Печать
PDF

РОЗДІЛ 6. ПОЧАТКИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРАВОВОЇ Й ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ. - § 4. «Слово» і «Моління» Данила Заточника.

Posted in История государства и права - Історія вчень про державу і право (Петришин та ін)

§ 4. «Слово» і «Моління» Данила Заточника

В умовах наростання роздробленості Русі і зовнішньої небезпеки на­прикінці XII - початку XIII ст. пристрастно пролунало “Слово” і “Моління” Данила Заточника. Напередодні татаро-монгольської навали на Русь він із тривогою писав: “Не дай же, Господи, в полон землі наші язиком (тобто на­родом), не знаючим Бога”. Автор твору (у двох частинах) знаходиться у в'яз­ниці і звертається до великого князя з проханням захистити його від утисків і звільнити з ув'язнення. Лиха Данила і всіх “сиріт” - від сваволі бояр, кня­зівських слуг, багатіїв. Усі свої надії він пов'язує з освіченим, мудрим єди­новладдям. “Краще один смислен, - пише давньоруський мислитель, - паче десять володіющих гради властелін без ума”. Мудре правління - благо для держави, запорука її могутності. “Яко ж дуб кріпиться безліччю коренів, тако и град наш твоєю державою”. .Жонам глава муж, а мужам князь, а князям Бог”. Такою бачить природу влади Заточник.

Єдиновладдя князя, на його думку, послабляють “лукаві”, думські бо­яри. “Не корабль топить людей, - застерігає Заточник, - але ветр: тако ж і ти, княже, не сам владієш, в журбу введуть тя думці твої”. Багаті бояри, боярська самоправність засуджується автором “Слова”: “Лукавим” радникам він про­тиставляє “мудрого мужа”, “розумного боярина” не по знатності похо­дження, а за освітою і розумом. Вони приносять славу і державі, і самому князю. Такі радники будуть діяти “по правді”. Мудрість - умова справедливого здійснення влади.

Важливим елементом великокнязівської влади і безпеки країни Заточ- ник вважає наявність “множества воїв”. Запорукою дієздатності влади є “царська гроза”, як проти зовнішніх ворогів, так і проти тих, хто творить без­законня. Він закликає князя до зваженої політики, захисту слабких і знедоле­них. Нагадує, народ - джерело князівського багатства і могутності.

Таким чином, підтримка Заточником сильної великокнязівської влади передбачає обмеження влади місцевих феодалів. Пізніше до його твору бу­дуть звертатись інші мислителі середньовічної Русі.

Таким чином, ідейні традиції Київської Русі спиралися на державотво­рчі процеси, відбивали інтереси реального політичного життя. Київські мис­лителі виступали на підтримку великокнязівської влади, централізованої держави - єдино можливих в тих умовах. Іларіоном, Нестером, Мономахом, Заточником розроблені критерії ідеального правителя - моральні (повна від­повідність особистих якостей нормам християнської етики), юридичні (до­тримання законності як у придбанні влади, так і в способах її реалізації), по­літичні (уміння забезпечити управління (країною, мир із сусідами, союз з церквою, ефективну соціальну політику і т.д.). Важливими результатами бу­ли чітко сформульовані принципи політичної влади, її мети і рамки, обмеже­ні нормами звичаїв і писаним правом (“правдою”). Політична думка утвер­джувала і розвивала ідеї про природу влади і права, ролі законності, справед­ливості, милосердя в державі. Під впливом античної літератури тут почина­ють проростати раціоналістичні і гуманістичні ідеї.

Принципи політики, права, моралі закріпилися й в афоризмах, прислі­в'ях і приказках, що існували в Київській Русі: “Багатим усі люди друзі”, “Хто багатьом страшний, той буде багатьох боятися”, “Заздри не тому, хто більшої влади домігся, а тому, хто добре з похвалою залишив її”, “Божевіль­на влада буває причиною зла”, “Хто хоче іншими керувати, нехай спочатку навчиться володіти собою” та ін.

 

Контрольні завдання:

1.  Поясніть значення закону в «Слові про Закон і Благодать». Назвіть найбільш важливі політико-правові ідеї цього твору.

2.  Які принципи управління державою сформульовані у «Повчанні» В Мономаха.

3.  Визначіть найголовніші політико-правові проблеми і запропоновані шляхи їх ви­рішення у літописах і літературі Київської Русі.