§ 5. Особливості авторознавчого дослідження

Новим напрямом розвитку криміналістичної техніки є судове авто- рознавство, яке базується на наукових засадах щодо встановлення автора тексту за допомогою даних лінгвістики (фразеології, граматики та ін.). Такі дослідження проводяться на підставі призначення авто- рознавчої експертизи.

Авторознавча експертиза — це різновид криміналістичної екс­пертизи, під час якої досліджується текст документів (рукописних, друкарських, поліграфічних та ін.) для встановлення його автора. При цьому вирішуються питання ідентифікаційного та діагностичного характеру. Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифі­кація автора тексту. Даною експертизою можуть також встановлюва­тися (найчастіше в імовірній формі) деякі соціально-біографічні дані автора тексту (його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, ді­ловим або іншим функціональним стилем мови).

Типовими питаннями, що вирішує авторознавча експертиза, є такі: чи є певна особа автором даного тексту; чи є певна особа автором де­кількох різних текстів; чи є у тексті соціально-біографічні дані автора і які саме. Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою екс­пертизою, можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не менш ніж 500 слів).

Методами авторознавчого дослідження є: 1) лінгвістичні; 2) психо­лінгвістичні; 3) соціолінгвістичні; 4) логіко-психологічні; 5) матема­тичні та ін. Об’єктами дослідження виступають письмова мова та мовні навички (загальні — лексикофразеологічні, синтаксичні, стиліс­тичні, орфографічні, пунктуаційні, а також окремі — використання певних мовних засобів, мовні помилки тощо).

При підготовленні матеріалів для проведення авторознавчої екс­пертизи слідчий (суддя) повинен зібрати вільні, умовно-вільні та екс­периментальні зразки. Вільні зразки мають відповідати досліджувано­му тексту за мовою, а також, по можливості, за часом виконання, ха­рактером документа, іншими суттєвими обставинами, які могли впли­нути на формування ознак письмової мови. Вільні зразки повинні надаватися не менш ніж як на 25 аркушах. Умовно-вільні зразки нада­ються як доповнення до вільних, особливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі. Експериментальні зразки мають бути виконані мовою документа, що досліджується. Спочатку особі, яка ідентифікується, пропонують написати текст на вільно обрану нею тему, але аналогічну досліджуваному за своїм функціональним при­значенням (скарга, особистий чи службовий лист тощо). Після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному не тільки за своїм функціональним призначенням, а й за темою. Мінімальний обсяг кож­ного зразка — 500 слів. Якщо текст зразка виявився меншим, ніж мі­німальний, слід відібрати зразки на інші вільні теми. Бажаний загаль­ний обсяг експериментальних зразків — 25-30 сторінок тексту. До постанови (ухвали) про призначення експертизи бажано додавати соціально-біографічну характеристику гаданого автора.

Методика експертного авторознавчого дослідження складається з чотирьох стадій: попереднє дослідження; роздільне дослідження; по­рівняльне дослідження; оцінка результатів і складання висновків.

Запитання для самоконтролю

1.  Що таке криміналістичне дослідження письма (судове почеркознавство)?

2. Що являє собою почерк?

3. Які існують ознаки письмової мови?

4. Які існують ознаки почерку?

5. Які елементи охоплює підготовка матеріалів для судово- почеркознавчої експертизи?

6. Які вимоги ставляться до вільних та експертиментальних зразків почерку?

7. Які питання вирішує судово-почеркознавча експертиза?

8. З яких стадій складається методика судово-почерко­знавчої експертизи?

9. Які особливості існують при дослідженні підписів?

10.  Що таке судове авторознавство?

11.  Що є об’єктом дослідження авторознавчої експертизи?

12.  Які існують методи авторознавчого дослідження?