8.1. Права споживачів та їх захист

У ст. 39 ГКУ встановлено права споживачів, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або вико­ристання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх по­треб. Зокрема, споживачі мають такі права:

•    на державний захист своїх прав;

•    на гарантований рівень споживання;

•    на належну якість товарів (робіт, послуг);

•    на безпеку товарів (робіт, послуг);

•    на необхідну, доступну та достовірну інформацію про кіль­кість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг);

•    на відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, по­слугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної не­безпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у передбачених законом випадках;

•    на звернення до суду та до інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів.

Такі самі норми дублюються у ст. З Закону України "Про захист прав споживачів".

З метою захисту своїх прав та законних інтересів громадяни можуть об'єднуватися на добровільній основі у громадські орга­нізації споживачів (об'єднання споживачів).

Держава забезпечує громадянам як споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостій­них рішень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одер­жання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для під­тримання здоров'я і життєдіяльності.

Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої вла­ди, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавст­ва, а також судові органи (ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів").

 

8.2. Повноваження, права, обов'язки і відповідальність органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіаль­ні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у централь­них та місцевих органах виконавчої влади і суб'єктів господар­ської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

•    давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав спожи­вачів;

•    перевіряти у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг якість товарів (робіт, по­слуг), додержання обов'язкових вимог щодо безпеки товарів (робіт, послуг), а також додержання правил торгівлі та на­дання послуг. Безперешкодно входити та обстежувати відпо­відно до законодавства будь-які виробничі, складські, торго­вельні та інші приміщення цих суб'єктів;

•    відбирати у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для пере­вірки їх якості на місці або здійснення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах з оплатою вар­тості зразків і виконаних досліджень (експертиз) за рахунок суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються (поря­док добору таких зразків визначається Кабінетом Міністрів України), здійснювати контрольні перевірки правильності роз­рахунків зі споживачами за надані послуги та реалізовані то­вари. У разі неможливості повернення зроблених затрат їх відшкодування відноситься на результати діяльності господа­рюючих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок ви­значає Кабінет Міністрів України;

•    одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що переві­ряються, безплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг);

•    припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відпо­відають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єк­тами господарської діяльності виявлених недоліків;

•    забороняти суб'єктам господарської діяльності реалізацію спо­живачам товарів (виконання робіт, надання послуг), на які немає документів, що засвідчують їх відповідність вимогам нормативних документів; на які в актах законодавства, норма­тивних документах встановлено обов'язкові вимоги щодо за­безпечення безпеки життя, здоров'я, майна споживачів і охо­рони навколишнього природного середовища, якщо ці товари (роботи, послуги) внесені до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не мають сертифіката відповід­ності (свідоцтва про визнання іноземного сертифіката); завезе­них на територію України без документів, які підтверджують їх належну якість; на яких термін придатності не зазначений або зазначений з порушенням вимог нормативних документів, а також товарів, термін придатності яких минув;

•    приймати рішення про припинення у сфері торгівлі, громад­ського харчування і послуг продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів та нормативних документів, — до усунення виявлених недоліків; про тимчасове припинення діяль­ності підприємств торгівлі (секцій, відділів), громадського хар­чування, сфери послуг, складів підприємств оптової і роздріб­ної торгівлі та організацій незалежно від форм власності, що систематично реалізують недоброякісні товари, порушують пра­вила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспор­тування товарів, до усунення виявлених недоліків;

•    опломбовувати в передбаченому законодавством порядку у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг виробничі, склад­ські, торговельні та інші приміщення, а також несправні, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тав­ром або без нього чи з таким, термін дії якого закінчився, засоби вимірювальної техніки, за допомогою яких здійсню­ється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації,
метрології та сертифікації;

•    вилучати неякісні товари, документи та інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;

•    подавати до суду позови про захист прав споживачів;

•    передавати матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи попереднього слідства;

•    накладати на винних осіб у передбачених законодавством ви­падках адміністративні стягнення;

•    накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, у тому числі на громадян-
підприємців, передбачені законом (ст. 23 Закону України "Про
захист прав споживачів") стягнення в порядку, що визнача­
ється Кабінетом Міністрів України. Результати перевірок су­
б'єктів господарської діяльності службовими особами спеціаль­
но уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
сфері захисту прав споживачів та його територіальних орга­
нів оформлюються відповідними актами.

Порядок припинення відвантаження і реалізації товарів су­б'єктами господарської діяльності, тимчасового припинення ви­робництва товарів, виконання робіт і надання послуг, діяльності підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, а

158

 

також вилучення неякісних товарів, документів та інших пред­метів, що свідчать про порушення прав споживачів, визначається законодавчими актами України (ст. 5 Закону України "Про за­хист прав споживачів").

