Тема 28. ПРАВОВА СКЛАДОВА ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Финансовое право - М.О. Мацелик Фінансове право України

 

 

28.1. Юридична сутність і основні вимоги до страхових договорів

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування). Юридично договори регламентовано, визначено їх правову природу у гл. 67 ЦКУ та гл. 36 ГКУ.

Одним із видів цивільно-правових договорів є договір страхування — угода двох або декількох осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення між ними правових зв'язків (прав і обов'язків).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, зазначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші визначені умови договору.

Орган державної влади, уповноважений здійснювати нагляд за страховою діяльністю, має право відповідно до закону встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування.

При укладенні договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника довідку про його фінансовий стан, підтверджену аудитором (аудиторською організацією).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані:

1) з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі. Він може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальнику страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недотримання письмової форми договору страхування такий договір е нікчемним.

Такий договір виконує дві функції:

1) договір як дія сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов'язання і правовідносини;

2) з огляду на те, що сторони договору не лише встановлюють між собою правовий зв'язок, а й тією чи іншою мірою визначають його зміст, договір є ще й засобом регулювання відносин, формування умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників.

Згідно з законом договір страхування є письмовою угодою між страховиком і страхувальником, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або відшкодувати збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Зміст, договору як юридичного факту визначається сукупністю його умов, від яких залежать особливості виникнення прав і обов'язків, можливість належного виконання зобов'язань.

Відповідно до цивільного законодавства договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма її істотними умовами і відповідно страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено самим договором.

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Вимоги, яким мають відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

Істотними є умови про предмет договору, умови, які законодавством визнані суттєвими або необхідними для договорів цього виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Отже, під істотними умовами договору розуміються умови, передбачені як обов'язкові норми права, що регулюють конкретні договірні відносини. До таких умов договору страхування належать:

• назва документа;

• назва та адреса страховика;

• прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їхні адреси і дати народження;

• прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва вигодонабувача та його адреса;

• зазначення об'єкта страхування;

• розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;

• розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат за договором страхування життя;

• перелік страхових випадків;

• розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

• страховий тариф (не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);

• строк дії договору;

• порядок зміни і припинення дії договору;

• умови здійснення страхової виплати;

• причини відмови у страховій виплаті;

• права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

• інші умови за згодою сторін;

• підписи сторін.

Крім загальних умов договору (предмета страхування і розміру страхового внеску (премії) тощо), є умова, що стосується страхового випадку. Події, визначені як страхові випадки, що тягнуть за собою виплату страхових сум, мають бути чітко зафіксовані в договорі і погоджені сторонами.

На практиці відповідно до основного спеціального закону застосовуються розроблені страховими організаціями (компаніями) умови (правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відображають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників. Цими умовами і правилами визначається весь комплекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Угода сторін зводиться по суті до прийняття умов договору або до відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

На ринку страхових послуг поширюється продаж "страхових полісів", у яких усі умови страхового договору передбачені в односторонньому порядку страховиком. Придбавши такий поліс, страхувальник "погоджується" з запропонованими умовами.

Проте, хоча визначальною ознакою договору є угода сторін, для деяких цивільно-правових договорів самої лише такої угоди замало. Потрібно виконати ще певні дії, наприклад, передати речі, гроші, сплатити внески, після чого договір вважається укладеним. Такі договори називаються реальними (на відміну від консенсуальних). До них належить договір страхування, який набирає чинності з моменту сплати страховиком першого страхового внеску (якщо договором або законом не передбачено інше) (ст. 18 Закону України "Про страхування"). Договори страхування укладаються за відповідними правилами страхування. Факт укладення договору страхування може засвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Правове значення страхового полісу (свідоцтва) полягає в тому, що він поєднує функції документа, який згідно з вимогами законодавства надає договору письмової форми, засвідчує згоду страхувальника на пропозицію страховика укласти договір і є доказом укладення страхового договору. Отже, законодавство тлумачить страховий поліс лише як можливий доказ факту укладення договору страхування, до того ж із доданням правил страхування.

Особливими видами договору страхування є: 1) договір страхування на користь третьої особи, тобто страхувальник має право укласти зі страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодо набувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування;

2) співстрахування — за згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування декількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов'язків кожного зі страховиків. За погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших спів-страховиків у відносинах зі страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки;

3) перестрахування — за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.