§ 3. Представництво прокуратурою інтересів держави у господарському судочинстві

Прокурорсько-представницькі правовідносини після звернення прокурора з позовом до суду знаходять свій подальший розвиток у наступній стадії господарського судочинства — розгляді справи по суті. Прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України (п. 2 ст. 121), Законом України (п. 2 ст. 5) та статтями 2 і 29 ГПК повноваження, виконує в суді низку процесуальних дій з метою захисту інтересів держави.
Процесуальне становище прокурора, який заявив позов в інтересах держави у господарському процесі, можна визначити як: сторона в процесі, захисник інтересів держави та інших осіб. Такий прокурор несе обов’язки і користується правами позивача, крім права на укладання мирової згоди (ст. 22 ГПК). При цьому він завжди має свій процесуальний інтерес: захищати права держави, юридичної особи, в інтересах якої пред’явлено позов.
Діяльність прокурора у господарському судочинстві, крім звернення до суду з позовами та заявами, включає: а) участь у розгляді судом будь-якої справи за ініціативою прокурора, чи за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави; б) внесення апеляційних та касаційних подань, а також подань про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст. 29 ГПК прокурор бере участь у господарському процесі при розгляді справ, порушених за його заявою, а також у випадках, передбачених законом або визнаних за необхідне господарським судом. У ст. 2 ГПК зазначено, що господарський суд вирішує справу за позовними заявами прокурорів і їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Про свою участь у справі прокурор письмово повідомляє суд. У випадках прийняття позову господарський суд повинен не пізніше п’яти днів з дня надходження даного документа повідомити прокурора про порушення провадження по справі.Враховуючи, що у практичній діяльності виникали питання щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 ГПК, Конституційний Суд України рішенням від 8 квітня 1999 р. роз’яснив, що положення ст. 2 ГПК в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурор та його заступник подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Прокурор самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза її інтересам, і ця заява за ст. 2 ГПК України є підставою для порушення справи в господарському суді. Одночасно в позовній заяві має бути зазначено орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 Рішення КС за № 3-рп). Таке обмеження кола суб’єктів, в інтересах яких може бути подана заява прокурором, на думку деяких науковців, суперечить п. 6 ст. 20 Закону “Про прокуратуру” та п. 5 ст. 2 Закону “Про власність”. (Див.: Притика Д. М., Тітов М. І. Арбітражний процес: Навч. посібник. — Харків, 1999. — С. 76).
Прокурори звертаються до господарських судів з позовами в інтересах підприємств, організацій і громадян-підприємців в особі органу, який здійснює функції держави у випадках, коли встановлено, що порушення законних прав цих суб’єктів поєднано із посяганням на державні інтереси.
Особливість процесуального становища прокурора, який у разі подання ним позову в інтересах держави не є позивачем, полягає у тому, що відмова прокурора від поданого ним позову, зменшення розміру позовних вимог, зміна підстави або предмета позову не позбавляють позивача права підтримувати позовні вимоги (ч. 4 ст. 29 ГПК).
В свою чергу, відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати рішення спору по суті. Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 6/3 гн від 07.05.2004 р. прокурори мають обов’язково брати участь у розгляді господарськими судами всіх справ, порушених за позовами прокурора та його поданнями в першій, апеляційній та касаційній інстанціях: “Організація забезпечення участі прокурора у розгляді справ в апеляційних судах, місцевих господарських судах покладається на підрозділи представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратур областей і прирівняних до них за місцем знаходження зазначених судів” (п. 9 наказу).
Обсяг і межі повноважень прокурора, який приймає участь у господарському судочинстві, визначено, зокрема, ст. 22 ГПК. Згідно з цією статтею, прокурор, який бере участь у господарському процесі, має право знайомитися з матеріалами справи, робити виписки, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати пояснення по справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу, підтримувати поданий позов та відмовлятися від нього, одержувати копію рішень, ухвал, постанов, вносити апеляційне, касаційне і окреме подання на рішення, ухвали і постанови судів.
Відповідно до ст. 91, ст. 106 ГПК прокурор має право вносити апеляційне подання на рішення (ухвали) місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Таке подання вноситься через місцевий суд, який розглядав справу, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК). Апеляційне подання розглядається у двомісячний термін з дня надходження справи разом з апеляційним поданням до апеляційної інстанції (ст. 102 ГПК).
За наслідками розгляду апеляційного подання апеляційний господарський суд приймає постанову, що набирає законної сили з дня її прийняття (ст. 105 ГПК). На постанову апеляційного суду, рішення та ухвали місцевих господарських судів прокурор має право внести касаційне подання. Касаційне подання може бути принесене Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами обласного рівня, їх заступниками та прирівняними до них. За касаційним поданням прокурора рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду перевіряє Вищий господарський суд України, а Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виступає судовою інстанцією повторної касації на постанови Вищого господарського суду України.
Касаційне подання вноситься до Вищого господарського суду через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення (постанову), що оскаржується (ст. 109 ГПК). Термін для внесення касаційного подання встановлено один місяць з дня набрання рішеннями місцевого господарського суду чи постанови апеляційного господарського суду законної сили (ст. 109 ГПК). Згідно зі ст. 37 Закону “Про прокуратуру” касаційне подання на рішення судів вноситься прокурором та його заступником у межах їх компетенції, незалежно від їх участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть внести касаційне подання тільки у справах, у розгляді яких вони брали участь. Процесуальне законодавство не визначає компетенцію прокурора, який має право на касаційне оскарження. Тому, зважаючи на положення Закону України “Про прокуратуру”, можна зробити висновок, що право на внесення касаційного подання мають ті прокурори та їх заступники, які беруть участь у розгляді справ в апеляційних судах.
Згідно з п. 9.1 наказу Генерального прокурора України № 6/3 гн від 07. 05.2004 р. у цих судових інстанціях беруть участь прокурори підрозділів представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратур обласного рівня. Касаційне подання прокурора розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційним поданням до Вищого господарського суду України (ст. 111-8 ГПК), за наслідками його розгляду приймається постанова, яка набирає законної сили з дня її проголошення.
На постанову Вищого господарського суду України не пізніше одного місяця з дня її прийняття відповідно до ст. 111-14 ГПК може бути подане касаційне подання Генеральним прокурором України до Верховного Суду України. Провадження з перегляду Верховним Судом України ухвали чи постанови Вищого господарського суду порушується за згодою хоча б одного із суддів на засіданні колегії у складі трьох суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду. Воно розглядається протягом місяця з дня надходження касаційного подання (ст. 111-17 ГПК).
Постанови Вищого господарського суду переглядаються у касаційному порядку за правилами розгляду справи у господарському суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин та їх доказуванням. За наслідками розгляду касаційного подання Верховний Суд України приймає постанову, яка оскарженню не підлягає.
Поряд з цим ст. 113 ГПК України передбачає право прокурора вносити подання про перегляд судового рішення господарського суду, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, які мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Таке подання може бути внесене не пізніше двох місяців з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, до господарського суду, який прийняв судове рішення.