Глава 1. Використання положень бухгалтерського обліку та судової бухгалтерії в юридичній практиці PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Судова бухгалтерия (В.М.Глібко, О.П.Бущан)

 

 

Глава 1. Використання положень бухгалтерського обліку та судової бухгалтерії в юридичній практиці


§ 1. Історія розвитку бухгалтерського обліку

§ 2. Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

§ 3. Використання судової бухгалтерії в юридичній практиці

§ 4. Поняття судової бухгалтерії, її завдання, предмет і методи пізнання

 

§ 1. Історія розвитку бухгалтерського обліку

Розвиток бухгалтерського обліку є складовою частиною історії становлення суспільних відносин людства.

Господарський облік розпочав формуватися близько шести тисяч років тому. В ті часи з еволюцією суспільства вдосконалювався і гос­подарський облік.

Еволюція суспільства і розвиток економічних відносин призвели до спеціалізації діяльності та необхідності обміну її результатами, що визна­чило потребу у вимірюванні, встановленні еквівалентів обміну та обліку. З’являється необхідність в обліку на матеріальних носіях, підрахуванні результатів — тим самим закладалися основи бухгалтерського обліку.

Першу відому реєстрацію торговельних правочинів — на камінні в Шумері — відносять до періоду близько 3600 р. до н. е. Там з 3200 р. до н. е. виникло рахівництво на глиняних табличках, а близько 2500 р. до н. е. на камінні було зареєстровано перші торговельні операції. При­близно в цей час у давніх Вавилоні та Єгипті з’являються школи з підготовки працівників-рахувальників.

Поява бухгалтерського обліку пов’язана із загальним прогресом суспільства: виникненням мови, писемності, обліку. Крім того, були й матеріальні передумови його становлення. Розпад родового ладу, ви­никнення родини та приватної власності виділили індивіда із общини і зробили його самостійним суб’єктом економічних відносин. Особи, які мали індивідуальне господарство, так чи інакше були змушені об­ліковувати своє майно, аби зберегти його і раціонально використову­вати, а також з метою примноження власного багатства. Спочатку облік особистого майна провадився в натуральних одиницях. Зі зміц­ненням відносин обміну речі як засіб обміну в окремих випадках стали використовувати для узагальнення даних про майно. У V ст. до н. е. з’являються перші монети, які спочатку дорівнювалися до одного з видів майна. З часом вони, замінюючи інші засоби обміну, все більше набували функції міри вартості (грошей). Згодом ця їхня функція за­кріплюється як постійний чинник обліку, отже, починають функціону­вати два паралельні еквіваленти майна — натуральний та грошовий.

Суперечність майнових інтересів різних суб’єктів економічних відносин призводить до того, що облік починають застосовувати як засіб їх узгодження. При цьому він також стає ареною зіткнення цих інтересів. Торговці, обліковуючи оборот товарів і грошей, запроваджу­ють оформлення зі своїми контрагентами документів про виконання строкових правочинів. У І ст. до н. е. облікові записи вперше почали набувати доказової ваги в судовій практиці.

У Стародавньому Римі, наприклад, облік державних (зокрема й воєнних) фінансів було зосереджено в руках інвесторів, які контролю­вали всі операції, пов’язані з виплатою грошей. Виплати здійснювали­ся лише в разі надання первинних документів, що були єдиною під­ставою для ведення записів. До часів Стародавнього Риму належить також відомий в історії випадок про використання в суді як доказів облікових регістрів. Марк Туллій Цицерон виграв судовий процес, ви­голосивши промову «За Росція — актора». Він виступив проти поси­лання на щоденні чорнові записи (adversalir) як єдиний доказ вини, якщо таких записів не було в кодексах — облікових журналах, котрі розглядалися в Римі як юридичні повноцінні документи.

Наприкінці XII — на початку ХІІІ ст. бухгалтерський облік стає об’єктом пізнавальної діяльності людини. Першим теоретичним до­слідженням у сфері бухгалтерського обліку вважають трактат Луки Пачолі «Про рахунки і записи» (трактат XI із праці «Суми, арифмети­ки, геометрії, пропорції та пропорційності», 1494 р.). У ньому автор уперше не тільки описав використання подвійного запису, а й сформу­лював такі завдання бухгалтерського обліку: 1) одержання інформації про стан справ («щоб можна було без затримки одержувати різні дані як щодо боргів, так і щодо вимог»); 2) відрахування фінансового ре­зультату («мета кожного купця полягає в тому, щоб придбати дозволе­ну відповідну вигоду для свого утримання»).

У XIII-XV століттях правова регламентація облікових записів пов’язувалася з діяльністю посередницьких судів, що їх створювали купці (особливо в Середземномор’ї). Дещо пізніше з’являються перші нормативні акти, які стосувалися бухгалтерського обліку. Найвідомі- шим з-поміж них вважають комерційний кодекс Саварі (1673 р.).

У Німеччині 13 лютого 1498 р. вперше використано слово «бухгал­тер». У буквальному розумінні це книготримач. Імператор Священної Римської імперії Максиміліан І підписав указ: «Повелеваем делопро- изводителя нашей палати, доверенного и прилежного писца, которьій ведет книги, отньїне звать бухгалтером».

У Німеччині в 1512 р. вийшла друкована праця Грамматеуса, а в XVI ст. були відкриті спеціальні школи для навчання рахівництву (лічбі), і вже у XVIII ст. створено облікові кафедри при університетах.

У Франції у 1673 р. розроблено торговельний статут «Ордонанс» (автор Ж. Б. Кольбер), в якому порушувалося питання про організацію і ведення бухгалтерського обліку. Цим було покладено початок публіч­ної фінансової звітності перед інвесторами та формування облікових нормативних актів.

В Англії промислова революція XVII-XVIII століть надала поштовх розвиткові обліку. До досягнень англійської школи належать: розроб­лення ідей амортизації, форм обліку, теорій рахунків та впровадження інституту незалежних присяжних аудиторів.

Починаючи з XV ст., виходить друком велика кількість книжок з питань бухгалтерії. В Росії вже за часів Петра І стали видаватися пере­кладені з німецької посібники з подвійної бухгалтерії. У 1722 р. Петро І здійснив рахункову реформу: в практику рахункової роботи вперше в Росії вводився баланс, а через 10 років (11 вересня 1732 р.) створюєть­ся посада Головного бухгалтера Санкт-Петербурзької митниці.

В Україні за часів Запорізької Січі (XV ст.) облік майна, доходів і витрат козацтва вів зберігач січової казни (шафар) з помічниками. На­прикінці року вони здавали звіт кошовому отаману і козацькій раді.

У середині XIX ст. з розвитком економіки та ускладненням органі­зації господарських відносин роль держави і права в регулюванні бух­галтерського обліку значно зростає, що пов’язується передусім із масо­вим виникненням акціонерних товариств, збільшенням кола осіб із су­перечними інтересами в господарських і відповідно облікових сферах.

До цього часу відносять і значні зміни в оподаткуванні. Запрова­джуються основні сучасні види податків, безпосередньо пов’язані з результатами господарської діяльності підприємств і організацій. Дер­жава все більше залучається до сфери регулювання економічних та облікових відносин і для узгодження суперечних інтересів суб’єктів використовує свій специфічний механізм — право.