§ 5. Особливості ліквідації сільськогосподарських акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю

Діяльність сільськогосподарських акціонерних товариств і това­риств з обмеженою відповідальністю припиняється внаслідок їх ре­організації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Господарське товариство ліквідується за ініціативою власника (власників) або уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб (засновників господарського товариства чи їх правонаступни­ків), за рішенням суду (у випадках, передбачених чинним законо­давством); у зв'язку із закінченням строку, на який воно створю­валося чи в разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом; у разі скасування   його  державної реєстрації.

Ліквідація господарського товариства здійснюється ліквідацій­ною комісією, яка створюється власником (власниками) майна то­вариства чи його (їх) представниками (органами), або за рішенням суду (в разі припинення діяльності товариства за рішенням суду). Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію, встановлює порядок та визначає строки її проведення, а також строк для заяви претензій кредито­рами (він може бути меншим, ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію).

З  дня   утворення  ліквідаційної   комісії до   неї   переходять   повно­важення    щодо    управління    справами    господарського    товариства. Ліквідаційна   комісія    насамперед    вміщує    в    спеціальному    виданні оголошення  про ліквідацію  товариства та про  порядок і  строки  за­яви  кредиторами претензій;   явних  (відомих)   кредиторів  повідомляє персонально   в   письмовій  формі  у строки,   встановлені чинним   за­конодавством.   Одночасно  ліквідаційна   комісія   вживає   відповідних заходів   щодо   стягнення  дебіторської   заборгованості   господарсько­го   товариства,    яке   ліквідується,    та   виявлення   вимог   кредиторів, письмово   повідомляючи   кожного   з   них  про  ліквідацію  товариства. Вона оцінює   наявне   майно  господарського товариства,   яке ліквіду­ється,   і   розраховується   з   кредиторами,    складає   ліквідаційний   ба­ланс   та   подає   його   власнику   або   органу,   який   призначив  ліквіда­ційну   комісію.

Претензії кредиторів  задовольняються  з майна суб'єкта,   що лік­відується.   Слід   зауважити,   що   кошти,   належні   господарському товариству,   в тому числі   від продажу його майна в разі ліквідації,   піс­ля  розрахунків   по   оплаті   праці   осіб,   які   працюють   на  умовах  най­му,   виконання  зобов'язань перед  бюджетом,   банками,   власниками облігацій,   випущених товариством,   та  іншими  кредиторами розпо­діляються   між учасниками товариства в   порядку і  на умовах,   перед­бачених   ГК,    Законом   України    "Про   господарські   товариства"   та установчими    документами     товариства,     6-місячний     строк     після опублікування   інформації   про   його   ліквідацію.    Майно,    передане товариству його засновниками або учасниками  в користування,   по­вертається   в  натуральній формі  без  винагороди.   У разі виникнення спорів   щодо   виплати  заборгованості товариства його  кошти не  під­лягають  розподілу   між  учасниками  товариства до   вирішення   цього спору   або   до   одержання   кредиторами   відповідних   гарантій   пога­шення   заборгованості.

Претензії, не задоволені через відсутність майна господарсько­го товариства, а також які не визнані ліквідаційною комісією (як­що їх заявники протягом місяця після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом), і ті претензії, в задоволенні яких за рішен­ням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Май­но, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, вико­ристовується   за   вказівкою   власника.

Скасування державної реєстрації позбавляє сільськогосподарське акціонерне товариство (товариство з обмеженою відповідальністю) статусу юридичної особи, що є підставою для вилучення його з дер­жавного реєстру. Товариство вважається ліквідованим з дня внесен­ня до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий  запис   вноситься   після   затвердження ліквідаційного   балансу.

Відповідно  до   положень   Закону   України   від    14   травня    1992   р. "Про   відновлення  платоспроможності  боржника або   визнання  йо­го  банкрутом"   (в редакції  Закону  від  ЗО  червня   1999  р.)   процедури санації   та  ліквідації   акціонерного   товариства   або   товариства   з   об­меженою    відповідальністю,   які   є    сільськогосподарськими   товаро­виробниками,   мають ряд особливостей.   За ст.   1   Закону України від 17 липня   1997 р.   "Про  сільськогосподарську кооперацію"     та ст.   44 Закону   України    "Про    відновлення    платоспроможності   боржника або   визнання   його   банкрутом"   сільськогосподарськими   товарови­робниками   вважаються   ті   фізичні   або   юридичні   особи   незалежно від  форми   власності та  господарювання,   в яких  валовий доход,   от­риманий   від   операцій   з   реалізації   сільськогосподарської   продукції власного   виробництва  та   продуктів   її   переробки   (виловлених   вод­них  біологічних ресурсів),   за  наявності  сільськогосподарських угідь (ріллі,   сіножатей,   пасовищ   і   багаторічних   насаджень  тощо)   та/або поголів'я   сільськогосподарських  тварин   у   власності,   користуванні, в   тому  числі   й   на   умовах   оренди   за   попередній   звітний   (податковий)   рік,   перевищує   50%   загальної   суми   валового доходу.

Якщо акціонерне товариство або товариство з обмеженою від­повідальністю відповідає вимогам законодавства до сільськогоспо­дарських товаровиробників, його санація та/або ліквідація за про­цедурою   банкрутства   матимуть  такі   специфічні   особливості.

По-перше,   під час   введення   процедури розпорядження   майном боржника    аналіз    фінансового    становища    сільськогосподарського товаровиробника   повинен   здійснюватися   з   урахуванням   сезоннос­ті  сільськогосподарського   виробництва та  його  залежності   від  при­родно-кліматичних   умов,    а   також   можливості   задоволення    вимог кредиторів   за   рахунок  доходів,    які   господарське   товариство   може одержати   після   закінчення   відповідного   періоду   сільськогосподар­ських   робіт.

Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських товаровиробників приймає ко­мітет кредиторів за участю представника органу місцевого самов­рядування відповідної територіальної громади. Санація таких гос­подарських товариств вводиться на строк до закінчення відповід­ного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, пот­рібного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та пере­робленої) сільськогосподарської продукції. Однак зазначений строк не може перевищувати 15 місяців. У разі, якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогоспо­дарського товаровиробника через стихійне лихо, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, вищенаведений строк санації можна    продовжити  на   1   рік.

По-друге, у разі продажу об'єктів нерухомості, які використову­ються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у влас­ності господарського товариства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів на­лежить сільськогосподарським підприємствам і фермерським гос­подарствам,   розташованим  у  цій   місцевості.

По-третє,   рішення   щодо   земельних ділянок,   які   є   у   власності такого  господарського товариства і  надані йому в  постійне  чи тим­часове   (на умовах оренди)   користування,   приймається  за  ЗК.   Зок­рема,   згідно  зі ст.    139  ЗК,   звернення  стягнення   на земельні ділян­ки,   призначені для   ведення  товарного   сільськогосподарського   ви­робництва,   допускається  у   випадках,   коли  у   власників  таких ділянок   відсутнє   інше   майно,    на   яке   може   бути   звернене   стягнення, якщо   інше   не   запропоновано   власником   земельної ділянки.   Такі земельні ділянки   піддягають продажу  на земельних торгах,   що   про­вадяться  у  формі  аукціону  відповідно до  норм  гл.   21   ЗК.