ГЛАВА 31 Управління фінансами PDF Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

 

§ 1. Організаційно-правові засади управління фінансами

Фінансова сфера охоплює відносини, які складаються в про­цесі акумулювання, розподілу та використання державних гро­шових коштів і забезпечує єдність усіх її компонентів (кредит­ної, податкової систем та інших складників державних фінансів і фінансового ринку). Їй притаманно імперативне законодавче закріплення вимог до учасників управлінських відносин, спря­мованих на виконання розпорядницької, контрольної та сти­мулюючої функцій у процесі фінансової діяльності держави.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно закона­ми України встановлюють: Державний бюджет України та бюд­жетну систему України; систему оподаткування, податки й збо­ри; основи утворення й функціонування фінансового, грошово­го, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення державного внутрішнього та зовніш­нього боргу; порядок випуску й обігу державних цінних паперів, їх види та типи. Бюджетним кодексом України1 врегульовано різні групи фінансових відносин, які виникають у процесі скла­дання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів і звітуван­ня про їх виконання, а також контролю за виконанням Держав­ного бюджету України й місцевих бюджетів; кредитування, дер­жавних боргових зобов'язань, позичок, інвестицій тощо.

Стаття 116 Конституції України покладає на Кабінет Міністрів України забезпечення проведення фінансової, ціно­вої, інвестиційної та податкової політики; розробку проекту закону про Державний бюджет України й забезпечення вико­нання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, надання Верховній Раді України звіту про його виконання.

 

§ 2. Органи управління фінансами

Центральним органом управління фінансами є Міністерство фінансів України. Положення про Мінфін України затвердже­но Указом Президента України від 26 серпня 1999 р.1.

Мінфін України підпорядкований Кабінету Міністрів Украї­ни. На нього покладено забезпечення проведення єдиної держав­ної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію завдань економічного й соціального розвитку України.

Серед основних завдань Мінфіну України — розроблення проекту Державного бюджету України та забезпечення його виконання; концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України; забезпе­чення ефективного використання бюджетних коштів й здійснення в межах своєї компетенції державного фінансово­го контролю; розроблення та проведення державної політики в сфері виробництва, використання й зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння.

Відповідно до покладених на нього завдань Мінфін Украї­ни виконує, зокрема, такі функції: бере участь у розробленні прогнозних показників економічного й соціального розвитку України на поточний період та перспективу; розробляє проект Державного бюджету України; в межах своєї компетенції ви­конує Державний бюджет України, складає звіт про його ви­конання; координує діяльність центральних органів виконав­чої влади, пов'язану із забезпеченням своєчасного й повного надходження податків, зборів (інших обов'язкових платежів) до Державного бюджету України та місцевих бюджетів; конт­ролює цільове використання коштів державного й місцевого бюджетів, бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами; видає ліцензії на здійснення окремих видів підприє­мницької діяльності; проводить у міністерствах, інших цент­ральних і місцевих органах виконавчої влади, органах місце­вого самоврядування, на підприємствах, в установах і органі­заціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгал­терських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування й використання бюджетних коштів, а також одержує пояснення, довідки та відо­мості з питань, що виникають під час перевірки; здійснює уп­равління об'єктами державної власності, що належать до сфе­ри його управління; забезпечує реалізацію державної політи­ки з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцт­во на їх проведення, тощо.

Для виконання покладених завдань Мінфіну України на­дано право: 1) одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи й матеріали, необхідні для розроблення проекту Державного бюджету України, прогнозних розрахунків зведеного бюдже­ту України, складання звіту про виконання зведеного бюдже­ту України й аналізу бюджетів, що входять до складу бюджет­ної системи України; 2) одержувати в установленому порядку матеріали щодо надходження й використання коштів цільових бюджетних і державних позабюджетних фондів, їх кошториси та звіти про їх виконання; 3) одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності дані, необхідні для здійснен­ня контролю за раціональним і цільовим витрачанням коштів, які виділяють із бюджету; 4) одержувати від установ банків та інших фінансово-кредитних установ довідки про операції та стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що використовують кошти державного бюджету й державних позабюджетних фондів; 5) представляти Кабінет Міністрів України за його доручен­ням під час розгляду питань про надання кредитів під гаран­тію Кабінету Міністрів України в межах розміру державного боргу, затвердженого законом про Державний бюджет Украї­ни на відповідний рік.

