Розділ III АГРАРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ Печать
Аграрное право - В.З. Янчук Аграрне право України

 

 

§ 1. Поняття і особливості аграрних правовідносин

1. Аграрні правовідносини у найзагальніших обрисах — це правова форма реалізації положень правових норм через за­стосування їх у процесі визначення й функціонування прав та обов'язків суб'єктів. Через систему аграрних правовідносин здійснюється правове регулювання тієї частини відносин, яку законодавець внаслідок їхньої відповідної суспільної ролі ви­знав за необхідне регулювати правовими нормами аграрного права; а ця частина відносин, відповідно, є предметом аграр­ного права. Завдяки цьому аграрні правовідносини характе­ризуються як вольові, бо в нормах аграрного права відобра­жено волю законодавця. Вольовими вони є також і тому, що юридичні особи у будь-яких організаційно-правових формах (КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та інші) в рамках самоврядування приймають відповідні рішення з питань їхньої статутної ді­яльності. Вольовими вони є й тому, що селянське (фермер­ське) господарство в особі його голови також самостійно приймає рішення.

Суспільні аграрні відносини, що становлять предмет аг­рарного права, через систему правовідносин набувають зна­чимості об'єкта аграрних правовідносин і, як такі, функціо­нують у процесі аграрного правозастосування. Своєрідність предмета аграрного праворегулювання визначає характер, багатогранність і особливості об'єктів аграрних правовідно­син. Вони визначають зміст правовідносин (права та обов'яз­ки), що виникають і реально функціонують з приводу цих об'єктів.

2. При окресленні поняття аграрних правовідносин слід виходити з визначення поняття і кола суб'єктів, їхнього пра­вового становища, цільового призначення і функцій, а також об'єктів і змісту конкретної складової цих правовідносин, що визначаються метою, завданнями, функціями їх суб'єктів.

Суб'єкти аграрних правовідносин — це, насамперед, влас­ники, які самостійно чи завдяки об'єднанню свого капіталу наділяють створених ними юридичних осіб повноваженнями суб'єктів аграрних та інших правовідносин. Залежно від сфе­ри діяльності, мети, завдань, функцій суб'єкти аграрних пра­вовідносин поділяються на три групи. Суб'єкти у сфері товар­ного виробництва продуктів харчування, сировини і продо­вольства рослинного і тваринного походження, це — суб'єк­ти, засновані на різних і рівноправних формах власності та організаційно-правових формах аграрного підприємництва. До них належать: селянські (фермерські) господарства, під­собні господарства громадян, юридичні особи (КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ тощо), державні юридичні особи (радгоспи, інші державні аграрні товаровиробники), а також спільні аграрні підприємства (зі змішаною формою власності, із залученням іноземного капіталу тощо).

Суб'єкти аграрних правовідносин у сфері агровиробничого сервісу, що засновані на різних формах власності та ле­гальних організаційно-правових формах, це — підприємства (товариства, кооперативи), які здійснюють агрохімічне, ме­ліоративне, виробничо-технічне та інше обслуговування аг­рарних підприємців з метою забезпечення нормальної, ефек­тивної діяльності першої групи суб'єктів.

Особливістю групи суб'єктів аграрних правовідносин у сфері фінансування, кредитування, страхування, торгівлі, зокрема агро- та інших банків, агробірж, страхових компаній є те, що вони засновуються суб'єктами, які належать до пер­шої групи. Ця група суб'єктів покликана забезпечити нор­мальне функціонування першої групи як учасників ринкових відносин. Зазначені банки, біржі, страхові компанії, обслуго­вуючи аграрних товаровиробників, одночасно виступають як суб'єкти ринкових аграрних правовідносин і як об'єкти права спільної часткової приватної (чи часткової колективної) влас­ності самих аграрних товаровиробників — клієнтів цих бан­ків, бірж.

3. Об'єкти аграрних правовідносин багатогранні. До них, насамперед, належать об'єднання загальноаграрних (означе­них метою і предметом діяльності вищезгаданих суб'єктів аг­рарного підприємництва) майнових, земельних, управлін­ських і трудових суспільних відносин як базових. Своєрідни­ми об'єктами в базових аграрних правовідносинах виступають різні вияви останніх, зокрема фінансово-кредитні, госпо­дарсько-договірні, соціально-побутові та інші суспільні від­носини, що випливають із мети, предмета діяльності та функ­цій суб'єктів аграрного підприємництва.

