Розділ 4 Поняття PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Логіка ( за ред. В.Д. Титова )

Розділ 4 Поняття

 

4.1. Загальна характеристика поняття

Будь-яке міркування повинно мати свій предмет. Під предме­том міркування в логіці розуміється будь-яка річ, властивість або відношення, незалежно від того, чи існують вони реально або існують тільки в нашому мисленні. Так, ми можемо міркувати як про такі доступні фізичному спостереженню і контакту предме­ти, як дерева, столи, метали, теплопровідність, так і про такі аб­страктні речі, як справедливість, краса, норма права і т.ін. Щоб упевнено міркувати про якийсь предмет, потрібно його розуміти, тобто мати про нього поняття.

Поняття (концепт) є елементарною логічною формою, що відображає предмет міркування в сукупності його суттєвих ознак.

Прикладами понять є «будинок», «дерево», «справедливість», «норма права», «вічний двигун», «натуральне число» тощо.

Поняття утворюються за допомогою виявлення методом аналізу ознак предмета, відволікання (абстрагування) від не­суттєвих ознак, узагальнення (синтезу) і закріплення (фіксації) словом суттєвих ознак.

Якщо ми знаємо, в чому даний предмет подібний з іншими предметами, а в чому він від них відрізняється, які в нього є вла­стивості, ми знаємо його ознаки. Характерною рисою поняття є те, що в ньому фіксуються не всі, а тільки суттєві ознаки пред­мета. Взагалі, встановлення суттєвості ознаки являє собою склад­не пізнавальне і практичне завдання. У першому наближенні мож­на сказати, що суттєвими будуть ті ознаки, без яких сам предмет міркування не може існувати. Тому їх часто метафорично нази­вають «істотними» — без них немає предметної «істоти». Однак суттєвість ознаки залежить від багатьох чинників, і визначається як рівнем розвитку науки, так і практичними завданнями, зара­ди яких ведеться міркування. Те, що вважається суттєвим в од­ному відношенні, може бути зовсім несуттєвим в іншому. Так, у понятті «студент» ми вважаємо суттєвим тільки ознаку навчан­ня якоїсь людини у вищому навчальному закладі, причому відво­лікаємося від багатьох ознак, що можуть стати суттєвими в інших обставинах: чи молода це людина або вже людина зрілого віку (скажімо, студент-заочник), уперше він одержує вищу освіту або вдруге, а то і втретє (таке теж буває), здатний він до навчання або не дуже, яке в нього здоров’я, красивий він чи ні і т.ін.

Щоб уникнути всіх цих складностей, й потрібний формальний підхід, відповідно до якого сама логіка не встановлює критеріїв суттєвості ознак, а приймає їх у готовому вигляді від інших галу­зей пізнання і практики. Більш того, багато сучасних логіків час­то прагнуть піти від «психологізму», пов’язаного з «розумінням», і навіть не хочуть говорити про «поняття», вважаючи більш корект­ним замість нього використовувати більш нейтральний термін «ім’я». Ім’я — це вираз мови, що позначає окремий предмет, су­купність подібних предметів, властивості, відношення тощо. Однак при цьому виникають інші труднощі — змішування логіки з лінгвістикою, так би мовити, «лінгвістицизм», для якого точне ви­значення «імені» теж становить дискусійну проблему.

Тому відмовлятися від терміна «поняття» логіці, очевидно, не слід — адже від неї представники конкретних наук чекають кваліфікованого формального аналізу саме «понять», а не «імен» (оскільки вони вирішуватимуть самі, яке саме «ім’я» вони дадуть предмету своїх досліджень). Взагалі, термін «ім’я» більше підхо­дить для точних формальних логічних систем, що використову­ють штучні мови, тоді як термін «поняття» більш традиційний і зручний для застосування в логічних теоріях, зорієнтованих у першу чергу на природні мови.

Поняття і слово. Будь-яке поняття виражається в словах, хоча не будь-яке слово виражає поняття. Виражають поняття ті сло­ва, що мають граматичну форму імен — іменники, прикметни­ки, числівники, а також займенники. Не виражають понять дієслова, прислівники, вигуки, частки. Наприклад, слово «Го- мер» позначає окремий предмет — легендарного древньогрець- кого автора поем «Іліада» і «Одисея»; слово «юрист» позначає клас людей, що професійно застосовують знання з правознавст­ва; слово «білий» — це позначення властивості «білизни»; слово «раніше» — позначення часового відношення між подіями і т.ін.

Ту обставину, яке слово виражає поняття, легше за все вста­новити за його роллю в складі звичайного речення. Слово вира­жає поняття, якщо воно може використовуватися як підмет або іменна частина присудка в простому реченні «S є (не є) Р», де S — підмет, Р—присудок. Наприклад, «Перший президент України» і «Грушевський» — це слова, що виражають поняття, оскільки їхня підстановка замість літер S і Р дає осмислене речення: «Грушевський — це перший президент України».

Інше важливе розходження між словом і поняттям полягає в тому, що слова завжди належать до якоїсь національної мови, а по­няття, що виражаються ними, є інтернаціональними. Так, слова різних мов — das Recht, a right, il diritto, el derecho, le droit, prawo — виражають те саме поняття «право».

Оскільки в будь-якій науці доводиться використовувати слова природної національної мови, властива словам цих мов невизна­ченість (багатозначність, нечіткість, неточність і неясність) створює складні проблеми по встановленню однакового розуміння і вживан­ня понять, що виражаються за їхньою допомогою. Крім того, оскільки та сама річ, властивість або відношення, що позначають­ся тим самим словом, можуть стати предметом вивчення і міркуван­ня в різних науках, проблема багатозначності, неясності і неточності ще більше ускладнюється і вимагає обов’язкового попереднього логіко-семіотичного аналізу застосовуваних слів. Їх неправильне або просто неакуратне вживання завжди може привести до непоро­зумінь, помилок, з’явитися джерелом неповного або неадекватно­го розуміння, а то й привести до виникнення конфліктів.