Інші органи виконавчої влади здійснюють державний захист прав споживачів у межах своєї компетенції, визначеної чинним законодавством.

Обов'язки і відповідальність службових осіб органів виконав­чої влади, які здійснюють захист прав споживачів, регламенто­вані ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів".

Службові особи органів виконавчої влади, які здійснюють за­хист прав споживачів, зобов'язані суворо додержувати законо­давства України, а також прав громадян, підприємств, установ та організацій, що охороняються законом. Вони зобов'язані не розголошувати отримані при здійсненні своїх повноважень відо­мості, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороня­ється законом. За невиконання або неналежне виконання служ­бовими особами своїх обов'язків вони притягаються до відпові­дальності згідно з чинним законодавством.

Скарги на рішення органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, їх службових осіб, а також на дії таких осіб розглядаються в порядку, визначеному законодавством. По­дання скарги не зупиняє виконання рішення органу виконавчої влади, що здійснює захист прав споживачів, його службових осіб, а також дій таких осіб.

Працівники правоохоронних органів подають допомогу службо­вим особам органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів, у виконанні ними службових обов'язків і припиняють незаконні дії громадян, які перешкоджають виконанню покладе­них на них функцій.

8.3. Правовий захист службових осіб спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів

Службова особа спеціально уповноваженого органу виконав­чої влади у сфері захисту прав споживачів при виконанні своїх службових обов'язків перебуває під захистом закону. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності та майна службо-

159

 

вої особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів і членів її сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Усі службові особи спеціально уповноваженого органу виконав­чої влади у сфері захисту прав споживачів підлягають державно­му обов'язковому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету.

Порядок та умови страхування службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів встановлює Кабінет Міністрів України.

Образа службової особи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, а також опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на неї завдань, зумовлюють встановлену законом відповідальність. У разі каліцтва чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, службова особа спе­ціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захис­ту прав споживачів одержує компенсацію в розмірі від річного до п'ятирічного грошового утримання залежно від ступеня втрати працездатності, а в разі її загибелі із зазначеної причини сім'ї загиблого виплачується одноразова допомога в розмірі десятиріч­ного грошового утримання за останньою посадою.

Збитки, завдані майну службової особи спеціально уповноваже­ного органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів або членів її сім'ї у зв'язку з виконанням нею службових обов'яз­ків, компенсуються в повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету з подальшим стягненням цієї суми з винних осіб.

Органи місцевого самоврядування з метою захисту прав спо­живачів можуть створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які мають право (ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів"):

•    розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань
захисту прав споживачів;

•    аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконав­
цями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов,
які обмежують права споживачів;

•    при виявленні товарів (робіт, послуг) неналежної якості, фаль­
сифікованих, небезпечних для життя, здоров'я, майна спожи­
вачів чи/та навколишнього природного середовища терміново

160

 

повідомляти про це відповідні територіальні органи у справах захисту прав споживачів, інші органи, що здійснюють конт­роль і нагляд за якістю та безпекою товарів (робіт, послуг);

•    при виявленні продажу товарів (виконання робіт, надання
послуг), які не супроводжуються доступною, достовірною, необ­
хідною інформацією та відповідними супровідними докумен­
тами або з простроченими термінами придатності, призупиняти
продаж товарів (виконання робіт, надання послуг) до пред'яв­
лення інформації, супровідних документів або припиняти про­
даж товарів (виконання робіт, надання послуг);

•    готувати подання до органу, який видав дозвіл на здійснення
відповідного виду діяльності, для вирішення питання про при­
зупинення дії цього дозволу чи про дострокове його анулю­
вання в разі систематичного порушення прав споживачів;

•    подавати до суду позови про захист прав споживачів.

8.4. Права споживачів на придбання товарів належної якості

Право громадян-споживачів на придбання товарів належної якості в незалежній Україні стало одним з основних конститу­ційних прав громадянина, реалізація якого потребує встанов­лення певних гарантій. Так, у ст. 50 Конституції України за­значено: "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформа­ції про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена".

У законодавстві радянського періоду теж містилися норми, спрямовані на підвищення якості виготовлених товарів, якості торговельного обслуговування. Однак в умовах планової команд­но-адміністративної системи, відсутності конкуренції серед товаро­виробників і у сфері торгівлі, загального дефіциту багатьох това­рів народного споживання ці заходи були малоефективні. У новому ринковому законодавстві України закладено принципово нові підходи до вирішення цієї проблеми. Хоча й вони поки що не досягли належного рівня. Останніми роками ринок насичений та перенасичений різноманітними товарами вітчизняного та інозем­ного походження, що не завжди мають належну якість, про що

161

 

свідчать скарги споживачів та перевірки Державного комітету у справах захисту прав споживачів. І все-таки конкуренція това­ровиробників, вимогливість споживача та наявність у нього мо­жливостей вибору товару є тими ефективними впливовими засо­бами, які в кінцевому підсумку сприятимуть насиченню ринку України високоякісними товарами.

