Глава XLII ПОВОРОТ ВИКОНАННЯ ТА СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Posted in Гражданское процессуальное право - Курс цивільного процесу (В.В. Комаров)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

Глава XLII ПОВОРОТ ВИКОНАННЯ ТА СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВИХ РІШЕНЬ


§ 1. Поворот виконання судових рішень

§ 2. Судовий контроль за виконанням судових рішень


 

§ 1. Поворот виконання судових рішень


Питання про поворот виконання судових рішень виникає у зв’язку із скасуванням чи зміною вищестоящим судом уже виконаних поста­нов. Поворот виконання — це повернення позивачем відповідачеві всього одержаного ним за скасованою (зміненою) постановою. По­ворот виконання спрямований на відновлення прав боржника, пору­шених виконанням рішення.

Поворот виконання можливий за будь-якими справами, але за на­явності таких умов:

1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші;

2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі.

В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.

Так, у серпні 1978 р. гр-н П. пред’явив позов до Краснолимансько- го райфінвідділу про стягнення 125 крб. Позивач зазначав, що вироком Краснолиманського районного народного суду від 12 грудня 1977 р. його помилково засудили за ч. 1 ст. 215 КК УРСР до виправних робіт без застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 листопада

1977    р. про амністію. Цю помилку згодом було усунуто й ухвалою Краснолиманського районного народного суду від 20 квітня 1978 р. його звільнено від відбуття покарання з поверненням відрахованих із його заробітку 93 крб. Проте до часу її виконання бухгалтерія за місцем роботи П. відрахувала в дохід держави ще 125 крб. Посилаючись на ці обставини, П. просив відповідно до ст. 421 ЦПК стягнути із райфін­відділу 125 крб. Ухвалою Краснолиманського районного народного суду від 6 вересня 1978 р. зазначену суму стягнуто з рахунка інспекції виправних робіт Президія Донецького обласного суду постановою від 14 березня 1979 р. змінила ухвалу народного суду і стягнула цю суму з Красноли- манського райфінвідділу.

У протесті заступника Генерального прокурора України порушено питання про скасування ухвали та постанови. Він підлягає задоволен­ню з таких підстав.

Розглядаючи спір у порядку цивільного судочинства, народний суд керувався ст. 421 ЦПК 1963 р. З неї виходила і президія обласного суду. Проте ця норма регулює питання про поворот виконання рішення в цивільній справі. У даному ж разі П. звернувся із заявою про повер­нення грошової суми, безпідставно стягнутої з його заробітку в по­рядку застосування за вироком суду заходу кримінального покаран­ня — виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням у дохід дер­жави 20 % заробітної плати.

Питання, пов’язані з виконанням вироку (звільнення від покарання тощо) вирішуються у порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК, шляхом винесення ухвали у кримінальній справі судом, що постановив вирок.

Виходячи з наведеного і керуючись статтями 336, 337 ЦПК 1963 р., судова колегія ухвалила: протест заступника Генерального прокурора задовольнити; ухвалу народного суду і постанову президії обласного суду скасувати, а заяву П. направити народному суду на розгляд у по­рядку кримінального судочинства[1].

Порядок вирішення питань про поворот виконання передбачено статтями 380-382 ЦПК, що складається з такого:

1) питання про по­ворот виконання вирішується судом апеляційної чи касаційної інстан­цій, коли він, скасувавши рішення, закриває провадження в справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю чи, змінивши рішення, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі;

2) коли рі­шення вищестоящим судом скасовано і справа направлена на новий розгляд, то при новому розгляді справи, постановляючи нове рішення, суд має в ньому вказати на поворот виконання, якщо в позові буде від­мовлено чи позовні вимоги будуть задоволені в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду;

3) коли питання про поворот виконання не було вирішено ні вищестоящим судом, ні судом при новому розгляді справи, то за заявою відповідача це питання розглядається судом, в якому перебуває справа.

Заява про поворот виконання може бути подана в межах загально­го строку позовної давності без оплати державного мита. У такому разі позовна давність починає обчислюватися від дня, коли набувають чинності нове рішення чи ухвала про закриття справи або залишення позову без розгляду.

Заява про поворот виконання рішення розглядається у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, яким повідомляється час та місце судового засідання. За результатами розгляду заяви про поворот вико­нання судового рішення суд постановляє ухвалу, де обов’ язково потріб­но зазначити, які дії мають бути вчинені на користь відповідача. Напри­клад, у справах про виселення в порядку повороту виконання у резолю­тивній частині ухвали зазначається про те, що відповідач має бути знову вселений на жилу площу, з якої раніше його було виселено.

На ухвалу суду щодо повороту виконання рішення може бути по­дано скаргу або внесено окреме подання. Після набрання цією ухвалою законної сили вона виконується за загальними правилами виконавчого провадження.

Поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, мож­ливий у будь-якому випадку незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) ска­соване судове рішення. Винятки становлять лише випадки, передбаче­ні ст. 382 ЦПК.

У разі скасування у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров’я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідом­лених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підробле­них документах.

По справах про аліменти і по справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, які випливають із трудових правовідносин, поворот виконання не допускається, незалежно від того, в якому по­рядку ухвалено рішення, крім тих випадків, коли рішення було об­ґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

При повороті виконання позивач зобов’ язаний повернути відпо­відачеві гроші чи те майно, яке він від нього одержав за скасованим рішенням, а у випадку неможливості повернення майна в натурі в по­станові суду повинно бути передбачено відшкодування вартості цього майна.

Уявляється, що питання, пов’язані з поворотом виконання, цілком слушно залишити у компетенції судових органів, бо фактично тут має місце юрисдикційна, а не виконавча діяльність, тобто діяльність із ви­значення обсягу та належності певних спірних прав. Це питання має бути вирішено відповідною ланкою судової системи — вищестоящим судом (при зміні рішення, пов’язаній із закриттям провадження у спра­ві, залишенням позову без розгляду, відмовою в позові повністю або задоволенням позовних вимог у меншому розмірі) чи судом першої інстанції, якщо рішення скасоване після його виконання і при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволені у меншому розмірі.

Таким чином, норми, що регулюють поворот виконання, взагалі мали б міститися не у розд. VI ЦПК, а у главі 7, де визначені правила постановлення судових рішень.