§ 9. Нагляд за законністю дій і рішень при закінченні провадження по кримінальній справі

Заключним етапом прокурорського нагляду за виконанням законів при розслідуванні злочинів є нагляд за законністю дій і рішень при закінченні провадження по кримінальній справі. На зазначеному етапі органами досудового слідства приймається остаточне рішення про долю справи, достатність зібраних доказів, доведеність вини особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, і можливе направлення справи до суду чи наявність підстав для закриття справи.
Таким чином, предметом прокурорського нагляду на етапі закінчення досудового слідства є додержання слідчим вимог кримінально-процесуального закону щодо всебічності, повноти та об’єктивності дослідження обставин злочину з огляду на забезпечення прав обвинуваченого.
Основною формою закінчення досудового слідства є направлення слідчим кримінальної справи з обвинувальним висновком через прокурора до суду для розгляду її по суті, коли при розслідуванні зібрано достатньо доказів для призначення справи до судового розгляду і немає підстав для її закриття. До направлення справи прокурору слідчий, визнавши, що досудове слідство закінчено, повідомляє про це потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників (ст. 217 КПК), а також обвинуваченого і його захисника (ст. 218 КПК), роз’яснює їм право ознайомитися з матеріалами розслідування і надає їм справу для ознайомлення.
Закон не обмежує у часі ознайомлення з матеріалами справи зазначених осіб і дозволяє їм виписувати будь-які відомості. В той же час, якщо обвинувачений і його захисник очевидно зволікають з ознайомленням зі справою, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити їм певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягає затвердженню прокурором (ч. 6 ст. 218 КПК). Висновок слідчого про явне затягування ознайомлення зі справою є оціночним, тому прокурор перед затвердженням постанови повинен переконатися у наявності достатніх підстав до цього шляхом вивчення документації про час ознайомлення обвинуваченого і його захисника з матеріалами справи та звернути увагу на їх доводи. Крім того, прокурору необхідно оцінити достатність встановленого слідчим строку для ознайомлення з матеріалами справи, враховуючи обсяг і характер інформації та інші обставини, що містяться у справі.
Прокурор також має приділяти увагу скаргам на відмову слідчого у задоволенні клопотання обвинуваченого і його захисника про доповнення матеріалів розслідування. При цьому прокурор на протязі трьох днів після одержання скарги зобов’язаний розв’язати її на підставі вивчення матеріалів справи і повідомити про результати заявника (ст. 235 КПК).
Після ознайомлення обвинуваченого й інших осіб, які перелічені в законі, з матеріалами кримінальної справи слідчий передає її з обвинувальним висновком прокурору. Обвинувальний висновок — підсумковий процесуальний акт досудового слідства, в якому на основі аналізу зібраних у справі доказів формулюється обвинувачення і дається юридична кваліфікація дій обвинуваченого, визначається коло обставин, що підлягають дослідженню у судовому засіданні.
Вимоги, які закон пред’являє до обвинувального висновку (статті 223-224 КПК), дають змогу прокурору оцінити відповідність викладених у ньому положень, зібраних та досліджених у процесі розслідування кримінальної справи доказах, фактичних обставинах справи з огляду на наявність тверджень та аргументів, які закріплюють фактичні обставини і є підставою для правової оцінки діяння обвинуваченого.
Діяльність прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком, перш за все спрямована на перевірку якості проведеного слідства. Така перевірка є процесуальною формою його нагляду за підсумковим провадженням досудового слідства з метою з’ясування додержання уповноваженими особами вимог закону про об’єктивність, всебічність та повноту досудового слідства.
Об’єктивність дослідження обставин справи означає відсутність будь-якої особистої зацікавленості у вирішенні справи; виявлення обставин, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, атак само тих, що як пом’якшують, так і обтяжують його відповідальність; неупереджений підхід до оцінки зібраних доказів і прийняття рішень у кримінальній справі.
Повноту розслідування розуміють як одержання такої сукупності доказів, яка є необхідною і достатньою для достовірного встановлення тієї чи іншої обставини, що підлягає доведенню у кримінальній справі.
Нарешті, під всебічністю розуміється виявлення всіх обставин, які підлягають доведенню (ст. 64 КПК) через вичерпну перевірку усіх об’єктивно можливих версій.
Прокурорська перевірка здійснюється шляхом вивчення матеріалів справи, розгляду заявлених обвинуваченим та іншими учасниками процесу клопотань та заяв.
Загальна програма прокурорської перевірки справи з обвинувальним висновком викладена в ст. 228 КПК і складається зі з’ясування таких питань: 1) чи мала місце подія злочину; 2) чи має місце діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; 3) чи були додержані під час провадження дізнання та досудового слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обвинуваченого на захист; 4) чи немає у справі обставин, що тягнуть за собою закриття справи згідно із ст. 213 КПК; 5) чи пред’явлено обвинувачення за всіма встановленими злочинними діями обвинуваченого; 6) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину; 7) чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого за статтями кримінального закону; 8) чи додержано вимоги закону при складанні обвинувального висновку; 9) чи правильно обрано запобіжний захід; 10) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна; 11) чи виявлено причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення; 12) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог КПК. Водночас прокурор перевіряє, чи відсутні у справі обставини, які тягнуть закриття справи.
Прокурор вивчає матеріали справи відповідно до вимог ст. 228 КПК і приймає одне із рішень, передбачених ст. 229 КПК: 1) затверджує обвинувачений висновок або складає новий обвинувальний висновок; 2) повертає справу органу дізнання або слідчому із своїми письмовими вказівками для провадження додаткового розслідування; 3) закриває справу, склавши про це постанову.
Після затвердження обвинувального висновку прокурор направляє справу до суду, про що повідомляє обвинуваченого.
Актуальним напрямком діяльності прокурора є нагляд за законністю і обґрунтованістю закриття кримінальних справ. В КПК України передбачені такі підстави закриття кримінальних справ на стадії досудового слідства: 1) у зв’язку з наявністю підстав, які дозволяють звільнити від кримінальної відповідальності за злочин (ст. 7-1 Iі КПК); 2) у зв’язку з наявністю обставин, які виключають провадження в кримінальній справі (ст. 6 КПК); 3) за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).
У першому випадку органи дізнання і досудового слідства направляють справу до суду для вирішення питання про закриття справи і звільнення особи від кримінальної відповідальності. Якщо в судовому засіданні будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені статтями 7 КПК (вчинене особою діяння втратило суспільну небезпеку або особа перестала бути суспільно небезпечною), ст. 72КПК (у зв’язку з дійовим каяттям особи), ст. 8 КПК (у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим), ст. 9 КПК (у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру), ст. 10 КПК (у зв’язку з передачею особи на поруки), ст. 11і КПК (у зв’язку з закінченням строків давності), то суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, має закрити справу. При направленні до суду справи для закриття на підставі ст. 7 -11і КПК прокурор повинен перевірити додержання передбачених законом умов для закриття і тільки після цього дати згоду на закриття провадження по справі і направлення її до суду.
Закриття справи у зв’язку із встановленням обставин, що виключають провадження (ст. 6 КПК), не потребує згоди прокурора, але перевірки потребує законність і обґрунтованість прийнятого рішення.