§ 3. Закони — основні джерела аграрного права

Викладене засвідчує, що аграрне право як галузь у системі пра­ва України має право на існування, оскільки для цього Верховною Радою України прийнята низка уніфікованих законів, які є основ­ними для регулювання аграрних відносин. їх можна назвати систе­мою   аграрних   законів.

В аграрній сфері економіки внаслідок специфіки її існування має місце багатопрофільна система господарювання, неодмінно пов'язана з використанням землі, води та інших природних ресур­сів, спеціальних матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, капіталу й людської праці. Це зумовлює існування різних підходів до організації виробництва сільськогосподарської продукції, її пе­реробки, зберігання, реалізації і споживання людьми, тваринами й іншими живими істотами. Все це вимагає інтеграції усіх галузей господарської діяльності в аграрній сфері. В організаційному плані така інтеграція відбувається шляхом створення єдиного агропро­мислового   комплексу   України.    Організаційно-правове   об'єднання діяльності сільського господарства, виробництва сільськогосподар­ської продукції (рослинництва й тваринництва), переробки сіль­ськогосподарської продукції, її зберігання і реалізації є основою АПК і спрямоване на створення єдиного механізму функціонуван­ня   аграрної   сфери.

к У законодавчому плані виникла потреба у прийнятті ряду уні­фікованих законів, спрямованих на інтеграцію правового регулю­вання аграрних відносин з метою побудови цілісної органічної сис­теми внутрішньоком пл ексних галузевих норм ативно - правових ак­тів, наділених єдиним правовим змістом. Уніфіковані акти аграр­ного законодавства є джерелом аграрного права і формою відтво­рення їх норм, підґрунтям яких є інтеграція регулювання аграрних відносин.

Виходячи з цих позицій, аграрні закони доцільно згрупувати за предметом регулювання окремих груп аграрних відносин, за­безпечуючи при цьому їх загальну єдність і єдину спрямованість на забезпечення інтегрованої діяльності всіх елементів ком-пле ксу.

У цьому плані можна умовно вирізнити такі групи законів Ук­раїни,   що   стосуються АПК:

1. уніфіковані     акти     про     організаційно-правову     перебудову структури АПК,   аграрну  реформу   й   створення   ефективних  товаро­виробників    сільськогосподарської   продукції.   До    цієї    групи    нале­жать    закони,    що    стосуються    організаційної    перебудови    в   АПК: "Про   колективне   сільськогосподарське   підприємство",    "Про   сіль­ськогосподарську    кооперацію",    "Про    особисте    селянське    госпо­дарство",   а також закони  України   від   10   квітня   1992  р.     "Про   спо­живчу  кооперацію"   і  від  20   грудня   2001   р.     "Про   кредитні  спілки";
2. уніфіковані   акти   законодавства   про   правовий   режим   земель сільськогосподарського   призначення   й   земельну  реформу;
3. уніфіковані   акти   законодавства   про   селекцію,    насінництво, тваринництво   і   меліорацію   земель:   закони   України   від   26   грудня 2002   р.   "Про   насіння   і   садивний   матеріал"   ,   від   6   лютого   2003   р. "Про  рибу,   інші   водні  живі  ресурси  та  харчову   продукцію   з   них"   , від   15   грудня    1993   р.   "Про   племінну  справу  в  тваринництві" (в  ре­дакції Закону від 21   грудня   1999 р.)   ,   від 25  червня   1992 р.   "Про ве­теринарну медицину"   (в редакції  Закону від   15  листопада  2001   р.).

Ефективність аграрного законодавства забезпечується поєднан­ням   уніфікації  і диференціації   в   процесі   його  розвитку.

Диференційовані акти аграрного законодавства — це норматив­но-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі   суб'єктів   аграрного   підприємництва.

Диференційованими можна вважати такі закони: "Про зерно та ринок зерна в Україні"; "Про насіння й садивний матеріал"; "Про рибу,   інші   водні живі ресурси   та  харчову  продукцію  з   них"  та  інші.