партії. Знов таки, відповідно до викладеного в цьому прес-релізі, «було встановлено», що заарештовані особи вчинили низку правопорушень в різних місцях району Ізмір... На думку Суду, ці два зауваження можна вважати такими, які містять твердження про те, що, на думку поліції, заявники вчинили правопорушення, в яких їх було обвинувачено.
50. Взята в цілому поведінка поліційних органів, в тій мірі, в якій вона відбиває попередню оцінку обвинувачень, що могли бути висунуті проти заявників, а також надані в розпорядження засобів масової інформації відомості, що дозволяють легко ідентифікувати особи заявників, не узгоджуються з дотриманням презумпції невинуватості. Проведена в подібному вигляді прес-конференція, з одного боку, підштовхувала громадськість повірити у винність заявників та, з іншого боку, виносила попередню оцінку фактам ще до того, як це мали зробити наділені відповідними повноваженнями судді.
«Хужин і інші проти Росії» (Khuzhin and Others v Russia), 13470/02, 23 жовтня 2008 р.
95. ... Суд відзначає, що за кілька днів до призначеної дати відкриття судового процесу в справі заявників, один із державних каналів телебачення транслював ток-шоу, в якому взяли участь слідчий, що займався заявниковою справою, міський прокурор та начальник управління з особливо небезпечних злочинів обласної прокуратури. Учасники детально обговорювали справу заявників, до них інколи приєднувався ведучий програми та особа, що, за її заявою, потерпіла від цих злочинів. Потому програма виходила в ефір двічі вже під час судового процесу та ще один раз — за кілька днів до початку розгляду в порядку апеляції.
96. Щодо змісту програми, то Суд відзначає, що всі три посадові особи з боку обвинувачення кваліфікували дії, інкриміновані заявникам, як вчинений ними «злочин». Їхні заяви не обмежувалися характеристикою статусу справи на розгляді суду чи «рівня підозр» щодо заявників, а представляли як встановлений факт, без жодних умов чи застережень, їхню причетність до скоєння правопорушень, без якоїсь згадки про те, що самі заявники її заперечували. Окрім того, прокурор міста пан Зінтереков згадував про судимості заявників, характеризуючи останніх як затятих злочинців, та стверджував, що вчинення «злочину» стало наслідком їхніх «особистих якостей» — «грубості й безпричинної жорстокості». У кінцевому слові він також сказав, що в суду першої інстанції просто немає іншого вибору, ніж призначити належний строк покарання, представивши таким чином засудження заявників як єдиний наслідок судового процесу ... Суд вважає, що такі твердження з боку посадових осіб дорівнювали проголошенню заявників винуватими та передувало оцінці фактів компетентним органом судової влади. Зважаючи на те, що ці посадові особи мали високе становище в органах влади міста та обласної прокуратури, їм слід було особливо зважено підходити до вибору слів для характеристики кримінальної справи проти заявників, що перебувала на розгляді суду. Втім, беручи до уваги описаний вище зміст їхніх заяв, Суд доходить висновку, що деякі з них не могли не схиляти загал до думки, що заявники винуваті, ще до того, як їхню вину було доведено в установленому законом порядку. Отож Суд робить висновок про те, що презумпцію невинуватості заявників порушено.