Печать
PDF

Розділ 20 Призначення та проведення судових експертиз - § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

§ 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні

Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи, про необхідність залучення наукових, технічних або інших спеціальних знань. У деяких зазначених у законі випадках обов’язково повинна бути проведена відповідна експертиза.

Експертиза обов’язкова (ст. 76 КПК):

1) для встановлення причин смерті;

2)  для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

3)  для визначення психічного стану підозрюваного або обвинува­ченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

4)  для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про зло­чини, передбачені ст. 155 КК України;

5)  для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відпо­відальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Експертиза проводиться у період розслідування або судового роз­гляду справи на підставі відповідного процесуального документа: постанови слідчого (судді) або ухвали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по поруше­ній справі.

Чинне законодавство України визначає правовий статус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних пи­тань. Спеціалісти державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Не можуть залучатися до виконання обов’язків судового експерта особи, визнані у встановленому законом порядку недієздат­ними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України «Про су­дову експертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК).

У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав (ст. ст. 54, 62 КПК):

1)  якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відпо­відачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або обвинуваченого;

2)  якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий, обвинувач, за­хисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (попередня участь даної особи у справі як експерта не є підставою для його відводу);

3)  якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про від­мову в порушенні кримінальної справи або закриття справи;

4)   якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому ст. 611 КПК України;

5)  якщо він особисто або його родичі заінтересовані у результатах справи;

6)    при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об’ єктивності експерта;

7)  якщо буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню шляхом проведення експертизи.

Закон передбачає права і обов ’язки експерта. Зокрема, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються пред­мета судової експертизи; клопотати про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; вказувати в акті судової експертизи на виявлені у ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і задавати допитуваним осо­бам запитання, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії осо­би, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової екс­пертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК).

Судовий експерт має певні обов’язки. Так, особа, призначена екс­пертом, повинна з’ явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання. Експерт зобов’язаний відмовитися від дачі ви­сновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, який призначив експертизу. Саме так він по­винен робити й у випадках, коли наданих йому матеріалів недостатньо для дачі висновку (ст. 77 КПК). Експерт також зобов’язаний: провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз’яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовідвід за наяв­ності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі (ст. 12 Закону України «Про судову експертизу»).

За відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків або за дачу завідомо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово- експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України, експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують сім науково- дослідних інститутів судових експертиз (Дніпропетровський науково- дослідний інститут судових експертиз, Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз, Київський науково-дослідний інститут судо­вих експертиз, Кримський науково-дослідний інститут судових експертиз, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково- дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса), в яких проводяться всі традиційні і нетрадиційні види криміналістичних експертиз. Крім криміналістичних, в інститутах проводяться й такі види судових експертиз, як судово-економічні, автотехнічні, будівельно- технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та ін.

У системі Міністерства внутрішніх справ України створено мережу експертно-криміналістичних служб (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ), де проводяться різні види криміналістичних експертиз, дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, автотехнічні, пожежно-технічні (обставин і механізму пожеж) та деякі інші експертизи.

У системі Міністерства охорони здоров’я України зосереджено судово-медичні та судово-психіатричні установи. Мережа судово- медичних установ складається з різних за своїм рангом бюро судово- медичних експертиз. Такі експертизи також проводяться співробітни­ками кафедр судової медицини деяких вищих навчальних закладів.