ГЛАВА 39 Державна політика у справах сім'ї та молоді PDF Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

§ 1. Засади й принципи державної молодіжної політики

Молодіжна політика в Україні є пріоритетним напрямом діяльності держави. її засади й принципи сформульовано в Дек­ларації «Про засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 р.1, яка стала основою для подальшого роз­витку державної молодіжної політики, базою практичної діяль­ності органів державної влади й місцевого самоврядування.

Державна молодіжна політика ставить за мету створення со­ціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов і гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, мо­рального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого по­тенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Основними завданнями державної молодіжної політики є: вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних орга­нізацій з метою повноцінного соціального становлення й роз­витку молоді; допомога молодим людям у реалізації і самореалі-зації їх творчих можливостей та ініціатив; широке залучення юнаків і дівчат до активної участі в національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій і національно-етнічних особливостей тощо.

Державна молодіжна політика поширюється на громадян України віком від 15 до 28 років незалежно від походження, соціального й майнового стану, расової і національної належ­ності, статі, освіти, ставлення до релігії, роду та характеру за­нять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.

Державну молодіжну політику в Україні щодо освіти, со­ціально-політичної, економічної сфер, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначає законодавство України.

Державну молодіжну політику формують та реалізують шляхом: прийняття законодавчих актів, інших рішень у цій сфері; проведення у Верховній Раді щорічних слухань про ста­новище молоді та підготовки доповіді з цього питання Вер­ховній Раді, Президентові України; діяльності в органах дер­жавної влади структурних підрозділів, що займаються пробле­мами молоді; створення соціальних служб для молоді й підготовки соціальних працівників; розроблення та реалізації цільових комплексних молодіжних програм тощо.

 

 

§ 2. Організаційно-правове забезпечення реалізації молодіжної політики

Правові засади політики в справах сім'ї та молоді сформу­льовано в ст. 51 Конституції України, згідно з якою сім'я, ди­тинство, материнство й батьківство охороняються державою. Держава постійно дбає про матеріальну підтримку молоді, про що свідчить низка законів України та інших нормативно-пра­вових актів. Цьому сприяють Закони України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 р.1, «Про спри­яння соціальному становленню і розвитку молоді України» від 5 лютого 1993 р.2 та «Про внесення змін до Закону України «Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України»3, які визначають загальні засади створення організа­ційних, соціально-економічних, політико-правових умов, соц­іального становлення й розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напря­ми реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення й розвитку молоді. Законом України від 18 листопада 2003 р. затверджено Загальнодержавну про­граму підтримки молоді на 2004—2008 роки4.

Держава забезпечує право молоді на створення молодіжних громадських організацій — об'єднань молодих громадян. Обо­в'язковою статутною вимогою таких організацій є припинення членства в них за досягнення певного віку. До молодіжних гро­мадських організацій належать також об'єднання громадян і фонди, основними статутними цілями яких є розв'язання моло­діжних проблем і сприяння соціальному становленню й розвит­кові молоді. Органи громадських молодіжних організацій ма­ють право вносити пропозиції з питань соціального становлен­ня й розвитку молоді до органів місцевого самоврядування.

Проведення державної політики з питань сім'ї, соціального становлення та розвитку молоді здійснює Державний комітет України у справах сім'ї та молоді1 разом з міністерствами й цент­ральними органами виконавчої влади, місцевими адміністра­ціями, в складі яких діють структурні підрозділи по роботі з молоддю, органами місцевого самоврядування, а також шля­хом взаємодії з молодіжними громадськими організаціями та їх всеукраїнськими об'єднаннями.

Державний комітет разом з іншими органами виконавчої влади розробляє, а Кабінет Міністрів затверджує спеціальні норми й нормативи щодо соціального становлення та розвит­ку молоді, урахування яких є обов'язковим для всіх органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядуван­ня, а також підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності.

Місцеві державні адміністрації реалізують державну політику стосовно сім'ї, жінок, молоді та дітей, охорони материнства й дитинства, створення сприятливих умов для фізичного, інтелек­туального та духовного розвитку зазначених категорій грома­дян, забезпечення рівних прав і можливостей, а також організо­вують виконання актів законодавства України, здійснюють кон­троль за їх реалізацією в межах своєї компетенції.

Соціальні служби для молоді надають молодим людям інфор­маційну, правову, психолого-педагогічну, медичну та інші фор­ми соціальної допомоги, реалізують необхідні заходи з метою запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі (правопорушенням, алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, проституції тощо) та їх подолання, здійснюють соціальну опі­ку над окремими категоріями молоді, зокрема інвалідами, дітьми-сиротами.

Держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими гро­мадянами право на працю. Особливості праці неповнолітніх встановлює законодавство України.

Місцеві ради можуть встановлювати пільгову плату за реє­страцію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями, реалізують програ­ми підготовки й перепідготовки молоді, яка займається підприємництвом, у тому числі за кордоном, з використанням для цих цілей коштів молодіжних фондів.

Держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на освіту, охорону здоров'я, заняття фізич­ною культурою й спортом тощо.

Будь-які прямі або непрямі обмеження прав і свобод мо­лоді залежно від віку, крім передбачених законодавством, є протиправними і тягнуть за собою відповідальність, установ­лену законами України. Використання молодими громадяна­ми прав і свобод не повинно завдавати шкоди інтересам сус­пільства, правам інших громадян.

Під особливим захистом держави перебувають непов­нолітні. Відповідальність неповнолітніх за вчинені ними пра­вопорушення настає лише з визначеного законодавством віку. Примусові заходи до неповнолітніх за вчинення ними злочи­ну або в інших передбачених законодавством випадках засто­совують тільки за вироком або рішенням суду.

Державні органи й посадові особи, педагогічні та соціальні працівники не можуть застосовувати щодо неповнолітніх захо­ди впливу, які ґрунтуються на публічному поширенні відомос­тей про вчинені неповнолітніми діяння, що містять ознаки зло­чину або правопорушення, за винятком випадків, коли названі заходи є видом кримінального покарання або адміністративно­го впливу (стягнення), які застосовано за рішенням суду.