Розділ IV ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ АГРАРНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ-ПІДПРИЄМЦІВ - Страница 4
§ 4. Правосуб'єктність державних аграрних товаровиробників
1. Радгосп, як і будь-яке інше державне сільськогосподарське підприємство (ДСГП) це — відповідно до Закону "Про підприємства в Україні" (ст. 1 І 2) — вид основної організаційної ланки аграрного сектору народного господарства України. Державне сільськогосподарське підприємство — це заснований на загальнодержавній власності самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (продуктів харчування, продовольства та сировини рослинного і тваринного походження) і підприємницьку діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). ДСГП має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Воно не має у своєму складі інших юридичних осіб.
Особливість правосуб'єктності ДСГП — в його створенні. Відповідно до Законів "Про власність" (ст. 37), "Про підприємства в Україні" (ст. 5) таке підприємство створюється згідно з рішенням власника (власників) майна чи уповноваженого ним(-и) органу. Такими органами нині виступає Фонд державного майна України. Державні сільськогосподарські підприємства відповідно до Декрету Уряду України від 31 грудня 1992 р. позбавлені права бути засновниками будь-яких підприємств.
Державне підприємство може бути створено внаслідок адміністративного поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України. Воно може створюватися після відокремлення зі складу діючого підприємства даного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішенням їхніх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.
Створення ДСГП шляхом відокремлення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.
Оскільки діяльність цього підприємства пов'язана з використанням земель сільськогосподарського призначення як головного засобу сільськогосподарського виробництва, то йому надаються ці землі відповідно радою народних депутатів на умовах постійного і строкового користування, оскільки власником цих земель (як і самого ДСГП) є і залишається держава.
2. Важливе значення для визначення правосуб'єктності ДСГП має також і його статут. Згідно зі ст. 9 Закону "Про підприємства в Україні", державне сільськогосподарське підприємство діє на основі статуту, що його приймає трудовий колектив і затверджує власник майна.
У Статуті державного ДСГП визначаються власник і найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності (обов'язково: виробництво продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження, можливо також — їх переробка, реалізація тощо), його органи управління, порядок їх формування (призначення директора), компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У найменуванні ДСГП визначаються його назва (радгосп, державний кінний завод та ін.) і вид (державне). До статуту можуть включатися положення, пов'язані з особливостями діяльності підприємства: про повноваження, порядок створення та про структуру ради державного сільськогосподарського підприємства тощо. У його статуті визначається орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет тощо).
На правосуб'єктність ДСГП впливає відмінність правового режиму його майна. Так, відповідно до Законів "Про власність" (ст. 37), "Про підприємства в Україні" (частини 2 та З ст. 10) майно державного сільськогосподарського підприємства відповідно до законів України, Статуту підприємства належить йому на праві повного господарського відання як таке, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством.
Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству і Статутові підприємства. Відчуження від держави засобів виробництва, котрі є державною власністю і закріплені за підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані внаслідок відчуження зазначеного майна кошти спрямовуються виключно на інвестиції.