Розділ 8 Умовиводи та їх основні види. Дедуктивні умовиводи PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Логіка ( за ред. В.Д. Титова )

Розділ 8 Умовиводи та їх основні види. Дедуктивні умовиводи

 

8.1.Загальна характеристика умовиводів

Навіть найбільш інформативне істинне судження ще не дає нам змоги усвідомити сам процес його отримання, зрозуміти, як рухається думка, як здійснюється перехід від однієї думки до іншої. Дуже абстрактним чином цей процес почасти описується за допомогою умовних складних суджень. Більш конкретно він відтворюється за допомогою умовиводів.

Умовивід є формою міркування, завдяки якій з одного або декількох суджень за визначеними правилами виводять нове судження.

Наприклад:

1. Усі судді мають великий життєвий досвід.

Отже, харківські судді мають великий життєвий досвід.

 

2. Усі злочини є правопорушеннями.

Шахрайство — злочин.

Отже, шахрайство є правопорушенням.

 

3. Залізо проводить електричний струм.

Мідь проводить електричний струм.

Срібло проводить електричний струм.

Золото проводить електричний струм.

Залізо, мідь, срібло, золото є металами.

Отже, ймовірно, що всі метали проводять електричний струм.

 

4. А. за збройний напад за вироком суду отримав 7 років позбавлення волі.

Б. теж вчинив збройний напад.

Отже, ймовірно, що Б. отримає за вироком суду 7 років позбавлення волі.

 

В усіх наведених прикладах з одних суджень виводяться нові судження. Ті судження, в яких є певне вихідне знання і з яких ви­водиться нове судження, називаються засновками ( лат. praemissal), а нове судження, отримане з засновків, називається висновком (лат. conclusio). Для більшої наочності засновки відділяються від висновку рискою.

У звичайній мові зв’язок висновку з засновками виражається словами «отже», «значить», «тому що» і т.ін. Відношення між за­сновками і висновком є відношенням між підставою і наслідком: за­сновки є підставою, висновок — наслідком, що випливає з цієї підстави. Залежно від кількості засновків усі умовиводи поділя­ються на безпосередні — з одним засновком, і опосередковані — двома та необмежено більшою кількістю засновків.

Для того щоб висновок був істинним, необхідно дотримува­тися двох умов:

1) засновки повинні бути істинними;

2)  слід дотримуватися правил логічного виводу.

Залежно від напрямку, в якому рухається думка в процесі виводу, розрізняють дедуктивні, індуктивні та традуктивні умо­виводи.

У дедуктивних умовиводах (від лат. deductio — виведення) між засновками та висновком існує відношення логічного слідування, тобто думка рухається від загального положення до його частко­вого застосування.

Індуктивніумовиводи (від лат. inductio — наведення) ніби «на­водять» нас на загальну думку на підставі серії часткових спосте­режень, тобто в них ми маємо зворотній порявняно з дедукцією про­цес виводу від часткового до загального.

Традуктивніумовиводи (від лат. trans — через +ducere — вести), або умовиводи за аналогією (від грец. аnalogia — пропорція), «пере­носять» на висновок ту ж саму ступінь загальності, яку мали заснов­ки. Найчастіше йдеться про перенесення часткового знання про одиничний предмет думки на інший, схожий з першим, предмет.

За ступенем обгрунтованості висновку умовиводи поділяють на демонстративні та правдоподібні (недемонстративні, імовірні).

В демонстративних умовиводах висновок необхідно істинний, а в правдоподібних — імовірно істинний. Демонстративними умо­виводами вважаються дедуктивні умовиводи і так звана повна індукція, недемонстративними — неповна індуція і традукція у формі аналогії.