ГЛАВА 33 Управління митною справою Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

§ 1. Організаційно-правові засади управління митною справою

У сучасних умовах економічного розвитку України, розши­рення зовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває митна справа, основу якої становить митне законодав­ство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а з іншого, — захисту та забезпечення конституційних прав і сво­бод громадян, держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності й додержання ними правил, установлених у цій галузі.

Митне законодавство України спрямовано на розв'язання таких завдань: забезпечення організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальних принципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України, забезпечення виконання зобо­в'язань, що випливають із міжнародних договорів України сто­совно митної справи; встановлення правових норм, які б за­безпечували захист інтересів споживачів і додержання учас­никами зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями; підвищення рівня організаційних і правових гарантій суб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.

Митну політику України визначає Верховна Рада України.

Основними принципами митного регулювання є: верховен­ство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних і юридичних осіб — принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митних режимів; єдність регулювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додержання митними органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення та дії; гласність. Згідно з Митним кодексом України1, прийнятим 11 липня 2002 р. (далі — МК), митна справа включає: порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів; митне регулювання, пов'язане з встановленням мит і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведен­ня в життя митної політики. До складових частин митної спра­ви належать митна статистика й ведення товарної номенкла­тури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабан­дою та порушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил.

Загальну характеристику митної справи пов'язано з визна­ченням термінів і категорій, таких, зокрема, як митні органи, митниця, митна територія, митний кордон, митний контроль, зона митного контролю, митне оформлення, митна декларація.

1.          Митні органи — спеціально уповноважені органи вико­навчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до Мит­ного Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

2.          Митна територія України — зайнята сушею, територіаль­не море, внутрішні води й повітряний простір, а також штучні острови, установки й споруди, що створюють у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється вик­лючна юрисдикція України. Вони становлять єдину митну те­риторію України.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважають такими, що перебувають поза межами митної тери­торії України, крім випадків, визначених законами України.

3.          Митний кордон України — межі митної території Украї­ни є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

4.          Митний контроль — сукупність заходів, які здійснюють митні органи в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного Кодексу, законів та інших норматив­но-правових актів з питань митної справи, міжнародних дого­ворів України, укладених у встановленому законом порядку.

5.         Зона митного контролю — місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.

6.         Митний режим — сукупність норм, установлених закона­ми України з питань митної справи, що, залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визначають порядок такого переміщення й об­сяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

7.         Митне оформлення — виконання митними органами дій (процедур), які пов'язано із закріпленням результатів митно­го контролю товарів і транспортних засобів, що переміщують через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

8.         Митна декларація — письмова заява встановленої фор­ми, яку подають митному органу. Містить відомості щодо то­варів і транспортних засобів, які переміщують через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або пе­реоформлення.

9.         Предмети — особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщують через митний кордон України

Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначено в Конституції, законах України (серед них особли­ве місце належить МК — комплексному закону в сфері митної справи), нормативних актах Президента України й Кабінету Міністрів України, актах Державної митної служби України (далі — Держмитслужба України) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законами України виз­начаються засади митної справи.

МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права — ад­міністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, у визна­ченій частині, міжнародне. У МК визначено: функції митних органів; служба в митних органах; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право на ввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезення та вивезення; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; митні пільги; митна статистика; ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяль­ності; відповідальність за порушення митних правил, а також правила провадження в справах про такі порушення та їх ви­конання).

Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митного права. До першої групи належать Закони Ук­раїни «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р.1, «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформ­лення й оподаткування особистих речей, товарів та транспорт­них засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 10 жовтня 2001 р.

У механізмі правового регулювання фінансової діяльності митних органів важливу роль відводять саме Закону про Єди­ний митний тариф. Він установлює на єдиній митній території України шляхи обкладання митом предметів, які переміщують. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіаль­ного розміщення, за винятком випадків, передбачених закона­ми України та її міжнародними договорами. Єдиний митний тариф України базується на міжнародно-визначених нормах і розвивається в напрямі максимальної відповідності загально­прийнятим у світовій практиці принципам і правилам митної справи.

До другої групи належать, наприклад, Закони України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р.2, «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовт­ня 1999 р.3, «Про операції з давальницькою сировиною у зов­нішньоекономічних відносинах» від 7 жовтня 2001 р.4.

Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента й постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Указом Президента України від 10 лютого 1996 р. було затверджено Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, від 24 серпня 2000 р. — По­ложення про державну митну службу України.

Здійснюючи регулювання митної справи Кабінет Міністрів України видає постанови й розпорядження, якими затверджує різні правила. Відповідно до нового МК України постановами Кабінету Міністрів України затверджено порядок застосуван­ня режимів тимчасового ввезення (вивезення), реімпорту, ре­експорту, відмову на користь держави й знищення або руйну­вання товарів, що перебувають під митним контролем, митно­го складу та інше1. Постановами Кабінету Міністрів України затверджено Правила ввозу транспортних засобів на терито­рію України (21 травня 1994 р.)2, перелік шляхів і напрямів транзиту підакцизних товарів через територію України й пунктів на митному кордоні, через які здійснюють ввезення та вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспор­том через територію України (6 травня 1996 р.)3.

Значне місце в регулюванні питань митної справи посіда­ють накази Держмитслужби України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках — методичні рекомендації, вказів­ки, розпорядження, інформаційні листи, які вона видає. Таки­ми актами врегульовано порядок ведення обліку суб'єктів зов­нішньоекономічної діяльності в митних органах; порядок тран­зиту зовнішньоторговельних вантажів залізничним транспортом; порядок декларування іноземної валюти тощо.

У разі, коли необхідно встановити норми й правила, що ма­ють значення не тільки для митного регулювання, а й для інших галузей, приймають спільні акти митної служби із зацікавле­ними міністерствами та відомствами. Такі акти є обов'язкови­ми до виконання як у митній системі, так і в інших структурах виконавчої влади. Так, наказом Держмитслужби та Міністерства юстиції України відповідно до нового МК України та За­кону України «Про виконавче провадження» встановлено по­рядок передачі органам державної виконавчої служби майна, вилученого митними органами й щодо якого винесено рішен­ня суду про конфіскацію1.