Розділ 3 Загальні принципи (закони) правильного міркування PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Логіка ( за ред. В.Д. Титова )

Розділ 3 Загальні принципи (закони) правильного міркування

 

3.1. Поняття логічного принципу (закону)

Загальне філософське визначення закону можна сформулю­вати так: закон є об’єктивно-необхідний, сталий зв’язок між яви­щами, який постійно повторюється . Сама ідея закону в євро­пейській культурі була вперше введена давньогрецькими мисли­телями (Піфагор, Анаксимандр, Геракліт) на підставі уявлень про юридичний закон (nomos). Вони припустили, що подібно юри­дичним нормам існують загальні закони буття природи, гро­мадського життя, свідомості і мислення. Оскільки поняття юри­дичного закону пов’язувалося з надприродними силами, що виз­начають порядок речей, подій і долі людей, застосування більш загального поняття «закон» за межами власне юриспруденції було покликано підкреслити їх не залежний від людської свідо­мості і волі характер.

Із сучасної точки зору будь-яка наука прагне відкрити зако­ни того сектора реальності і людської діяльності, який вона вив­чає. Тому можна говорити про агрономічні, геологічні, медичні, технічні тощо закони. Видатний французький філософ і фізик кінця XIX — початку ХХ ст. Еміль Бутру запропонував розділи­ти всі закони на декілька груп: закони логічні, математичні, ме­ханічні, фізичні, хімічні, біологічні, психологічні, соціологічні, причому до останньої групи він відніс і юридичні закони. Для цілей нашого дослідження цю класифікацію можна скорегувати в такий спосіб: закони природи, закони громадського життя, тех­нологічні закони, закони логіки і математики, філософські зако­ни, юридичні закони.

З історичної точки зору очевидно, що в точному сенсі слова законом варто називати тільки юридичний закон (норму права). Все-таки інші види законів вірніше (і це вже робиться сучасни­ми, особливо англомовними, авторами) називати принципами, тобто основними, головними, керівними ідеями, з якими мають узгоджуватися всі інші положення даної науки. Разом з тим з ог­ляду на усталені традиції вживання слова «закон» у навчальній і науковій літературі з логіки відзначимо тільки, що подальше за­стосування виразів «логічні принципи» або «принципи логіки» відповідає вживанню слів «логічні закони» і «закони логіки». В обох випадках під принципами (законами) логіки маються на увазі стійкі зв’язки між думками, що гарантують необхідні якості пра­вильного міркування в будь-якій сфері — визначеність, послі­довність, несуперечливість та доказовість. У силу цього Бутру був цілком правий, коли говорив: «Закони, що панують над будь- яким науковим дослідженням, є логічні закони». Він мав на увазі три сформульованих ще Аристотелем принципа — принцип то­тожності, принцип несуперечливості і принцип виключеного тре­тього, до яких Лейбниц запропонував додати принцип достатньої підстави. Ці закони або принципи мають ключове методологічне значення не тільки для інших наук, але й для самої логіки, тому що будь-яка її форма повинна рахуватися з ними навіть тоді, коли в деяких формальних системах доводиться виключати якийсь один з них. Тому вони одержали назву основних, на відміну від необме­женої безлічі можливих, але вже похідних від них принципів.

У деяких підручниках і навіть у науковій літературі ще мож­на зустріти твердження про те, що принципи логіки є об’єктив­ними принципами правильного мислення, що вони існують не­залежно від волі людей і т.ін. У ХХ ст. було показано, що подібні твердження невірні. За аналогією з неевклідовими геометріями були розроблені нетрадиційні (неаристотеліві) логічні теорії, в яких перестають діяти ті або інші принципи традиційної логіки, кожний з яких являє собою певну схему правильного міркуван­ня в досить обмеженій сфері мислення. Та обставина, що при ви­користанні нетрадиційних логічних систем, у яких відсутні ті або інші логічні принципи, можна одержати важливі теоретичні і практичні результати, говорить нам про те, що ці принципи не об’єктивні, а інтерсуб’єктивні, і прийняття того або іншого їхнього набору визначається нашими завданнями і можливостями засто­сування конкретної логічної системи до їх вирішення. Проте, ще раз підкреслимо, жодна логічна система не обходиться взагалі без яких-небудь принципів.