МОДУЛЬ 2 ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ'ЄКТІВ АГРАРНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВІРНИХ ТА ІНШИХ ПРАВОВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ТЕМА 11 ПРАВОВИЙ СТАТУС ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ Печать
Аграрное право - Ю.М.Крупка Аграрне право України

 

Поняття та загальна характеристика правового статусу господарських товариств в агропромисловому комплексі.

Право­вий статус сільськогосподарських акціонерних товариств.

Пра­вовий статус сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю.

Особливості припинення діяльності сільсько­господарських товариств.

Поняття та загальна характеристика правового статусу гос­подарських товариств в агропромисловому комплексі. Правовий статус господарських товариств в агропромисловому комплексі визначається відповідними нормами ЦК і ГК України, а також За­коном України «Про господарські товариства».

Згідно зі ст. 79 ГК України господарськими товариствами є під­приємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридични­ми особами та/або громадянами шляхом об'єднання їхнього май­на і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК України, гос­подарське товариство може діяти у складі одного учасника.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатко­вою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання (господарські організації — юридичні особи, ство­рені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші під­приємства, створені відповідно до ГК України тощо), споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громад­ські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-госпо­дарські повноваження на основі відносин власності.

Господарські товариства є юридичними особами. Вони можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Державна реєстрація сільськогосподарських товариств прова­диться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання засновника (засновників) даного товариства в порядку, встановленому Законом України «Про державну реє­страцію юридичних та фізичних осіб — підприємців».

Значну частину всіх сільськогосподарських підприємств ста­новлять акціонерні товариства відкритого і закритого типів, а та­кож товариства з обмеженою відповідальністю, які здебільшого були створені на основі реформованих державних та колективних сільськогосподарських підприємств.

Правовий статус сільськогосподарських акціонерних това­риств. Сільськогосподарські акціонерні товариства є господарсь­кими товариствами, статутний капітал яких поділений на визна­чену кількість акцій однакової номінальної вартості. Товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товари­ства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариств, в межах вартості належних їм акцій. Особливості пра­вового статусу сільськогосподарських акціонерних товариств виз­начаються основним змістом їх діяльності з виробництва, пере­робки та реалізації сільськогосподарської продукції, виконання робіт і надання послуг.

Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті. Акції відкритих товариств можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і шляхом купівлі-продажу на біржі. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати на­лежні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства. У закри­тому акціонерному товаристві акції розподіляються між заснов­никами або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами това­риства.

Згідно зі ст. 81 ГК України засновники сільськогосподарських акціонерних товариств повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, про­вести установчі збори і державну реєстрацію цього товариства. За ст. 24 Закону України «Про господарські товариства» загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробіт­ним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства.

Засновники сільськогосподарського акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства, відповідаль­ність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально.

Установчим документом сільськогосподарського акціонерного товариства є статут. Він, окрім загальних відомостей про госпо­дарське товариство (найменування і місцезнаходження товарист­ва; предмет і цілі його діяльності; розмір і порядок утворення ста­тутного та інших фондів; склад засновників та учасників; склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень тощо), повинен містити відомості про види акцій, що ви­пускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки не­виконання зобов'язань по викупу акцій.

Сільськогосподарські акціонерні товариства мають певну спе­цифіку. У літературі виокремлюють певні специфічні ознаки, властиві сільськогосподарським акціонерним товариствам.

По-перше, це — правові властивості руху статутного капіталу. У господарстві може бути як збільшення статутного капіталу і, від­повідно, внеску кожного засновника або учасника за систематич­ного розширеного відтворювання господарства, так і зменшення статутного капіталу і частки майнових внесків за наявності об'єк­тивних чинників зниження урожаїв і виходу продукції тваринницт­ва та відсутності резервних фондів. До цих об'єктивних чинників на­лежить нестабільність сільськогосподарського виробництва, коливання прибутковості підприємств, що викликає необхідність створення резервних фондів, які залежать від спеціалізації і при­родно-кліматичних умов кожного конкретного господарства.

По-друге, у складі сільськогосподарських акціонерних това­риств серед їх засновників є багато пенсіонерів, а у зв'язку з упрова­дженням нової техніки і технологій кількісний склад працівників зменшується, що зобов'язує товариство повертати засновникам і учас­никам, що виходять із його складу, вартість їхніх внесків.

