31. Міжнародно-правове регулювання економічної діяльності

Міжнародні договори — найважливіше правове джерело у сфері ЗЕД. При цьому варто враховувати, що за Конституцією України (ст.9) і Законом від 29.06.2004 р. “Про міжнародні договори України”, якщо Верховною Радою України договору надано обов'язкового характеру, він стає невід'ємною частиною законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а міжнародний договір, що набрав чинності у встановленому порядку, має у випадку колізії з актом законодавства України (крім Конституції) пріоритет у процесі пра-возастосування.
До міжнародних договорів у сфері ЗЕД відносяться, насамперед, укладені Україною з багатьма країнами двосторонні угоди з торгово-економічних, інвестиційних і податкових питань (наприклад, Угода між Україною і Швейцарською Конфедерацією про торговельне та економічне співробітництво від 20.07.1995 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Таджикистан про вільну торгівлю від 06.07.2001 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про єдиний порядок регулювання зовнішньоекономічних відносин від 23.03.2000 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про стратегічне співробітництво в газовій галузі від 07.10.2002 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Бєларусь про виробничу і науково-технічну кооперацію від 29.05.2002 р.).
Великою є роль і багатосторонніх договорів за участю України (наприклад, Міжнародна угода по цукру від 20.03.1992 р., Конвенція про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 09.05.1980 р., Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП) від 01.03.1973 р.). Особливе місце займають багатосторонні договори країн-учасниць Співдружності незалежних держав (СНД), наприклад, Угода про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994 р. (Україна ратифікувала Угоду і Протокол до нього 06.10.1999 р.), яка ще не набрала чинності.
Найважливішим для регулювання сфери ЗЕД є ряд положень універсальної за своїм характером Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом від 14.06.1994 р., що вступила в силу 01.03.1998 р. Наприклад, відповідно до цієї угоди Україна, не будучи членом Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, зобов'язалася застосовувати у взаєминах із суб'єктами господарської діяльності країн — членів ЄС деякі положення ГАТТ.
Варто мати на увазі, що ряд договорів, укладених колишньою Українською РСР, та договорів, укладених колишнім СРСР, продовжують діяти в силу правонаступництва України (наприклад, Міжнародна конвенція з безпечних контейнерів від 02.12.1972 р., ратифікована колишнім СРСР 20.07.1976 р.).
Певну роль у регулюванні відіграють норми міжнародних організацій, зокрема — економічних. Україна, будучи членом ряду таких організацій, зобов'язана, звичайно, керуватися прийнятими в їх рамках нормами. Прикладом може служити Керівництво з регулювання прямих іноземних інвестицій, затверджене Комітетом з розвитку Всесвітнього Банку 21.09.1992 р. (приєднання України до організацій-учасниць Групи Всесвітнього Банку підтверджено Законами України від 03.06.1992 р. і від 18.03.2000 р.). Закріплений у Керівництві міжнародний принцип недискримінації інвесторів одержав певне відображення в Законі України від 17.02.2000 р. “Про усунення дискримінації в оподатковуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вітчизняного походження”.