Глава 1. Поняття, система та завдання конкурентного права
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Хозяйственное право - Конкурентне право (Удалов Т.Г.)

Глава 1. Поняття, система та завдання конкурентного права

 

§ 1. Поняття та зміст конкурентного права
§ 2. Принципи конкурентного права
§ 3. Конкурентне право як наука та навчальна дисципліна

 

§ 1. Поняття та зміст конкурентного права


Основою законодавства про захист економічної конкуренції є конкурентне право. Саме на основі конкурентного права базуються всі норми законодавства про захист економічної конкуренції. Конкурентне право включає як норми права, що захищають економічну конкуренцію, так і норми права, що регулюють діяльність монополій та обмежують зловживання монопольним становищем.
Термін “конкурентне право” має багато значень. Можна виділити принаймні чотири основні значення терміна “конкурентне право”:
1) конкурентне право як галузь (підгалузь, інститут) права;
2) конкурентне право як галузь законодавства;
3) конкурентне право як наукова дисципліна;
4) конкурентне право як навчальна дисципліна, що її вивчають у вищих юридичних та економічних навчальних закладах.
Зарубіжні юристи, перш за все європейські, не мають єдиної позиції щодо поняття конкурентного права та його місця в системі права, хоч термін “конкурентне право” використовують досить часто.
Виникнення конкурентного права як самостійної галузі можна пов’язати з прийняттям перших законів про захист економічної конкуренції наприкінці XIX ст. (в США — Закон Шермана 1890 р., у Німеччині — Закон про недобросовісну конкуренцію 1896 р.). Батьківщиною конкурентного права вважаються США, де його традиційно називають ан-титрестовим правом. Це пов’язано з тим, що споконвічне норми антитрестового законодавства були спрямовані проти монополій (трестів). Вважалося, що монополії — це економічні аномалії, які необхідно заборонити на законодавчому рівні. Слід зазначити, що антитрестове законодавство США регулює не лише відносини, пов’язані з монополією на ринку, а й попереджує недобросовісну конкурсицію. На відміну від США, у Німеччині самостійне антимонопольне (картельне) право виникло лише у другій половині XX ст. з прийняттям Закону про картелі 1957 р. Німецькі юристи розрізняють антимонопольне законодавство, що спрямоване проти обмеження вільної конкуренції за рахунок картелів або узгоджених дій конкурентів, і законодавство, яке попереджує недобросовісну конкуренцію. Воно виникло значно раніше антимонопольного права (Закон про недобросовісну конкуренцію 1896 р.) і захищає чесну конкуренцію між підприємцями. Обидві галузі законодавства (антимонопольне право та право проти недобросовісної конкуренції) визначаються у Німеччині одним терміном — “законодавство про конкуренцію”. У Франції чітко розмежовуються норми законодавства про недобросовісну конкуренцію і норми антимонопольного права.
В Україні виникнення конкурентного права можна пов’язати з прийняттям у 1992 р. Верховною Радою України Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”. До 2001 р. існувало чітке розмежування між антимонополь-ними нормами, які в основному обмежували монопольні прояви на ринку і закріплювалися положеннями зазначеного закону, та нормами, спрямованими на захист конкуренції, що забезпечували недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і закріплювалися положеннями Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” 1996 р. З прийняттям 11 січня 2001 р. Верховною Радою України Закону України “Про захист економічної конкуренції” таке розмежування було усунуто. Нині норми права, що забезпечували антимонопольне регулювання та недопущення недобросовісної конкуренції, поєднані поняттям “законодавство про захист економічної конкуренції”.
Отже, з точки зору українського законодавства, конкурентне право можна охарактеризувати як галузь права що цілком грунтується на нормах законодавства про захист економічної конкуренції.
У запропонованому навчальному посібнику термін “законодавство про захист економічної конкуренції” має широке тлумачення. По-перше, він підкреслює кінцеву та позитивну мету правового регулювання — створення умов для розвитку підтримки та захисту економічної конкуренції. Це принципово відрізняє термін “законодавство про захист економічної конкуренції” від терміна “антимонопольне законодавство”, який мав негативний відтінок та не зовсім чітко визначав цілі правових норм і засобів, спрямованих на захист та розвиток конкуренції (в Україні монопольне становище не заборонено, заборонено лише зловживання ним). По-друге, термін “законодавство про захист економічної конкуренції” застосовують для визначення правового регулювання конкуренції та інших тісно пов’язаних з нею суспільних відносин. У такому розумінні цей термін охоплює правові інститути публічно-правового і приватно-правового характеру. Вони покликані врегулювати цілий комплекс суспільних відносин, що виникають у процесі розвитку конкуренції, її захисту та участі в ній підприємців.
Особливою сферою відносин, яка потребує пильної уваги з боку держави, є монополії. На перший погляд не доцільно розглядати сферу, що регулюється окремими нормативними актами, зокрема Законом України “Про природні монополії” в ракурсі законодавства про захист економічної конкуренції. Однак, незважаючи на характер, прямо протилежний конкуренції, у рамках законодавства про захист економічної конкуренції ці проблеми розглядаються з таких причин:
1) часто монополії виникають та прогресують там, де була конкуренція, і тому тісно пов’язані з нею;
2) монополії являють собою антипод конкуренції і в цьому розумінні мають виключний характер;
3) в існуючих монопольних сферах держава повинна передбачити спеціальне регулювання, що компенсуватиме відсутність конкуренції та забезпечуватиме захист прав та інтересів суб’єктів господарювання і споживачів у цих галузях економіки;
4) суб’єкти, які зловживають своїм монопольним становищем, можуть підлягати примусовому поділові відповідно до ст. 53 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Таким чином, конкурентне право як галузь законодавства із захисту економічної конкуренції характеризується конкретним предметом правового регулювання, який за економічним змістом можна поділити на дві групи суспільно-правових відносин:
1) відносини, пов’язані з конкуренцією;
2) відносини у сфері монополій.
Відносини, пов’язані з конкуренцією, в основному охоплюють:
• діяльність, що реально існує на конкурентному ринку, та взаємодію конкурентів між собою;
• діяльність потенційних конкурентів;
• державне регулювання суб’єктного складу ринку;
• зловживання монопольним становищем та недобросовісну конкуренцію;
• контроль за економічною концентрацією узгодженими діями суб’єктів господарювання;
• недопущення недобросовісної іноземної конкуренції;
• надання державної допомоги та пільг суб’єктам господарювання;
• регулювання бар’єрів входу на ринок, виходу з ринку.
Відносини у сфері монополій виникають у процесі:
• діяльності суб’єктів природних монополій;
• регулювання державних та тимчасових монополій.
Правове регулювання відносин кожної групи має певні спільні риси.
1. Ці відносини складаються при здійсненні підприємницької діяльності та у процесі її регулювання.
2. У межах цього зв’язку можна виділити горизонтальні відносини — між підприємцями та вертикальні — між підприємцями та державою.
3. Суб’єктами відносин є підприємці, які посідають, як правило, різне економічне становище на ринку, та держава в особі уповноважених органів виконавчої влади, до компетенції яких належить забезпечення захисту та сприяння розвиткові конкуренції.
4. Уповноважені органи виконавчої влади здійснюють захист економічної конкуренції як на мікроекономічному (впливають на окремі підприємства), так і на макроекономічному рівні (регулюють структуру товарних і фінансових ринків).