§ 1. Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарські підприємств

Державні та комунальні сільськогосподарські підприємства по­сідають особливе місце серед сільськогосподарських підприємств. Це зумовлено важливістю їхньої економічної ролі в агропромисло­вому  комплексі та  інших   галузях   народного   господарства   в   цілому.

Державні сільськогосподарські підприємства залежно від спосо­бу утворення (заснування) та формування статутного фонду поді­ляються на унітарні (комерційні й казенні) та корпоративні. Всі ко­мунальні   підприємства   є   унітарними.

За ст. 63 ГК унітарне підприємство створюється одним заснов­ником, який надає потрібне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затвер­джує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівни­ка, який сам призначає, керує підприємством і формує його тру­довий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання ре­організації та ліквідації підприємства. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учас­ників), їхнього спільного управління справами; на основі корпо­ративних прав, зокрема через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків під­приємства.

Державне (комунальне) унітарне сільськогосподарське підпри­ємство — це заснований на державній (комунальній) власності са­мостійний статутний суб'єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (виробляє продукти харчування, продовольство та сировину рослинного і тва­ринного походження) та підприємницьку діяльність з метою одер­жання відповідного прибутку (доходу). Таке підприємство має са­мостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Воно створюється компетентним органом державної влади (органом місцевого самоврядування) в розпорядчому    порядку    на    базі    відокремленої    частини   державної (комунальної) власності, як правило, без поділу її на частки, і вхо­дить до сфери управління цього органу. Воно також може бути створене внаслідок адміністративного поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства України. Створен­ня державного (комунального) унітарного сільськогосподарського підприємства шляхом відокремлення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених догово­рів   з   іншими   суб'єктами  господарювання.

Важливе    значення   для    визначення    правосуб'єктності   держав­ного     (комунального)    унітарного    сільськогосподарського    підпри­ємства має також    його  статут,   на основі якого  воно діє   (гл.   8   ГК), який    затверджується    власником    майна    суб'єкта   господарювання чи   його   представниками.   У статуті  містяться   відомсюті   про   найме­нування   й   місцезнаходження    підприємства,    мету   й   предмет   його діяльності,   розмір   і   порядок  утворення   статутного   та   інших   фон­дів,   порядок розподілу прибутків   і  збитків,   про   органи управління та  контролю,   їхню   компетенцію,   про  умови  реорганізації та лікві­дації суб'єкта  господарювання,   а також  про   інші  особливості орга­нізаційної    форми    суб'єкта    господарювання,    передбачені    законо­давством. Державне унітарне  комерційне підприємство,   згідно з ч.   7 ст.   74   ГК,   може   бути  перетворено  у  випадках та  порядку,   передба­чених   чинним    законодавством,    у   корпоратизоване    підприємство (державне   акціонерне  товариство).   Особливості діяльності держав­них  акціонерних товариств  визначаються   ГК та іншими   законами. Спеціального    закону   про   державні   підприємства   на   сьогодні   не приємств _т

Головні    ознаки    державних    і    комунальних    сільськогосподар­ських   підприємств  такі:

1)    ці   організації   з   правами   юридичної   особи   не   є   власниками закріпленого за ними майна.   їхнє  майно   перебуває   в державній або комунальній   власності;

2)    вони   створюються   не лише   задля   виробництва,   переробки та реалізації   сільськогосподарської   продукції.   їхня  діяльність   спрямо­вана  також  на  реалізацію   національних   і  регіональних   виробничих та  науково-технічних  програм   і розвиток аграрного  сектора  еконо­міки   в   цілому.

Обсяг   прав   та   обов'язків   державних   і   комунальних   унітарних сільськогосподарського   підприємств     перебуває   від   правого режиму майна, закріплено за ними. Так, майно державного унітарного сільськогосподарського підприємства перебуває в дер­жавній власності й закріплюється за ним на праві господарського відання (державне комерційне підприємство) чи праві оперативно­го управління (казенне підприємство). Майно комунального уні­тарного сільськогосподарського підприємства перебуває в кому­нальній власності й закріплюється за таким підприємством на пра­ві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Слід зазначити, що в зв'язку з проведенням аграрної і земель­ної реформ істотно зменшився державний сегмент сільськогоспо­дарського товарного виробництва . Вчені вирізняють 2 категорії державних підприємств, представлених сьогодні в аграрному секто­рі економіки. Основну їх частину становлять державні підприємс­тва, головним завданням яких є забезпечення науково-технічного прогресу в сільському господарстві та обслуговування всіх сіль­ськогосподарських товаровиробників. До них належать: машино-випробувальні станції, дослідні заводи сільськогосподарського ма­шинобудування, насінницькі та племінні заводи й підприємства, кінні заводи, іподроми, державні заводські конюшні, селекційно-гібридні центри, дослідно-селекційні станції, сортовипробувальні станції, звірорадгоспи, тваринницькі комплекси, птахофабрики, парниково-тепличні комбінати, підприємства з відтворення цінних та анадромних видів риб (рибокомбінати, рибоводно-меліоративні станції, нерестово-виросні господарства), підприємства, які виро­щують ефіроолійні та лікарські рослини і культури, що містять наркотичні та отруйні речовини, а також підсобні сільські госпо­дарства не сільськогосподарських державних (комунальних) підпри­ємств, які мають відокремлене майно і наділені правами юридич­ної особи. До них належать також радгоспи-заводи, радгоспи-тех-нікуми, радгоспи-коледжі, різноманітні навчально-дослідні або навчально - виробничі господарства, що здійснюють свою діяльність самостійно чи в органічному зв'язку з відповідними навчальними або навчально-дослідницькими закладами. Другу категорію дер­жавних підприємств уособлюють сільськогосподарські товарови­робники, які зберегли форму господарювання, тобто не були реор­ганізовані  або   приватизовані   .

Відповідно до ст. 76 ГК казенні підприємства створюються в га­лузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснен­ня господарської діяльності лише державним підприємствам; ос­новним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання, не можлива вільна конку­ренція товаровиробників або споживачів; переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольня­ються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію май­нових комплексів державних підприємств заборонено законом. Ка­зенне сільськогосподарське підприємство створюється здебільшого тоді, коли основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг)   є  держава.

Казенне сільськогосподарське підприємство створюється за рі­шенням Кабінету Міністрів України, яке визначає обсяг і характер його   (підприємства)   основної діяльності,   а  також  орган,   до   сфери управління якого воно входить . Реорганізація і ліквідація такого підприємства провадяться відповідно до вимог ГК за рішенням ор­гану, до компетенції якого належить створення цього підприємс­та_о

Порядок створення, реорганізації і ліквідації державних і кому­нальних сільськогосподарських підприємств визначається гл. 6 ГК, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або   визнання   його   банкрутом"     та іншими   законодавчими  актами.