По-третє, визначені законодавством критерії розмежування видів акціонерних товариств дають змогу дійти такого висновку: оскільки сільськогосподарські акціонерні товариства є об'єднан­ням фізичних осіб, які зайняті в трудовому процесі і утворюють прибуток, їх засновники більше зацікавлені у створенні моделі акціонерних товариств закритого типу, за якої не відбувається ви­лучення частини прибутку на користь сторонніх інвесторів.

По-четверте, працівники сільськогосподарських акціонерних товариств мають подвійний правовий статус: з одного боку, во­ни — акціонери, з іншого — особи, трудові відносини яких із то­вариством засновані на трудовому договорі і регулюються трудо­вим законодавством1.

Акціонери мають право брати участь в управлінні товариством згідно із законодавством і його статутом; одержувати інформацію про діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; одержувати частину прибутку товариства у вигляді дивідендів; одер­жувати частину вартості майна в разі його ліквідації, яка має бути пропорційною вартості акцій, що належать акціонеру; розпоряджа­тися акціями: продавати, передавати, відчужувати іншим способом у порядку, визначеному чинним законодавством і статутом товарист­ва; заповідати акції; придбавати акції товариства додатково; вийти у встановленому порядку з товариства тощо.

Акціонери зобов'язані: додержуватись установчого документа то­вариства та виконувати рішення загальних зборів та інших органів його управління, виконувати обов'язки, передбачені законодавством і засновницькими документами, не розголошувати комерційної таємниці та конфіденційної інформації про діяльність товариства.

Органами управління сільськогосподарського акціонерного товариства є: загальні збори акціонерів, наглядова (спостережна) рада, виконавчий орган, ревізійна комісія. Вищим органом това­риства є загальні збори, в яких можуть брати участь усі акціоне­ри, незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вони є. До виняткової компетенції загальних зборів належать головні питання діяльності товариства (ст. 159 ЦК України).

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про господарські това­риства» в акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціоне­рів, створення ради (спостережної ради) є обов'язковим. Рада акціонерного товариства здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів. Виконавчим орга­ном акціонерного товариства, який керує його поточною діяльніс­тю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснює ревізійна комісія, яка обирає­ться загальними зборами акціонерів.

Правовий статус сільськогосподарських товариств з обмеже­ною відповідальністю. У сільському господарстві значну частину всіх сільськогосподарських підприємств становлять товариства з об­меженою відповідальністю.

Згідно зі ст. 140 ЦК України товариством з обмеженою відпо­відальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких вста­новлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відпові­дальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає пе­ретворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а за спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі (ст. 141 ЦК України).

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи в разі необхідності визначити взаємо­відносини між собою щодо створення товариства укладають до­говір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування то­вариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, та інші умови.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідаль­ністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю, крім загальних відомостей про товариство (найменування, мета і предмет діяльності тощо), має містити відомості про розмір ста­тутного капіталу з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Особливості сільськогосподарського виробництва можуть бути додатково вра­ховані у статуті товариства.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до ста­тутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товари­ства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімаль­ної заробітної плати, чинної на момент створення товариства.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою від­повідальністю його учасники повинні сплатити не менш як 50% суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності то­вариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство по­винно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареє­струвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

Вищим органом сільськогосподарського товариства з обмеже­ною відповідальністю є збори учасників. Збори створюють вико­навчий орган товариства і ревізійну комісію. Виконавчий орган (колегіальний або одноособовий) товариства здійснює поточне керівництво його діяльністю. Ревізійна комісія здійснює конт­роль за діяльністю виконавчого органу товариства.

Запитання для самоконтролю

1.     Які види господарських товариств передбачені Господарсь­ким кодексом України?

2.  Які види господарських товариств є найбільш поширени­ми в сільському господарстві?

3.  Чим відрізняються персональні товариства від об'єднань капіталів?

4.  Чи може бути створене господарське товариство однією особою?

5.  Які характерні риси сільськогосподарського акціонерного товариства Ви знаєте?

6.  У чому полягає відмінність відкритого акціонерного това­риства від закритого акціонерного товариства?

7.     Які риси є спільними для товариства з обмеженою відпові­дальністю і акціонерного товариства?

8.  У чому специфіка правового статусу сільськогосподарсько­го товариства з обмеженою відповідальністю?

9.  Якими є особливості правового статусу учасників сільсько­господарського товариства з обмеженою відповідальністю?

10. Що спільного та відмінного між товариством з обмеженою відповідальністю і закритим акціонерним товариством?