§ 4. Тенденції шлюбно-сімейних відносин в Україні

Функціонування сім’ї в кризовий період розвитку країни визна­чається закономірностями різних родів спільності.

По-перше, на трансформацію цього соціального інституту вплива­ють довгострокові тенденції, які притаманні будь-якому індустріаль­ному суспільству в цілому. Вони визначають генеральний напрям шлюбно-сімейних процесів.

По-друге, на сім’ю суттєво впливають середньострокові та корот­кострокові тенденції розвитку суспільства, які обумовлені власне кризою останнього. Саме вони ініціюють ті шлюбно-сімейні процеси, яких не було б, якщо б вони не виявилися так виразно за умов інших конкретних форм суспільного розвитку.

Особливості зміни сім’ї, які спостерігаються та фіксуються емпірич­но, є результатом взаємодії цих двох груп чинників. Можна також ви­значити деякі обставини економічного і культурного характеру, які обумовлюють розвиток сім’ї. Нестабільна економічна ситуація в країні, зміна морально-етичних орієнтирів призвели до руйнування сімейних відносин, зростання рівня дитячої бездоглядності та безпритульності, збільшення кількості неповних сімей, загострення проблеми насильства в сім’ї. Найбільш уразливими в сучасних соціально-економічних умовах залишаються багатодітні сім’ї. Чітко простежується зниження рівня матеріального забезпечення сім’ї із збільшенням кількості дітей. Най- гострішою проблемою сімей особливо багатодітних залишається забез­печення їх житлом. До цього часу в більшості сімей збереглися негативні гендерні стереотипи у розподілі сімейних обов’язків. Сім’я не виконує повною мірою виховної функції у зв’язку з відсутністю цілеспрямованої, поетапної, організованої системи підготовки майбутніх батьків до ви­конання соціальних обов’язків чоловіка і дружини, батька і матері, умов для підвищення їх педагогічного рівня.

Серед чинників, які обумовлюють соціальні і демографічні харак­теристики сім’ї, її структуру, функції та потреби, важливе місце посідає освіта. Рівень освіти впливає також на орієнтації чоловіків і жінок на створення сім’ї, стійкість і стабільність сімейних стосунків, на вико­нання сім’єю репродуктивної функції.

Сьогодні за умов докорінних змін в українському суспільстві в про­веденні соціальної політики необхідно враховувати тенденції розвитку шлюбно-сімейних відносин. Серед них можна назвати такі:

1)  сім’я продовжує існувати та зберігати певний авторитет у бага­тьох людей, незважаючи на кризові явища, які в ній відбуваються;

2)  сім’я стає демократичнішою, рівноправною, змінюються ролі подружжя;

3)   спостерігається лібералізація міжстатевих стосунків; зростає кількість дітей, народжених поза шлюбом і покинутих дітей. На фоні зламу звичайних соціальних цінностей сьогодні непомір­но зростає гедонізм та індивідуалізм, особливо серед молоді, що ство­рює безпосередню загрозу інституту сім’ї, яка основана на шлюбі. До цього слід додати, що в ході демократизації шлюбно-сімейних норм терпимість з боку громадської думки до альтернативних стилів життя поступово зростає;

4)  спостерігається укладення шлюбу за шлюбним договором. Мож­на припустити, що це явище набуватиме поширення у зв’язку зі зрос­танням соціальної диференціації суспільства;

5)  знижується шлюбний вік. Молодь, що бере шлюб, менше підго­товлена до сімейного життя в моральному та матеріальному планах;

6)  скорочується дітонароджуваність, зростає нуклеаризація, що впливає на виховання молоді;

7)  спостерігається безумовний вплив релігії на формування та життєдіяльність сім’ ї;

8)  зростає недовгочасність шлюбу і нестабільність соціального інституту сім’ ї;

9)  зростає сімейна девіація — зловживання алкоголем і наркотика­ми, сімейне насильство, включаючи інцестуозне.

