1.1. Безпека життєдіяльності як елемент безпекознавства
1.1. Безпека життєдіяльності як елемент безпекознавства
1.1.1. Наукові засади безпеки життєдіяльності
Як наука безпека життєдіяльності людини є однією із складових безпекознавства. Моделлю наукової основи безпечної життєдіяльності визначено новітню комплексну біотехгу- манітарну науку та світоглядно-професійну дисципліну - севі- тологію (Sevitologos як Sevitalitologo) та її складові науки і компоненти, а саме: сек’юритологію (лат. Sa+curity - безпечність, упевненість, гарантія, здійснення і вчення) - науку про безпекознавство як про властивості, здібності та здатності людини створювати й підтримувати свій безпечний стан; сефето- логію (лат. Sa+Fety - безпека, безпечність, вчення) - науку про безпекознавство як стан захищеності людини від ризиків, загроз і небезпек природного та штучного походження; віталітологію (дат. Vita+lity - життєдіяльність і вчення науки про життєзнавст- во) - науку про життєдіяльність людини.
Безпека життєдіяльності базується як на досягненнях вітчизняних учених, так і напрацюваннях закордонних фахівців у галузі безпеки. У Європейській програмі навчання у сфері наук з ризиків “FORM OSE“ зазначено, що науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер, складовими яких є гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика), природничі (математика, фізика, хімія, біологія), інженерні (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка) науки, науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка) та науки про суспільство (соціологія, економіка, право).
Виходячи з уявлень науки про безпеку, можна вважати, що гуманітарні, природничі, інженерні науки, науки про людину та суспільство є складовими галузі знань, яка називається безпекою життєдіяльності, свого роду корінням генеалогічного дерева безпеки життєдіяльності, кроною якого є охорона і гігієна праці, пожежна безпека, цивільний захист, інженерна психологія, промислова екологія тощо.
Безпека життєдіяльності як галузь наукових знань глибоко досліджує проблеми життєдіяльності, намагаючись охопити всі сфери життя і діяльності людини. Об ’єктами дослідження в теорії безпеки життєдіяльності є людина і навколишнє середовище в їх найширшому розумінні, а предметами - дослідження небезпеки для людини її взаємодії з навколишнім середовищем і заходи безпеки.
Складовими поняттями безпеки життєдіяльності є :
- безпека - стан об’єкта небезпеки, за якого відсутні різного роду небезпеки і загрози, що можуть завдати шкоди (збитків) життєво важливим інтересам людини;
- небезпека - потенційний результат взаємодії людини з навколишнім середовищем, здатний завдати шкоди (збитків) життєво важливим інтересам людини;
- об’єкт небезпеки (людина) - (залежно від ситуації) індивід, особа, об’ єднання людей (громад, спільноти) різного рівня аж до світової спільноти;
- навколишнє середовище (довкілля) - природне середовище і середовище, перетворене людиною (соціальне і техногенне);
- загроза - небезпека на стадії переходу з можливості в дійсність;
- небезпечна ситуація - стан, явища, події, за яких виникла небезпека для об’єкта;
- катастрофа - подія, внаслідок якої загинула велика кількість людей;
- рівень безпеки - кількісне вираження безпеки об’єкта;
- суб ’єкти безпеки - люди (від індивідуума до систем безпеки об’ єднань різного рівня);
- культура безпеки - способи і результати розумної життєдіяльності людини в галузі забезпечення безпеки, а також ступінь розвиненості особистості і суспільства в цій галузі.
Як наукова категорія безпека життєдіяльності використовує чіткі наукові поняття та визначення. Основні з них необхідно розглянути детальніше.
Базовим поняттям безпеки життєдіяльності є поняття безпеки. Державний стандарт України (ДСТУ 2293-99) визначає термін “безпека” як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди. Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як “такий стан будь-якого об’єкта, за якого йому не загрожує небезпека”. Безпеку можна визначити і як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня небезпека.
Безпека людини - поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. “Безпека - невід’ємна складова характеристика стратегічного напряму людства і базисна потреба людини”, - так зазначено в конвенції ООН “Про сталий людський розвиток”. Такий розвиток веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.
Дуже важливим є поняття “життєдіяльність”. Хоч воно виникло з початку існування людства, сам термін “життєдіяльність” порівняно новий. Слово “життєдіяльність” складається з двох слів: “життя” і “діяльність”, тому необхідно з’ясувати зміст кожного з них.
Згідно з енциклопедичним визначенням, життя є однією з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення. У науковій літературі наводиться таке: життя - це особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.
З цього досить складного визначення можна виділити головне: життя необхідно розглядати як послідовний, упорядкований обмін речовин і енергії.
Невід’ємною властивістю всього живого є активність. Отже, активність є властивістю всього живого, тобто термін “життя” уже деякою мірою передбачає активну діяльність. Тоді як діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.
Діяльність - це основа розвитку особистості людини. Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі, людина відчуває на собі вплив природного світу. Завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно- культурну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та пристосовуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб. Водночас у процесі своєї діяльності з метою поліпшення побутових умов людина настільки змінила природу - середовище свого буття, що воно стало небезпечним для її існування. Справедливо вважають, що небезпека для людини виникла з того часу, коли вона почала користуватися вогнем.
Отже, під життєдіяльністю розуміється не просто діяльність людини в навколишньому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей. Життєдіяльність - це створення людиною умов для свого існування і розвитку за допомогою перетворення речовини, енергії, інформації в собі і в навколишньому середовищі.
Безпека життєдіяльності може визначатися як якість життєдіяльності, за якої не створюються небезпеки й загрози, здатні завдати шкоди (збитків) життєво важливим інтересам людини. Безпека життєдіяльності визначається як галузь знань та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров’ я та життя людини і середовища її проживання.