Право громадянина на безпечне для життя довкілля і на інфор­мацію про якість товарів є соціально-економічним правом, оскіль­ки може бути реалізоване насамперед завдяки відповідному рівню матеріального виробництва та соціальних відносин у суспільстві. Водночас наведену конституційну норму не можна вважати такою, що зобов'язує державу забезпечити громадянина якісними това­рами. Держава бере на себе обов'язок встановлювати для виго­товлювачів певні вимоги щодо якості товарів і зобов'язувати виробників та продавців надавати споживачам усю інформацію щодо ступеня корисних та інших властивостей пропонованого товару. З цією метою держава приймає відповідні закони, ство­рює спеціальні органи контролю за якістю продукції та захисту прав потерпілих тощо. Споживач самостійно приймає рішення щодо придбання товару з урахуванням своїх потреб, фінансових та інших можливостей.

З огляду на викладене постає питання про відповідність норм Закону України "Про захист прав споживачів", що визначають право споживачів на якісні товари, положенням Конституції Украї­ни. Так, відповідно до ст. З цього Закону споживачі мають право на належну якість товарів торговельного обслуговування, їх без­пеку, необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент.

Визначити зміст поняття "право на належну якість" немож­ливо без розкриття змісту поняття "якість товару (продукції)". Це водночас дає змогу визначити, що таке належна якість товару (продукції). В юридичній та економічній літературі радянського періоду ця проблема досліджувалася доволі активно.

За підрахунками вчених радянського періоду існувало близь­ко 300 тлумачень поняття якості продукції, якими проблема не вичерпувалась і не вичерпується, що свідчить про неоднозначність цього поняття [29, с. 70].

Проблема якості товарів (продукції) та її правового врегулю­вання зберігає актуальність і в умовах ринкових реформ, оскільки

162

 

її вирішення дуже важливе для громадян-споживачів. Чинне зако­нодавство так само має прогалини і нечіткості з цього питання, а тому потребує вдосконалення. Так, в економічній літературі минулих років якість продукції, зокрема, визначалась як сукуп­ність властивостей і ознак, які зумовлюють ступінь придатності продукції для її споживання за призначенням, як ступінь задо­волення споживчої вартості певної суспільної потреби або як сукупність корисних властивостей чи сукупність усіх функціональ­них, естетичних і економічних показників продукції [29, с. 71]. Як бачимо, наведені визначення принципово не різняться. В одних випадках йдеться про властивості продукції задовольняти по­треби громадян, в інших — про характеристики вказаних власти­востей, що зумовлюють здатність продукції задовольняти потреби суспільства, але об'єднуючим фактором в усіх випадках є здат­ність продукції забезпечувати відповідні потреби людини. У ба­гатьох випадках економічна категорія якості ставилась у залеж­ність від ступеня розвитку виробничих відносин і технічного прог­ресу на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. Те, що вчора вважалось якісним товаром, сьогодні може не відповідати техніч­ним новинкам, здатним краще задовольняти щораз вищі потре­би споживачів. Особливо це виявляється в галузі комп'ютерної техніки, телерадіотехніки, де відбувається технічна революція. Як правило, у згаданих економічних визначеннях домінували дві ознаки: сукупність корисних властивостей продукції і здат­ність продукції задовольняти особисті й виробничі потреби. Якість продукції в цьому стандарті визначалась як сукупність власти­востей продукції, що зумовлюють її здатність задовольняти від­повідно до призначення потреби людей.

Проблема якості продукції (товарів) була предметом і право­вих досліджень, адже від правильного визначення поняття "якість продукції" залежить формування відповідних вимог і правил щодо кількісних і якісних показників, яким має відповідати та чи інша продукція [ЗО, с. 19].

На думку представників юридичної науки, найважливішим критерієм якості продукції є її корисність, що виявляється у ступені придатності, а її здатність задовольняти відповідні потре­би людини зумовлюється її властивостями, зокрема надійністю, довговічністю, ефективністю, які відповідають нормативним вимогам, плановим приписам і договорам. Відповідно в узагаль-

163

 

неній формі якість продукції, як правило, розглядалася в ра­дянській юридичній літературі як ступінь відповідності її техні-ко-економічних властивостей соціальним вимогам, закріпленим у юридичних нормах. Отже, у визначеннях з позицій права якості продукції основою є техніко-економічні властивості продукції, які забезпечують той чи інший ступінь її придатності для вико­ристання за призначенням. У цьому зв'язку перед юристами постало питання про можливість дати суто правове визначення поняття якості без економічного забарвлення. Правознавці у своїх визначеннях якості продукції наголошували на правових ознаках, що дало підстави для їх звинувачення в тому, що за таких умов фактично дається правове визначення якості продук­ції.

