15.3.2. Особисті і майнові права та обов’язки подружжя

У сучасних правових системах законодавець намагається якомога менше вдаватися до правового регулювання особистих стосунків між подружжям. Таких правил дотримується й Україна. Глава 5 КпШС України складається з трьох коротеньких статей. У них визначається, що подружжя має право вибрати прізвище одного з них як їх спільне, або зберегти власні дошлюбні прізвища, або приєднати до свого прізвища прізвище другого з подружжя. Якщо дошлюбне прізвище вже було подвійним, то при укладенні шлюбу приєднання прізвищ не дозволяється.
Кожен з подружжя має у сім’ї рівні права та несе рівні обов’язки.
Питання життя сім’ї та виховання дітей подружжя вирішує спільно. Для українського законодавства властива концепція сім’ї як партнерства. Кожен з подружжя вільний у виборі занять, професії та місця проживання.
Майнові права подружжя у КпШС України регламентовано детальніше. Глава 6 складається з таких статей:
Стаття 22. Спільна сумісна власність подружжя.
Стаття 23. Укладення подружжям угод щодо спільного майна.
Стаття 24. Роздільне майно подружжя.
Стаття 25. Виникнення спільної сумісної власності подружжя на роздільне майно, що їм належало.
Стаття 26. Речі професійних занять подружжя.
Стаття 27. Право подружжя укладати між собою дозволені законом угоди.
Стаття 271. Право подружжя на укладення шлюбного контракту.
Стаття 28. Розмір часток кожного з подружжя при поділі спільного майна.
Стаття 29. Поділ спільного майна подружжя.
Стаття 30. ( виключена)
Стаття 31. Звернення стягнення на майно подружжя.
Стаття32. Обов’язки подружжя по взаємному утриманню.
Стаття33. Розмір аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя.
Стаття 34. Час, з якого присуджуються аліменти одному з подружжя.
Стаття35. Звільнення від обов’язку по утриманню другого з подружжя або обмеження цього обов’язку строком.
Стаття 36. Припинення права одного з подружжя на одруження.
Конвенція СНД від 22 січня 1993 р. правостосункам подружжя присвячує ст. 27. Ця стаття містить одно- та двосторонні колізійні норми:
“1. Особисті і майнові правостосунки подружжя визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мають спільне місце проживання.
2. Якщо один з подружжя проживає на території однієї Договірної Сторони, а другий — на території іншої Договірної Сторони і при цьому обоє подружжя мають одне й те саме громадянство, їх особисті і майнові відносини визначаються за законодавством тієї Договірної Сторони, громадянами якої вони є.
3. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий — іншої Договірної Сторони і один з них проживає на території однієї, а другий — іншої Договірної Сторони, то їх особисті і майнові правостосунки визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої вони мали своє останнє спільне місце проживання.
4. Якщо особи, вказані в пункті 3 цієї статті, не мали спільного проживання на територіях Договірних Сторін, застосовується законодавство Договірної Сторони, установа якої розглядає справу.
5. Правовідносини подружжя, що стосуються їх нерухомого майна, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої знаходиться це майно.
6. У справах про особисті і майнові правовідносини подружжя є компетентними установи Договірної Сторони, законодавство якої підлягає застосуванню відповідно до пунктів 1–3, 5 цієї статті”.