На виконання Указу Президента України «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло­чинним шляхом» від 10 грудня 2001 р.1 постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. у складі Міністерства фінансів України утворено Державний департамент фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг) як урядовий орган держав­ного управління, основними завданнями якого є: участь у реалі­зації державної політики в сфері протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом; збір, обробка й аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обо­в'язковому фінансовому контролю, та інші операції, пов'язані з легалізацією (відмиванням) таких доходів1; створення єдиної інформаційної системи й ведення бази даних у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шля­хом; налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями в зазначеній сфері; забезпечення представництва України в установленому порядку в міжнародних організаціях з питань протидії легалі­зації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом2.

Органами Мінфіну на місцях є Міністерство фінансів Ав­тономної Республіки Крим, Головні фінансові управління та відділи місцевих державних адміністрацій, які складають про­екти відповідних бюджетів і організовують їх виконання; за­безпечують реалізацію державної бюджетної політики на відповідній території; контролюють дотримання підприємства­ми, установами й організаціями законодавства щодо викорис­тання ними бюджетних коштів і коштів цільових фондів, ут­ворених відповідною радою; захищають фінансові інтереси держави; координують діяльність учасників бюджетного про­цесу з питань виконання бюджету тощо3.

З метою забезпечення ефективного управління доходами та витратами в процесі виконання Державного бюджету України Указом Президента України від 27 квітня 1995 р.1 утворено систему Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, яку становлять Головне управління Держав­ного казначейства України та його територіальні органи — уп­равління Державного казначейства України в Автономній Рес­публіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відділен­нями в районах, містах і районах у містах. Основними завданнями Державного казначейства України є:

організація виконання Державного бюджету України й здійснення контролю за цим;

управління наявними коштами Державного бюджету Ук­раїни;

фінансування видатків Державного бюджету України;

здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Положення про Державне казначейство затверджено поста­новою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р.

У сфері фінансів державне управління здійснює також Дер­жавна комісія з цінних паперів і фондового ринку (далі — Ко­місія) — центральний орган виконавчої влади, підпорядкова­ний Президентові України та підзвітний Верховній Раді Ук­раїни2. Основними завданнями Комісії є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо роз­витку й функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів; здійснення державного регулювання й контролю за випуском і обігом цінних паперів на території України, додержання законодав­ства в цій сфері; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання й припинення порушень законодав­ства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за пору­шення законодавства в межах своїх повноважень тощо.

Для виконання зазначених завдань Комісію наділено повно­важеннями стосовно встановлення вимог щодо випуску (емісії) та обігу цінних паперів, інформації про їх випуск і розміщення; стандартів випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого про­дажу, й порядку реєстрації випуску цінних паперів та інфор­мації про їх випуск; видача дозволів на обіг цінних паперів ук­раїнських емітентів за межами України; здійснення реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх випуск тощо.

У разі порушення законодавства щодо цінних паперів Ко­місія має право: виносити попередження, зупиняти на строк до одного року розміщення (продаж) і обіг цінних паперів того чи іншого емітента; дію спеціальних дозволів (ліцензій), вида­них Комісією, анулювати дію таких дозволів (ліцензій); звер­татися до суду з позовами (заявами); зупиняти всі операції по банківських рахунках відповідної юридичної особи до виконан­ня або скасування в судовому порядку рішення про накладан­ня штрафу (за винятком сплати державного мита із заяв і скарг, що подаються до суду); зупиняти торгівлю на фондовій біржі до усунення порушень законодавства; надсилати матеріали в правоохоронні органи й у органи Антимонопольного комітету стосовно фактів правопорушень; накладати на осіб, винних у порушенні законодавства про цінні папери та фондовий ринок, адміністративні стягнення, а також штрафну та інші санкції аж до анулювання дозволів на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів; порушувати питання про звільнення з посад керівників фондових бірж та інших установ інфраст­руктури фондового ринку; вилучати під час проведення пере­вірок на строк до трьох діб документи, що підтверджують фак­ти порушення актів законодавства про цінні папери, тощо.

Територіальними органами Комісії є управління та відділен­ня в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які діють на основі положення, що затверджує Комісія, й координують свою діяльність з місцевими держав­ними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.