Глава 11. Цінні папери в господарській діяльності
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 
Хозяйственное право - Гайворонський, Жушман Господарське право України


§ 1. Цінні папери як особливий вид майна. Їх види

Цінні папери є необхідним елементом ринку фінансових послуг і особливим видом майна суб'єктів господарювання.

Основними нормативними актами, які регулюють ринок цінних паперів у господарській діяльності, є Господарський кодекс України, Закони України від 30 жовтня 1996 року «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»1, від 18 червня 1991 року «Про цінні папери і фондову біржу»2, від 10 грудня 1997 року «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»3 та інші.

Відповідно до Господарського кодексу України, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», інших нормативних актів, можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підпри­ємств, казначейські зобов'язання республіки, ощадні сертифікати, інве­стиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, заставні, іпотечні цінні папери.

Відповідно до ст. 163 Господарського кодексу України, цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником і передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

За визначенням ч. 7 ст. 139 ГК України цінні папери є особливим видом майна суб'єктів господарювання. Стаття 195 ЦК України, вихо­дячи зі змісту закріплених у цінних паперах прав, класифікує їх таким чином:

пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержан­ня частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передба­чають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого дого­вором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю пра­во розпоряджатися майном, вказаним у цих документах;

інші групи цінних паперів.

За способом вираження прав на цінні папери вони поділяються на іменні цінні папери, на пред'явника (ч. З ст. 163 ГК України, ст. 1 Зако­ну України «Про цінні папери і фондову біржу») та ордерні (ст. 197 ЦК України).

Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокумен-тарній формі відповідно до Закону України «Про Національну депозитар­ну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

До пайових цінних паперів належать акції, інвестиційні сертифікати.

Акцією є цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує до-льову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства (ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими (ст. 4 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться то­вариством. До неї має бути внесено відомості про кожну іменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбання акції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. Щодо акцій на пред'явни­ка у книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержан­ня дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонер­ного товариства в разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться в розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товари­ством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відпо­відного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями провадиться за рахунок резервного фонду.

Борговими цінними паперами є облігації внутрішніх та зовнішніх дер­жавних позик, місцевих позик, підприємств, казначейські зобов'язан­ня України, ощадні сертифікати, векселі, заставні, іпотечні цінні папе­ри (іпотечні облігації та іпотечні сертифікати).

Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номіна­льну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк з ви­платою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами ви­пуску). Випускаються облігації внутрішніх та зовнішніх державних по­зик, місцевих позик, облігації підприємств.

Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і грома­дян на добровільних засадах. (ст. 10 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»). Облігації підприємств випускаються підприємства­ми всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підпри­ємств, акціонерними та іншими товариствами. Вони не дають їх влас­никам права на участь в управлінні.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процент­ними і безпроцентними (цільовими), що мають вільний обіг або з об­меженим колом обігу.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника.

Дохід за облігаціями виплачується відповідно до умов їх випуску, крім облігацій цільових позик (безпроцентних облігацій). Власникові такої облігації надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.

Облігації зовнішніх державних позик України — це цінні папери, що роз­міщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджу­ють зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх но­мінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Виплата доходів і погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються за кошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.

Резиденти України — юридичні особи та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, можуть придбавати облігації зовнішніх дер­жавних позик України виключно на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка видається на умовах, передбачених «Положенням про порядок видачі резидентам індивідуальних ліцензій на переказування іноземної валюти за межі України з метою придбання облігацій зовнішніх державних позик України», затвердженому постано­вою Правління Національного банку України № 35 від 29 січня 2003 року1.

Облігації внутрішніх та місцевих позик. Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Мініст­рів України і місцевими радами.

Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих по­зик, направляються відповідно до республіканського і місцевих бю­джетів, до позабюджетних фондів місцевих рад. Порядок випуску облі­гацій внутрішніх позик врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 31 січня 2001 року «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик»2.

Нерезиденти на території України здійснюють операції, пов'язані з набуттям ними у власність облігацій внутрішніх державних позик, що випущені у бездокументарній формі, в межах граничного обсягу через зберігачів, які, відповідно до законодавства України, є клієнтами депо­зитарію Національного банку України. Операції, пов'язані з набуттям у власність облігацій нерезидентами, є одним із видів здійснення іно­земних інвестицій, порядок захисту та державної реєстрації яких ви­значається Законом України від 19 березня 1996 року «Про режим іно­земного інвестування».

Порядок реєстрації випуску облігацій внутрішньої місцевої позики та інформації про їх випуск у Державній комісії з цінних паперів та фондово­го ринку, порядок подання звіту про результати розміщення випуску облігацій, звіту про погашення облігацій та скасування реєстрації випуску цих облігацій встановлюється «Положенням про порядок випуску обліга­цій внутрішніх місцевих позик», затвердженим рішенням Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку № 414 від 17 жовтня 2003 року3.

Казначейські зобов 'язання України — це вид цінних паперів на пред'яв­ника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населен­ня, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань: а) довгостро­кові — від 5 до 10 років; б) середньострокові — від 1 до 5 років; в) ко­роткострокові — до одного року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казна­чейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України.

