Розділ XIV. Правове забезпечення формування та функціонування екологічної мережі України

§ 1. Загальна характеристика екологічної мережі України

§ 2. Особливості використання і охорони об’єктів природно-заповідного фонду  

§ 3. Поняття курортних, лікувально-оздоровчих та рекреаційних зон        

§ 4. Особливості використання курортних, лікувально-оздоровчих і рекреаційних зон     

§ 5. Земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України      

§ 6. Території, які є місцями перебування або зростання видів тваринного чи рослинного світу, занесених до Червоної книги України        

§ 7. Водоохоронні зони

§ 8. Землі лісогосподарського призначення

§ 1. Загальна характеристика екологічної мережі України

В Україні 21 вересня 2000 року був прийнятий Закон «Про Загаль­нодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки»¹. Дана програма розроблена в контексті вимоги з подальшого вдосконалення та розвитку екологічного законо­давства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття (1995 р.). Для забезпечення реалізації Програми передбачалося прийняття за­конодавчих актів, спрямованих на застосування правових норм фор­мування національної екологічної мережі.

Правовою основою формування, збереження і раціонального, не- виснажливого використання екологічної мережі є Конституція України, Закон України «Про Загальнодержавну програму формування націо­нальної екологічної мережі України на 2000-2015 роки», Закон Укра­їни «Про екологічну мережу України», а також інші закони України та нормативно-правові акти, прийняті відповідно до них, і міжнародні договори України.

Поняття екологічної мережі (екомережі) визначається в законодав­стві як єдина територіальна система, що утворюється з метою поліп­шення умов для формування та відновлення навколишнього середови­ща, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зрос­тання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій і об’єктів природно- заповідного фонду, а також інших територій, що мають особливу цін­ність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів і міжнародних зобов’язань України підлягають особливій охороні.

Території екомережі, які відрізняються за своїми функціями, є структурними елементами екомережі. Розрізняють чотири види структурних елементів: ключові, сполучні, буферні та відновлювані території.

Ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і ти­пових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізнома- ніття. Сполучні території (екокоридори) поєднують між собою ключо­ві території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного ма­теріалу. Буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів. Відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заході щодо відтворення первинного природ­ного стану.

Окрім того, в законодавстві визначено, що до складових структур­них елементів екомережі входять: а) території та об’єкти природно- заповідного фонду; б) землі водного фонду, водно-болотні угіддя, водо­охоронні зони; в) землі лісогосподарського призначення; г) полезахис­ні лісові смуги та інші захисні насадження, які не віднесені до земель лісогосподарського призначення; ґ) землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами; д) землі рекреаційного призначення, які ви­користовуються для організації масового відпочинку населення і ту­ризму та проведення спортивних заходів; е) інші природні території та об’єкти (ділянки степової рослинності, пасовища, сіножаті, кам’яні розсипи, піски, солончаки, земельні ділянки, у межах яких є природні об’ єкти, що мають особливу природну цінність); є) земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України; ж) території, які є місцями перебування чи зростання видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України; з) частково землі сільськогосподарського призначення екс­тенсивного використання — пасовища, луки, сіножаті тощо; и) радіо­активно забруднені землі, що не використовуються та підлягають окремій охороні як природні регіони з окремим статусом.

Таким чином, об’єкт екомережі — складова частина екомережі, що має ознаки просторового об’єкта — певну площу, межі, характеристи­ки тощо. До об’єктів екомережі відносять території та об’єкти природно- заповідного фонду, водного фонду, лісогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя екстенсивного використання (пасовища, сіножаті) тощо.

У чинному законодавстві чітко визначено порядок включення до переліку територій і об’ єктів екомережі, а також режим їх охорони та використання. Так, включення територій та об’єктів до переліків те­риторій та об’ єктів екомережі здійснюється з урахуванням їх значення з точки зору екології, ботаніки, зоології та ландшафтознавства. У пер­шу чергу до переліків включаються території та об’ єкти, що мають загальнодержавне значення з точки зору ландшафтного та біорізнома- ніття. Включення територій та об’єктів екомережі до відповідних пере­ліків здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у по­рядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Включення територій та об’єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, до переліку тери­торій та об’ єктів екомережі не призводить до зміни режиму їх охорони та використання, визначеного відповідно до закону. У разі необхіднос­ті зміни режиму охорони та використання території чи об’єкта екоме- режі, виходячи з вимог Зведеної схеми формування екомережі України, регіональних чи місцевих схем формування екомережі, відповідно до закону змінюються статус, тип, категорія або режим відповідної тери­торії чи об’єкта екомережі. Режим охорони та використання буферних зон, сполучних і відновлюваних територій екомережі визначається згідно з відповідною схемою екомережі.

Законом України «Про екологічну мережу України» передбачено, що включення територій та об’єктів до переліку територій та об’єктів екомережі не призводить до зміни форми власності і категорії земель на відповідні земельні ділянки та інші природні ресурси, їх власника чи користувача. Проте для власників і користувачів територій і об’єктів екомережі встановлено комплекс прав та обов’язків. Власники і корис­тувачі територій та об’єктів, включених до переліків територій та об’ єктів екомережі, беруть на себе зобов’ язання щодо збереження при­родних ресурсів, їх екологічно збалансованого та раціонального ви­користання.

Законодавством передбачається здійснення державного обліку територій та об’єктів екомережі. Такий облік є складовою частиною державного земельного кадастру, державних кадастрів інших природ­них ресурсів, територій та об’ єктів природно-заповідного фонду, дер­жавної статистичної звітності і здійснюється в порядку, що визнача­ється законом.