Ці суспільні аграрні відносини, з одного боку, охоплюють сферу внутрішніх виробничо-господарських та соціальних функцій суб'єктів аграрного підприємництва і одночасно са­мих підприємницьких відносин. Тут перетинаються, взаємо­доповнюють і взаємовиключають одна одну соціальні та під­приємницькі функції.

З іншого боку, ці суспільні відносини охоплюють сфери зовнішніх підприємницько-комерційних, договірних і поза­договірних (з органами державної влади і управління) суб'єк­тів аграрного підприємшщві і ринкової інфраструктури.

4. Головними, базовими складовими системи аграрних правовідносин є майнові, земельні, управлінські й трудові правовідносини.

З переходом У країн» до регульованої ринкової економіки, відновленням інституту права приватної власності на нерухо­мість, встановленням рівноправності всіх форм власності та різних організаційно-правових форм господарювання на зем­лі сучасні аграрні правовідносини характеризуються зміщен­ням акценту у бік їх майнових аспектів. Це виявляється, зок­рема, у збільшенні питомої ваги майнових правовідносин, у розширенні кола їх суб'єктів. Такий фактор зумовлено насам­перед тим, що земля визнається об'єктом права приватної та колективної власності. Вона знову легальне повертається до цивільного обігу. Майнові аспекти аграрних правовідносин включають в себе реалізацію права власника — фізичної юри­дичної особи, вимагають від іншої сторони виконання зо­бов'язань, викладених у нормах закону або/і договору (на­приклад, надання землі у приватну власність голові СФГ, своєчасне внесення орендної плати, плати за виконані дого­вірні зобов'язання, самостійного здійснення на власний ри­зик діяльності з метою одержання прибутку тощо).

Збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аг­рарних правовідносин зумовлюється також і тим, що нині відбувається процес відновлення економічних функцій цих правовідносин. Йдеться, насамперед, про одержання суб'єк­тами аграрного підприємництва прибутків від своєї діяльнос­ті. І, як наслідок, ці суб'єкти самостійно визначають асортимент та обсяги виробництва продуктів харчування і сировини виходячи виключно з попиту на них, витрат на виробництво, очікуваної (такої, що прогнозується) ціни й інших економіч­них факторів. Тут саме економічні фактори є визначальними в тому, як суб'єкти аграрного підприємництва реалізують свої майнові права та беруть на себе юридичні обов'язки.

Розширення частки майнових аспектів у системі аграрних правовідносин відбувається також і за рахунок створення спільних елементів ринкової економіки (ринку цінних папе­рів, праці, зміни ринку продуктів харчування, ринку капіталу, нерухомості тощо).

Піднесення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин сталося ще й тому, що об'єктом цих правовідносин вже нині є всі підстави вважати: а) нерухо­мість, передовсім землі; б) товарні продукти харчування рос­линного і тваринного (у тому числі водного та мисливського) походження; в) грошові кошти, у тому числі й іноземна валю­та, цінні папери тощо; г) інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці та мають грошо­ве вираження (вартість).

За сучасних умов саме майнові аспекти аграрних правовід­носин є визначальними у вагомості, співвідношенні та змісті інших складових системи аграрних правовідносин.

5. В умовах переходу до ринкової економіки, рівності різ­них форм власності аграрним правовідносинам властиві нові за змістом земельні аспекти. Нині вони охоплюють правове забезпечення раціонального використання природних ресур­сів, насамперед сільськогосподарських, риболовецьких і мис­ливських угідь, а також правовідносини, що складаються у повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва при використанні й охороні земель як головного засобу аг­рарного виробництва та об'єкта навколишнього природного середовища.

Із становленням різних форм власності та форм господа­рювання сталися також певні зміни трудових і управлінських аспектів у системі аграрних правовідносин. Перші на цей час являють собою форму реалізації норм трудового законодав­ства на всіх підприємствах незалежно від їх форм власності. Особливість їх полягає в тому, що ці трудові відносини скла­даються у сфері сільськогосподарського виробництва, регу­люються вони також спеціальними нормами права (робочий час, охорона праці в рослинництві, тваринництві тощо). До того ж, у суб'єктів підприємництва кооперативного типу тру­дові відносини є похідними від членства працівників як спів­власників майна цих кооперативних, аграрних підприємців. Певні особливості трудових аграрних правовідносин просте­жуються й у СФГ. Тут, будучи членами однієї родини, грома­дяни вступають у трудові відносини зі своїм же господар­ством в особі його голови. Ці члени родини є робочою силою, за яку господарство справляє певні, встановлені законодав­ством, виплати державі (пенсійний фонд), та яким СФГ в особі фактично його голови надає роботу.

