§ 6. Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства

1. Державно-правове регулювання сільського господарства провадиться шляхом організаційно-правового забезпечення виконання норм аграрного права, що вміщені в актах аграр­ного законодавства. Поняття і сутність належного виконання цих норм полягає в окресленому нормами права колі суб'єк­тів, які згідно з своїм правовим становищем зобов'язані вико­нувати вимоги аграрних правомочностей, визначенні об'єк­тів, тобто галузей і ланок сільськогосподарського виробництва, на які ці норми спрямовані І покликані їх регулювати; в тому, якими правовими засобами, способами і методами ре­гулюються суспільно-виробничі відносини у регульованій сфері; у визначенні і реалізації організаційно-управлінських, економічних, майнових, трудових, господарсько-договірних відносин, що регулюються у кожному конкретному випадку. При цьому необхідно визначати ефективність і результатив­ність застосування цих норм.

Норми аграрного права визначають лише основоположні риси сільського господарства. Процес господарювання поряд з виконанням (додержанням) вимог права включає в себе широку активність і ініціативу керівників, спеціалістів і пра­цівників — виконавців сільськогосподарських робіт, сфери виробничо-технічного обслуговування, збереження і схорон­ності сільськогосподарської продукції, її ефективної реаліза­ції, прибутковості господарської діяльності в цілому. Здійс­нення державно-правового регулювання охоплює собою реа­лізацію суб'єктивних прав і юридичних обов'язків кожним із учасників сільського господарства.

2. Належне виконання аграрно-правових актів забезпечу­ється шляхом прийняття їх щодо правового становища поса­дових осіб (керівників і спеціалістів сільського господарства), правового режиму майна (фондів), що належить колективно-кооперативним та державним підприємствам, визначення правосуб'єктноеті окремих виробничо-господарських підроз­ділів та ін. Наприклад, таким актом є Положення про спеці­аліста сільського господарства, Положення про паї та розпо­діл дивідендів у КСГП та ін. Серед внутрішньогосподарських (локальних) актів особливу значущість має Положення про оплату праці в колективно-кооперативному підприємстві. За сучасних скрутних економічних умов виконанню цього акта органи державного управління сільським господарством на­лежної уваги не приділяють, до питань оплати праці членів КСГП, ВСГК, АСГТ, СпС ставляться байдуже, виправдову­ють своє невтручання виробничо-господарською самостій­ністю цих підприємств.

3. В науці теорії права вкладається відповідний зміст в по­няття виконання вимог правової норми і права застосування Юридичної норми. Виконання вимог правової норми є обов'язковою правомочністю сільськогосподарського підприємства як юридичної особи. Такими ж обов'язковими є відповідні правові норми для громадян, що є членами колектив­но-кооперативних підприємств, і для тих, що працюють у сільськогосподарських підприємствах за трудовим договором або контрактом. Право застосування правової норми аграр­ного та інших галузей права належить іншим, виключно ор­ганам держави — прокуратурі, загальному або арбітражному суду, органам Міністерства внутрішніх справ Служби безпеки України. Стосовно діяльності сільськогосподарських підпри­ємств, реалізації правомочностей працівників сільського гос­подарства зазначені органи держави застосовують відповідні норми державного (конституційного), земельного, аграрного, цивільного, фінансового, трудового, цивільного процесуаль­ного права.

Здійснення державно-правового регулювання сільського господарства і належне правозастосування мають безпосеред­нє відношення до діяльності органів контролю і відповідних інспекцій, які функціонують в системі сільського господар­ства. За своєю юридичною природою такі відносини є адмі­ністративно-правовими. В разі порушення посадовими осо­бами і працівниками сільськогосподарських підприємств або ж селянського (фермерського) господарства правил каранти­ну рослин чи карантину тварин, вчиняється адміністратив­ний проступок, і за скоєне настає адміністративно-правова відповідальність у формі адміністративного штрафу. Ця від­повідальність встановлена на підставі норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (статті 105—107).