Порядок визначення продажної вартості казначейських зобов'язань встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання згідно з «Порядком визначення продажної вартості казначей­ських зобов'язань», затвердженим наказом Міністерства фінансів Укра­їни № 588 від 20 жовтня 2003 року1.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків республіканського бюджету.

Окремо слід наголосити на таких цінних паперах, як казначейські векселі. Казначейські векселі випускаються у вигляді простих векселів на бланках спеціального зразка, який затверджується Головним управ­лінням Державного казначейства. Випуск казначейських векселів у ра­хунок фінансування витрат державного бюджету оформляється угодою, що укладається між Головним управлінням Державного казначейства та відповідним одержувачем коштів з державного бюджету, здійснюється на підставі «Порядку застосування векселів Державного казначейства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 689 від 27 червня 1996 року2.

Ощадний сертифікат, відповідно до статей 18—20 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», є письмовим свідоцтвом банку про депо­нування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний про­цент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника.

Вексель — це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зо­бов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю) (ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»).

Випускаються такі види векселів: простий і переказний.

Простий вексель містить реквізити:

а) найменування — «вексель»;

б)  просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в)  зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж;

ґ) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

д) дату і місце складання векселя;

е) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах «а», «в» — «є», також просту і нічим не обумовлену пропо­зицію сплатити певну суму, найменування того, хто повинен платити (платника).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 5 квітня 2001 року «Про обіг век­селів в Україні»1, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обу­мовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосов­но переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднан­ня України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербо­вий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» та інших прий­нятих згідно з ними актів законодавства України.

Заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основ­ним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки (ст. 20 Закону України від 5 червня 2003 року «Про іпотеку»2). Заставна оформлюється, якщо її випуск передба­чений іпотечним договором. Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник за­ставної має ті ж права, що мав іпотекодержатель згідно з договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та іпотечним договором, на підставі якого була оформлена заставна. У разі видачі заставної припи­няються грошові зобов'язання боржника за договором, який обумовлює основне зобов'язання, та виникають грошові зобов'язання боржника щодо платежу за заставною.

Іпотекодержатель (власник заставної) може до настання строку ви­конання боржником зобов'язань за заставною проводити операції з належними йому заставними для рефінансування власної діяльності шляхом залучення додаткових грошових коштів від інших осіб.

Випуск іпотечних цінних паперів — іпотечних облігацій і іпотечних сертифікатів забезпечується заставними. Емітентом іпотечних цінних паперів можуть бути банки та інші фінансові установи, які мають право на провадження такого виду діяльності відповідно до закону. Поря­док випуску та обігу іпотечних цінних паперів визначається на підставі ст. 31 Закону України «Про іпотеку», Закону України від 19 червня 2003 року «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»1.

Іпотечний сертифікат — це особливий вид цінного паперу, забез­печений іпотечними активами або іпотеками. Кредитодавець, який є власником іпотечних активів, має право випустити сертифікати на умо­вах відповідно до названого Закону. Іпотечні сертифікати мають номіналь­ну вартість та строк обігу. Вони можуть випускатися іменними або на пред'явника.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 30 жовтня 1996 року «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», виокремлюють­ся похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визна­ченого договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів.

Похідними цінними паперами є деривативи, які поділяються на форвардні контракти, ф'ючерсні контракти, опціони, а залежно від виду цінностей, на які надаються права з похідних цінних паперів, — на фон­дові, валютні та товарні деривативи.

Згідно з п.1.5 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року)»2, де-риватив — це стандартний документ, що засвідчує право та (або) зо­бов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нема­теріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбут­ньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством.

Форвардний контракт — стандартний документ, який засвідчує зо­бов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого контракту.

Ф'ючерсний контракт — це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у ви­значений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Опціоном є стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбут­ньому, з фіксацією ціни на час укладення опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Випуск та обіг фондових деривативів регулюється «Правилами ви­пуску та обігу фондових деривативів», затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 13 від 24 червня 1997 року1. Опціони та ф'ючерси на будь-який базовий актив, укладені як стандартизовані контракти, є похідними цінними паперами, обіг яких здійснюється виключно на фондових чи товарних біржах або в організаційно оформлених позабіржових торговельно-інформаційних системах за правилами, встановленими біржами або торговельно-інформаційними системами і затвердженими в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до вимог «Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торговельно-інфор­маційних систем», в редакції, затвердженій рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 19 від 22 січня 1998 року2.

Товаророзпорядчими цінними паперами є коносамент, складські свідоцтва.

Коносамент — це товаророзпорядчий документ, який підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу. Згідно зі ст. 137 Кодексу торговельного мореплавства України, після приймання вантажу до перевезення коносамент є доказом приймання перевізни­ком вантажу, зазначеного в коносаменті.

Коносаменти можуть видавати іменні, ордерні та на пред'явника.

Випуск та обіг складських свідоцтв (простих, подвійних, заставних (варантів) регулюється статтями 961 — 966 ЦК України, Законом Укра­їни від 4 липня 2002 року «Про зерно та ринок зерна в Україні»3.