Зважаючи на складність становища, в якому перебуває сучасна сім’я, необхідно проводити не тільки профілактичну роботу, а здійсни­ти комплекс заходів, спрямованих на його поліпшення та надання до­помоги сім’ям, які потрапили у складні життєві обставини. З метою створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здо­рової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім’ї, забез­печення виконання сім’єю основних її функцій розроблена Концепція Державної програми підтримки сім’ї у 2006-2010 роках.

Розв’язання проблеми можливе шляхом здійснення комплексу взаємопов’язаних заходів, спрямованих на:

економічну підтримку сім’ї з використанням важелів податкової та кредитної політики;

забезпечення відповідного соціального захисту, в тому числі удо­сконалення механізмів надання державної соціальної допомоги мало­забезпеченим сім’ям;

здійснення соціального супроводу сімей;

здійснення освітніх, інформаційних заходів, спрямованих на під­вищення престижу інституту сім’ї, розв’язання соціальних проблем різних категорій сімей.

Засобами розв ’язання проблеми є:

щорічне збільшення обсягів кредитів, що надаються молодим сім’ ям для будівництва або придбання житла;

запровадження системи квотування та резервування земельних ділянок місцевими органами виконавчої влади для будівництва житла для молоді;

підвищення рівня державної соціальної допомоги малозабезпече­ним сім’ ям до прожиткового мінімуму;

надання державної допомоги сім’ям з дітьми, передусім по догля­ду за дитиною до трьох років, на рівні прожиткового мінімуму, вста­новленого законом для дитини відповідного віку;

підвищення ефективності роботи сімейних клубів, інших служб для надання соціально-психологічної допомоги у виконанні батьків­ських обов’ язків;

надання психологічної допомоги сім’ям, які перебувають у склад­них життєвих обставинах, насамперед молодим, багатодітним, непо­вним сім’ям та сім’ям, в яких є батьки-інваліди чи виховуються діти- інваліди та діти з вадами розумового або фізичного розвитку;

удосконалення законодавства з питань запобігання насильству в сім’ ї, зокрема в частині встановлення адміністративної відповідаль­ності за пропаганду насильства та жорстокості;

розширення повноважень спеціально уповноваженого органу ви­конавчої влади з питань запобігання насильства в сім’ ї;

вдосконалення системи санкцій щодо осіб, які вчиняють насильство в сім’ ї;

створення дієвої системи надання допомоги потерпілим від на­сильства в сім’ ї;

підготовка та видання спеціальної літератури, створення циклів теле- та радіопередач для батьків з питань виховання дітей;

проведення широкомасштабної інформаційно-просвітницької та роз’яснювальної роботи щодо пропаганди сімейних цінностей та здо­рового способу життя, зокрема серед молоді;

залучення громадських організацій до виконання інформаційно- освітніх програм з питань сімейних відносин, виховання дітей, фор­мування здорового способу життя.

Виконання Програми дасть змогу підвищити рівень економічного благополуччя та соціального захисту сімей, передусім тих, які мають дітей, створити оптимальні соціально-економічні умови для станов­лення, розвитку, повноцінного і самодостатнього функціонування сім’ї та виховання в ній дітей, формування культури сімейних відносин, підвищення відповідальності батьків за сім’ю та виховання дітей.

Таким чином, сім’я як одна з найдавніших біосоціальних спільнот нині зазнає величезних змін. Ці зміни мають глобальний універсальний характер і пов’язані з руйнацією традиційних цінностей і форм сімей­ного життя і шлюбу. Проте це не означає занепаду сім’ї як такої; су­часність відкриває нові обрії у стосунках чоловіка, жінки і дитини. Роль соціології полягає саме в тому, що вона здатна вчасно помітити нові явища, дослідити їх, виявити тенденції і перспективи, нагромади­ти соціологічну інформацію для вироблення виваженої державної сі­мейної політики, яка діє в масштабах усієї країни. Це одне з нових і важливих завдань вітчизняної соціології.

 

Питання для самоконтролю

1. Сім’я як об’єкт соціологічного аналізу.

2. Сім’я як соціальний інститут і мала соціальна група.

3. Соціальні функції сім’ ї.

4. Типи і фази розвитку сім’ї.

5. Тенденції шлюбно-сімейних відносин в Україні.