8.5. Права споживачів

на достовірну інформацію про товари та послуги

і їх належну якість та безпеку

Права споживачів на інформацію про товари (роботи, послуги) регулюються законами України "Про захист прав споживачів" (ст. З, 18), "Про інформацію", "Про рекламу", а також Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення інформаційної діяльності" від 5 жовтня 1998 р. Споживач має право на одержання необхідної, доступної та достовірної інфор­мації про товари (роботи, послуги), що забезпечує можливість їх компетентного вибору.

Оскільки процес придбання товарів починається з вирішення проблеми, який саме товар вибрати серед багатьох запропонова­них, дуже важливу роль для споживача відіграє рекламна кам­панія, яку запроваджують виробники та реалізатори продукції (товарів, послуг). Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рекламу" "реклама — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку". До основ­них принципів рекламної діяльності належать:

•    законність;

•    точність;

•    достовірність;

•    використання державної та інших мов відповідно до законо­
давства України;

164

 

•  використання форм та засобів, які не заподіють споживачеві
реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про рекламу" з метою захис­ту прав споживачів у рекламі забороняється:

•    поширювати інформацію про продукцію, виробництво або реа­
лізація якої заборонені законодавством України;

•    використовувати засоби і технології, які безпосередньо впли­
вають на підсвідомість споживача;

•    наводити твердження, що дискримінують осіб, які не корис­
туються рекламованою продукцією;

•    рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифі­
кації або виробництво чи реалізація якої потребує наявності
спеціального дозволу (ліцензії), якщо немає відповідного серти­
фіката;

•    імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення,
текст, зображення, музичні та звукові ефекти, що застосову­
ються в рекламі іншої продукції, якщо інше не передбачено
законодавством України про авторські та суміжні права.
Дуже важливою є норма, за якою рекламодавець на вимогу

виробника розповсюджувача реклами зобов'язаний надати йому документальні підтвердження достовірності інформації, необхід­ної для виробництва та розповсюдження реклами.

Недобросовісною вважається реклама, яка внаслідок неточ­ності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчуван­ня, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюджен­ня та інших вимог, передбачених законодавством України, вво­дить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам або державі.

Недобросовісна реклама заборонена (ст. 10 Закону України "Про рекламу"). Рішення про визнання реклами недобросовіс­ною приймають уповноважені на це державні органи.

Визначившись з тим, який саме товар необхідно придбати, споживач, купуючи товар чи отримуючи послугу, повинен бути впевнений, що отримає якісну продукцію або послуги й тим са­мим реалізує своє право на належну якість і безпеку товарів та послуг.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про рекламу" прода­вець (виробник) зобов'язаний своєчасно надавати споживачеві необхідну достовірну інформацію про товар у доступній формі,

165

 

яка б забезпечувала можливість компетентного вибору. Інфор­мація про товари повинна містити назви нормативних докумен­тів, вимогам яких повинні відповідати товари, перелік основ­них споживчих властивостей товарів, а щодо продуктів харчу­вання — склад (включаючи перелік використаних у процесі виготовлення продукції інших продуктів харчування і харчо­вих добавок), калорійність, вміст шкідливих для здоров'я ре­човин порівняно з обов'язковими вимогами нормативних доку­ментів і протипоказання щодо застосування; ціну та умови при­дбання товарів, дату їх виготовлення; гарантійні зобов'язання виробника; правила та умови ефективного використання това­рів; термін служби (придатності) товарів; відомості про необ­хідні дії споживача після завершення терміну придатності, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; на­йменування та адресу виробника (продавця) і підприємства, яке приймає претензії від споживача, а також виконує ремонт і технічне обслуговування товарів. Стосовно товарів, які підля­гають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надава­тись інформація про їх сертифікацію; щодо товарів, які за пев­них умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я спо­живача та його майна, виробник (продавець) зобов'язаний до­вести до відома споживача інформацію про такі товари і мож­ливі наслідки їх впливу. Інформація доводиться до відома спо­живачів виробником (продавцем) у технічній документації, що додається до товарів на етикетці, а також маркуванням чи в інший спосіб, прийнятий для окремих видів товарів або в окре­мих сферах обслуговування. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні забезпечуватись інформацією про місце їх походження. Громадянин, який здійснює підпри­ємницьку діяльність, на етикетці товару повинен надати інфор­мацію про номер документа, що засвідчує його право займатися підприємницькою діяльністю, і найменування органу, що видав цей документ, а за потреби й відомості про його сертифікацію. Надання інформації в технічній документації, на етикетці тощо іноземною мовою без перекладу в зазначеному щойно обсязі розцінюється як відсутність необхідної інформації.