6. З розширенням легальних організаційно-правових форм господарювання наповнилися новим змістом і управлінські аспекти аграрних правовідносин. Так, залежно від обраної звання розмежовуються зміст і форми управлінських правовідносин і здійснення права самоврядування. Зокрема, у юридичних осіб (КСГП, ВСГК, СпС тощо) управлінські правовідносини мають певні форми вияву, принципи (орган управління та — загальні збори, правління; голосуван­ня здійснюється за принципом "один член — один голос"; їм властиві принципи демократії, гласності, самоконтролю че­рез ревізійну комісію тощо). Дещо інакше характеризуються зазначені форми вияву та принципи суб'єктів підприємницт­ва акціонерного типу (АСГТ, ТОВ), де визначальною є тільки їх участь (частка) у статутному фонді.

7. Змістом аграрних правовідносин є взяті в єдності кон­кретні суб'єктивні права та юридичні обов'язки кожного з учасників виробничої сільськогосподарської діяльності. Йдеться про ті конкретні права та обов'язки, які визначають­ся законодавством при утворенні і правовому закріпленні прав юридичної особи за сільськогосподарськими підприєм­ствами, зокрема КСГП, ДСГП та іншими сільськогосподар­ськими підприємствами (організаціями, об'єднаннями). Це стосується визначення правового статусу СФГ, приватного підсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та її реаліза­цією з метою задоволення особистих потреб і потреб ри«ку продовольства.

Змістом аграрних правовідносин є конкретні виконання права і відносини щодо додержання обов'язків, пов'язаних з правовим регулюванням аграрних відносин. Сполучення об'єктів і змісту аграрних правовідносин має безпосереднє відношення до визначення правоздатності суб'єктів аграрно­го права і юридичної природи аграрних правовідносин. Ос­танні характеризуються своєрідним сполученням і єдністю правового становища їх суб'єктів, об'єктів та змісту.

Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, од­норідністю їх правового регулювання, соціально-економічним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері то­варно-грошових відносин.

8. Сучасні аграрні правовідносини являють собою реально існуючі, урегульовані юридичними нормами (закону і/чи до­говору) елементи системи суспільних відносин, заснованих на юридичних фактах і відповідності прав та обов'язків суб'єктів, зайнятих у процесі виробництва та забезпеченні ви­робництва продуктів харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливського) походження. Аграрні пра­вовідносини — це реально існуючі в повсякденній діяльності суб'єктів аграрного підприємництва (агробізнесу) багатогран­ні відносини, наповнені якісно новим змістом у зв'язку з ви­знанням цих аграрних товаровиробників суб'єктами права приватної та іншої недержавної форми власності на землю та інші засоби виробництва, вироблені продукти харчування, а також суб'єктами підприємницької діяльності, що функціо­нують поряд із державними аграрними товаровиробниками. Аграрні правовідносини — правова форма реалізації поло­жень норм аграрного права через застосування їх у процесі визначення і функціонування прав та обов'язків суб'єктів, що виробляють і забезпечують виробництво продуктів хар­чування.

9. Під час переходу до ринкової економіки принципово відмінними особливостями аграрних правовідносин є:

а) існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, її вияву — колективної та державної форми влас­ності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби ви­робництва;

б) розвиток різноманітних легальних приватних форм аг­рарного підприємництва (від селянських господарств до різ­них легальних юридичних осіб) поряд із державними юридич­ними особами;

в) поступовий перехід від державної форми аграрного гос­подарювання до приватних форм;

г) розширення кола об'єктів правовідносин, які включа­ють у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємницт­ва, продукти харчування рослинного і тваринного (в тому числі водного й мисливського) походження і, зрештою, — включення до кола об'єктів аграрних правовідносин ряду тих, які раніше за законодавством належали до об'єктів виключно інших галузей права і галузей народного господарства;

д) збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин;

ж) відновлення значущості економічних функцій аграр­ного підприємництва і, тобто зміна ролі і питомої ваги ін­ших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організаційно-правових форм суб'єктів аграрної підприємницької діяльності.