Глава XLII ПОВОРОТ ВИКОНАННЯ ТА СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Глава XLII ПОВОРОТ ВИКОНАННЯ ТА СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ
§ 1. Поворот виконання судових рішень
§ 2. Судовий контроль за виконанням судових рішень
§ 1. Поворот виконання судових рішень
Питання про поворот виконання судових рішень виникає у зв’язку із скасуванням чи зміною вищестоящим судом уже виконаних постанов. Поворот виконання — це повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованою (зміненою) постановою. Поворот виконання спрямований на відновлення прав боржника, порушених виконанням рішення.
Поворот виконання можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов:
1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші;
2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі.
В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Так, у серпні 1978 р. гр-н П. пред’явив позов до Краснолимансько- го райфінвідділу про стягнення 125 крб. Позивач зазначав, що вироком Краснолиманського районного народного суду від 12 грудня 1977 р. його помилково засудили за ч. 1 ст. 215 КК УРСР до виправних робіт без застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 листопада
1977 р. про амністію. Цю помилку згодом було усунуто й ухвалою Краснолиманського районного народного суду від 20 квітня 1978 р. його звільнено від відбуття покарання з поверненням відрахованих із його заробітку 93 крб. Проте до часу її виконання бухгалтерія за місцем роботи П. відрахувала в дохід держави ще 125 крб. Посилаючись на ці обставини, П. просив відповідно до ст. 421 ЦПК стягнути із райфінвідділу 125 крб. Ухвалою Краснолиманського районного народного суду від 6 вересня 1978 р. зазначену суму стягнуто з рахунка інспекції виправних робіт Президія Донецького обласного суду постановою від 14 березня 1979 р. змінила ухвалу народного суду і стягнула цю суму з Красноли- манського райфінвідділу.
У протесті заступника Генерального прокурора України порушено питання про скасування ухвали та постанови. Він підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи спір у порядку цивільного судочинства, народний суд керувався ст. 421 ЦПК 1963 р. З неї виходила і президія обласного суду. Проте ця норма регулює питання про поворот виконання рішення в цивільній справі. У даному ж разі П. звернувся із заявою про повернення грошової суми, безпідставно стягнутої з його заробітку в порядку застосування за вироком суду заходу кримінального покарання — виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід держави 20 % заробітної плати.
Питання, пов’язані з виконанням вироку (звільнення від покарання тощо) вирішуються у порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК, шляхом винесення ухвали у кримінальній справі судом, що постановив вирок.
Виходячи з наведеного і керуючись статтями 336, 337 ЦПК 1963 р., судова колегія ухвалила: протест заступника Генерального прокурора задовольнити; ухвалу народного суду і постанову президії обласного суду скасувати, а заяву П. направити народному суду на розгляд у порядку кримінального судочинства[1].
Порядок вирішення питань про поворот виконання передбачено статтями 380-382 ЦПК, що складається з такого:
1) питання про поворот виконання вирішується судом апеляційної чи касаційної інстанцій, коли він, скасувавши рішення, закриває провадження в справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю чи, змінивши рішення, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі;
2) коли рішення вищестоящим судом скасовано і справа направлена на новий розгляд, то при новому розгляді справи, постановляючи нове рішення, суд має в ньому вказати на поворот виконання, якщо в позові буде відмовлено чи позовні вимоги будуть задоволені в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду;
3) коли питання про поворот виконання не було вирішено ні вищестоящим судом, ні судом при новому розгляді справи, то за заявою відповідача це питання розглядається судом, в якому перебуває справа.
Заява про поворот виконання може бути подана в межах загального строку позовної давності без оплати державного мита. У такому разі позовна давність починає обчислюватися від дня, коли набувають чинності нове рішення чи ухвала про закриття справи або залишення позову без розгляду.
Заява про поворот виконання рішення розглядається у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, яким повідомляється час та місце судового засідання. За результатами розгляду заяви про поворот виконання судового рішення суд постановляє ухвалу, де обов’ язково потрібно зазначити, які дії мають бути вчинені на користь відповідача. Наприклад, у справах про виселення в порядку повороту виконання у резолютивній частині ухвали зазначається про те, що відповідач має бути знову вселений на жилу площу, з якої раніше його було виселено.
На ухвалу суду щодо повороту виконання рішення може бути подано скаргу або внесено окреме подання. Після набрання цією ухвалою законної сили вона виконується за загальними правилами виконавчого провадження.
Поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасоване судове рішення. Винятки становлять лише випадки, передбачені ст. 382 ЦПК.
У разі скасування у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
По справах про аліменти і по справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, які випливають із трудових правовідносин, поворот виконання не допускається, незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення, крім тих випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
При повороті виконання позивач зобов’ язаний повернути відповідачеві гроші чи те майно, яке він від нього одержав за скасованим рішенням, а у випадку неможливості повернення майна в натурі в постанові суду повинно бути передбачено відшкодування вартості цього майна.
Уявляється, що питання, пов’язані з поворотом виконання, цілком слушно залишити у компетенції судових органів, бо фактично тут має місце юрисдикційна, а не виконавча діяльність, тобто діяльність із визначення обсягу та належності певних спірних прав. Це питання має бути вирішено відповідною ланкою судової системи — вищестоящим судом (при зміні рішення, пов’язаній із закриттям провадження у справі, залишенням позову без розгляду, відмовою в позові повністю або задоволенням позовних вимог у меншому розмірі) чи судом першої інстанції, якщо рішення скасоване після його виконання і при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволені у меншому розмірі.
Таким чином, норми, що регулюють поворот виконання, взагалі мали б міститися не у розд. VI ЦПК, а у главі 7, де визначені правила постановлення судових рішень.