Певну інформацію про товар можуть надавати реклама та штрихове кодування товарів. Товари в Україні повинні рекла­муватися відповідно до Закону України "Про рекламу", а штри-

166

 

хове кодування надаватися відповідно до Положення про штри­хове кодування, затвердженого МЗЕЗТ України від 27.08.96. Запобіжно-контрольні гарантії реалізуються переважно шляхом створення умов та порядку, які повинні забезпечувати збережен­ня властивостей товарів при їх транспортуванні, зберіганні та здійсненні контролю за їх дотриманням. Такі гарантії встанов­люються Правилами продажу продовольчих і непродовольчих товарів, Правилами роботи підприємств громадського харчуван­ня, Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями та ін­шими нормативними актами.

Надання недостовірної або неповної інформації про товар та виробника (продавця) може спричинитися до такого:

•    придбання товару, що не має потрібних споживачеві власти­
востей; у цьому разі споживач має право розірвати договір і
вимагати відшкодування завданих йому збитків;

•    неможливості використання придбаного товару за призначен­
ням; у цьому разі споживач має право вимагати надання у
розумно короткий термін, але не більше місяця, належної
інформації. Якщо інформацію в обумовлений термін не буде
надано, споживач має право розірвати договір і вимагати від­
шкодування збитків;

•    заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача; у
цьому разі споживач має право висунути продавцю (виробни­
ку) вимоги щодо відшкодування збитків, завданих природним
об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності
або на інших передбачених законом чи договором підставах.
Збитки, завдані споживачеві товарами, придбаними в резуль­
таті недобросовісної реклами, підлягають відшкодуванню вин­
ною особою в повному обсязі.

Сплата неустойки (штрафу, пені) продавцем (виробником), як і відшкодування збитків, коли при цьому не порушується питання про розірвання договору, не звільняє продавця від ви­конання зобов'язання в натурі.

Споживач має право перевірити якість, комплектність, міру, масу та ціну товарів, які купує, здійснити демонстрацію безпеч­ного та правильного їх використання. У цьому разі на вимогу споживача продавець зобов'язаний надати йому контрольно-вимі­рювальні прилади, а також відповідні документи про ціну това­рів. Якщо під час гарантійного терміну необхідно визначити при-

167

 

чини втрати якості товару, продавець зобов'язаний у триденний термін з дня одержання від споживача письмової заяви направи­ти цей товар на експертизу. Експертиза здійснюється за рахунок продавця.

Право на інформацію забезпечується:

•    обов'язком органів державної влади, а також органів місцевого
і регіонального самоврядування інформувати про свою діяль­
ність та прийняті рішення;

•    створенням у державних органах спеціальних інформаційних
служб або систем, що повинні забезпечувати у встановленому
порядку доступ до інформації;

•    вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статис­
тичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обме­
ження цього доступу зумовлюються лише специфікою ціннос­
тей та особливими умовами їх схоронності, що визначається
законодавством;

•    створенням механізму реалізації права на інформацію;

•    здійсненням державного контролю за додержанням законо­
давства про інформацію.

Зокрема, для реалізації гарантій прав споживачів на інформа­ційне забезпечення в системі Державного комітету з метрології, стандартизації та сертифікації України і його структурних орга­нах функціонують інформаційно-аналітичні відділи, до повнова­жень яких входять попередження й оперативне оповіщення спо­живачів.

Головне управління постійно співробітничає з понад 50 засо­бами масової інформації.

Крім того, прес-релізи Головного управління з різних питань розміщуються на веб-сторінках інформаційних агентств (УНІАН, ДІНАУ, Український фінансовий сервер) у мережі Інтернет. Управ­лінням розроблена й діє в мережі Інтернет веб-сторінка http: // www. rql. kiev. ua/spozhivach.

8.6. Захист прав споживачів за договором купівлі-продажу

Відносини між споживачами товарів і продавцями регулює Закон України "Про захист прав споживачів". Споживачем, права якого захищаються на підставі зазначеного Закону, визнається лише громадянин (фізична особа), що купує або має намір при-

168

 

дбати товари для власних побутових потреб. Цим Законом регу­люються також відносини споживача з підприємством, устано­вою, організацією незалежно від форми власності чи громадяни-ном-підприємцем, які продають товари (продавець) та які його виготовляють (виробник). На відносини стосовно продажу това­рів громадянином, який не є підприємцем, а також на випадок придбання товарів лише для підприємницької діяльності або під­приємствами, установами, організаціями, дія Закону не поши­рюється.

Договір купівлі-продажу зі споживачами укладається в усній чи письмовій формі. Письмова угода може оформлюватися квитан­цією, товарним чи касовим чеком або іншими документами. При продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві кви­танцію, товарний чи касовий чек або інший письмовий доку­мент, що засвідчує факт купівлі. Оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього відповідно до Цивільного кодексу України не поширюються вимоги щодо обов'язкової письмової форми. Згідно з Постановою пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12.04.96 втрата зазначених документів, неодер­жання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків.

Відповідно до ст. З Закону України "Про захист прав спожи­вачів" споживачі товарів мають право на державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів і торговельного обслуговування; безпеку товарів; необхідну, до­ступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів; відшкодування збитків, завданих товарами неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами; звернення до суду та інших уповноваже­них державних органів за захистом порушених прав; об'єднання у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Зазначений перелік прав споживачів не вичерпний. Законодав­чими актами і договорами можуть передбачатися й інші права споживачів та зобов'язання продавців, а умови договору, які об­межують передбачені законодавством права споживача, є недійс­ними.

169

 

Споживач має право вимагати від продавця, щоб якість при­дбаного ним товару відповідала вимогам нормативних докумен­тів, умовам договору, а також інформації про товар, що надає продавець. Продавець зобов'язаний продавати тільки ті товари, термін придатності яких не минув. Вимоги до товару щодо його безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також на­вколишнього природного середовища встановлюються законо­давчими та іншими нормативними актами. На товари, що заво­зяться на територію України, чинним законодавством повинен бути передбачений документ, який підтверджує їх належну якість.

Зобов'язання перед споживачем за законом має не тільки про­давець, а й виробник товару. Зокрема, виробник товару зобов'я­заний забезпечити:

•    можливість використання товару за призначенням протягом
терміну його служби, передбаченого нормативним докумен­
том або встановленого ним за домовленістю зі споживачем, а
в разі відсутності таких термінів — протягом 10 років;

•    технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару;

•    випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне
обслуговування і ремонт, у необхідних обсягах і асортименті
запасних частин протягом усього терміну його виробництва,
а після зняття з виробництва — протягом терміну служби, у
разі відсутності такого терміну — протягом 10 років;

•    нормальну роботу (застосування, використання) товару, у тому
числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного встанов­
леного законодавством терміну, а в разі його відсутності —
договором;

•    припинення виробництва (реалізації) товарів, які завдають
або можуть завдати шкоду життю, здоров'ю, майну споживача
чи навколишньому природному середовищу до усунення при­
чин шкоди, а в разі потреби вжити заходів для вилучення
таких товарів з обороту і відкликання від споживачів до усу­
нення причин шкоди;

•    відшкодування в повному обсязі завдані споживачам збитки,
пов'язані з відкликанням товарів;

•    інформування споживачів про можливий ризик і про безпечне
використання товару за допомогою прийнятих у міжнародній
практиці позначень.

170

 

Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на товар або на його етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до товару. Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побу­тової хімії, парфюмерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися і становити не­безпеку для життя, здоров'я, майна і навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який зазнача­ється на етикетках, упаковці або в інших документах, що дода­ються до них при продажу, і який вважається гарантійним тер­міном. Термін придатності обчислюється від дати виготовлення, яка також має бути вказана на етикетці або в інших докумен­тах, і визначається або часом, протягом якого товар придатний для використання, або датою, до настання якої товар придат­ний для використання. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"» від 19.03.94 на сезонні товари гаран­тійний термін обчислюється з початку відповідного сезону: на одяг, хутряні та інші вироби весняно-літнього асортименту — з 1 квітня, осінньо-зимового асортименту — зі жовтня, на взуття зимового асортименту — з 15 листопада по 15 березня, весняно-осіннього асортименту — з 15 березня по 15 травня, літнього — з 15 травня по 15 вересня.

Гарантійні терміни на комплектуючі вироби повинні бути не меншими, ніж на основний виріб, якщо інше не передбачено законодавством чи договором. При продажу товарів за зразками, поштою, а також коли час укладення договору купівлі-продажу і час передання товару споживачеві не збігаються, гарантійні терміни обчислюються від дня доставки товару споживачеві, а якщо товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складання — від дня їх здійснення; якщо день доставки, вста­новлення (підключення) чи складання товару, а також передан­ня нерухомого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача до укладення договору купівлі-прода­жу — від дня укладення договору купівлі-продажу.

При виконанні гарантійних ремонтів гарантійний термін збіль­шується на час перебування товару на ремонті, що обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недо­ліків. При обміні товару його гарантійний термін обчислюється заново від дня обміну. Стосовно товарів, на які гарантійні термі-

171

 

ни не встановлено, споживач має право виставити продавцю від­повідні вимоги, якщо недоліки були виявлені протягом 6 міся­ців, а стосовно нерухомого майна — не пізніше 3 років від дня придбання їх споживачем.

Споживач має право на належну якість товарів. Тому прода­вець не має права продавати товар неналежної якості, який не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, що до нього висуваються, наданій щодо нього ви­робником чи продавцем інформації, а також після закінчення терміну його придатності чи фальсифікований. При виявленні недоліків або фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, встановлених обов'язковими для сторін прави­лами чи договором, споживач має право відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" за власним вибо­ром вимагати від продавця або виробника безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою; заміни на аналогічний товар належної якості; відповідного зменшення його купівельної ціни; заміни на такий самий товар іншої моделі з відповідним перера­хуванням купівельної ціни; розірвання договору та відшкоду­вання збитків, яких він зазнав. Зазначені вимоги встановлюються за вибором споживача продавцеві за місцем купівлі товару; вироб­нику або підприємству, що задовольняє їх за місцезнаходжен­ням споживача, філіям, що здійснюють продаж аналогічних при­дбаним споживачем товарів або підприємствам, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підпри-ємств-виробників виконують створені з цією метою їх представ­ництва та філії або виробники підприємств, які виконують вка­зані вимоги на підставі договору з виробником. Продавець і ви­робник при продажу (реалізації) товару зобов'язані інформувати споживача про підприємства, які задовольняють відповідні ви­моги.

Доставка великогабаритних товарів і товарів масою понад 5 кі­лограмів продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функ­ції) та їх повернення споживачеві здійснюються силами і засоба­ми продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції). У разі невиконання цього зобов'язання, а також відсутності про­давця, виробника (підприємства, що виконує їх функції) у місце­знаходженні споживача доставка і повернення товарів можуть

172

 

бути здійснені споживачем за їх рахунок. За наявності товару вимога споживача про його заміну підлягає негайному задово­ленню, а якщо потребується перевірка якості товару — протя­гом 14 днів або за домовленістю сторін. У разі відсутності товару вимога споживача про заміну підлягає задоволенню у двомісяч­ний термін з часу подання відповідної заяви. Якщо задовольни­ти вимогу споживача про заміну товару у встановлений термін неможливо, споживач має право за власним вибором висунути продавцю, виробнику (підприємству, що виконує їх функції) інші вимоги згідно з чинним законодавством. При заміні товару з недоліками на аналогічний товар належної якості, ціна на який змінилася, його вартість не перераховується, а в разі заміни товару з недоліками на такий самий товар іншої моделі вартість перераховується виходячи з цін, що діяли на час обміну. У разі припинення договору зі споживачем при підвищенні ціни на то­вар розрахунки здійснюються виходячи з вартості товару на час виставлення відповідної вимоги, а в разі зниження ціни — вихо­дячи з вартості товару на час купівлі. У разі придбання спожи­вачем продовольчих товарів неналежної якості продавець зобо­в'язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживаче­ві сплачені ним гроші, якщо вказані недоліки виявлені в межах терміну придатності.

Висунуті споживачем вимоги щодо безоплатного усунення не­доліків товару повинні бути задоволені протягом 14 днів або за згодою сторін в інший термін. На вимогу споживача на час ремон­ту йому надається (з доставкою) аналогічний товар незалежно від моделі. Для цього виробник разом з продавцем зобов'язані на договірній основі створити обмінний фонд таких товарів: теле­візори, мікрохвильові печі, магнітоли, кухонні машини, магні­тофони, в'язальні машини, радіоприймачі, пилососи, холодиль­ники, електропраски, морозильники, електроміксери, пральні машини, електросоковижималки.

За кожний день затримки виконання вимоги про надання аналогічного товару та за кожний день затримки усунення недо­ліків понад встановлений термін (14 днів) споживачеві виплачу­ється неустойка в розмірі одного відсотка вартості товару або складової товару, на які встановлено гарантійні терміни. Гаран­тійний термін на новий комплектуючий виріб і складову обчислю­ється від дня видачі товару споживачеві після ремонту. Спожи-

173

 

вач має право виставити виробнику вимогу про безоплатне усу­нення недоліків товару після закінчення гарантійного терміну. Ця вимога може бути висунута протягом встановленого терміну служби товару, а якщо такий не встановлено — протягом 10 ро­ків, якщо у товара було виявлено значні недоліки, допущені з вини виробника. Значним вважається недолік, який робить не­можливим чи неприпустимим використання товару відповідно до його цільового призначення або не може бути усунутий щодо цього споживача, або для його усунення необхідні великі затрати праці й часу, або він робить товар іншим, ніж передбачено дого­вором, або виявляється знову після його усунення. Якщо вимо­га про безоплатне усунення недоліків не задоволена у 14-денний термін, споживач має право за власним вибором виставити вироб­нику інші вимоги, встановлені п. 1 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення ним квитанції, товарного чи касового чека або іншого письмового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні термі­ни, — технічного паспорта чи іншого документа, що його замі­нює. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.

Товари, які продаються, повинні бути безпечними для життя, здоров'я людей та навколишнього природного середовища і не повинні завдавати шкоди майну. У разі відсутності норматив­них документів, що містять обов'язкові вимоги до товару, ви­користання якого може завдати шкоду життю, здоров'ю спо­живача, навколишньому природному середовищу, а також май­ну споживача, відповідні органи державної виконавчої влади, що здійснюють державний захист прав споживачів, зобов'язані негайно заборонити виготовлення і реалізацію таких товарів. На товари, використання яких понад визначений термін небез­печне для життя, здоров'я споживача, навколишнього природ­ного середовища або може заподіяти шкоду майну споживача, встановлюється відповідний термін служби (термін придатнос­ті). Ці вимоги можуть поширюватись як на виріб загалом, так і на окремі його складові. Виробник (продавець) повинен попе­реджати споживача про наявність терміну служби (придатнос­ті) товару або його складових, обов'язкові умови його викорис­тання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про

174

 

необхідні дії після закінчення цього терміну. Якщо для безпеч­ного використання товарів, їх зберігання, транспортування та утилізації необхідно додержувати спеціальних правил, вироб­ник зобов'язаний розробити такі правила і надати їх продавцю або споживачу, а продавець — споживачу. Товари, на які ак­тами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природ­ного середовища, підлягають обов'язковій сертифікації згідно з чинним законодавством. Реалізація та використання таких то­варів (у тому числі імпортних) без сертифіката відповідності заборонені. Підставою для дозволу на ввезення таких товарів на територію України є поданий до митних органів сертифікат відповідності, виданий або визнаний уповноваженими на те ор­ганами.

Шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача то­варами, що містять конструкторські, виробничі, рецептурні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено ступінь відповідальності. Право вимагати відшкодування заподіяної шкоди визнається за кож­ним потерпілим споживачем незалежно від того, чи перебував він у договірних відносинах з виробником (продавцем). Таке право зберігається протягом встановленого терміну служби (терміну придатності), а якщо такий не встановлено — протягом 10 ро­ків з часу виготовлення товару.

Якщо товар не підійшов за формою, габаритними розмірами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути використаний за призначенням, споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості протягом 14 днів, без ура­хування дня купівлі на аналогічний товар у продавця, в якого він був придбаний. Обмін товару належної якості здійснюється, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний ви­гляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек або інші документи, видані споживачеві разом з проданим товаром. Перелік товарів, що не підлягають обміну (поверненню), якщо вони не задовольняють споживачів з будь-яких причин, затверджується Кабінетом Міністрів України згідно з постановою «Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів"» від 19.03.94. До таких товарів,

175

 

зокрема, належать продовольчі товари, лікарські препарати та засоби, предмети санітарної гігієни, світлочутливі, корсетні това­ри, парфюмерно-косметичні та пір'яно-пухові вироби, дитячі іг­рашки м'які та гумові надувні, зубні щітки, мундштуки, апарати для гоління, помазки для гоління, розчіски, гребінці та щітки масажні, сурдини (для духових музичних інструментів), скрип­кові підборіддя, грамплатівки, рукавички, ювелірні вироби з доро­гоцінних металів, вироби з бурштину, тканини, тюлегардинні та мереживні полотна, килимові вироби метражні, білизна натільна та постільна, панчішно-шкарпеткові вироби, товари в аерозоль­ній упаковці, друковані видання, лінійний та листковий метало­прокат, трубна продукція, пиломатеріали, матеріали погонажні (плінтус, наличник), плитні (деревоволокнисті та деревоструж­кові плити, фанера) і скло, нарізані або розкроєні під розмір, визначений покупцем, некондиційні товари.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або одержа­ти гроші в розмірі вартості повернутого товару, або обміняти товар на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару у продаж. У день надходження товару у продаж продавець зобов'язаний повідомити про це споживача, який вимагає обмі­ну товару.

Контрольні питання

1.      Права споживачів згідно з чинним законодавством.

2.  Органи державної виконавчої влади, уповноважені здійснювати за­
хист прав споживачів.

3.  Суть гарантій прав споживачів на продовольчі товари належної
якості.

4.  Суть гарантій прав споживачів на достовірну інформацію про това­
ри та послуги і їх належні якість та безпеку.

5.      Як мають бути захищені права споживачів за договором купівлі-
продажу?

176