ГЛАВА 29 Управління використанням і охороною природних ресурсів PDF Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

§ 1. Організаційно-правові засади управління використанням і охороною природних ресурсів

Природа становить систему взаємопов'язаних екологічних підсистем, які охоплюють живу та неживу матерію й саму лю­дину. Для людини природа виступає в різних якостях. По-пер­ше, як натуральні умови її життя та діяльності; по-друге, як джерела й засоби виробництва матеріальних благ; по-третє, як об'єкт її господарської та культурної діяльності; по-четверте, як джерело і засіб морального виховання й естетичного задо­волення. Належна реалізація цих зв'язків людини й природи багато в чому залежить від ефективної управлінської діяльності державних органів та їх посадових осіб.

Конституція України закріплює положення про те, що зем­ля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресур­си, які перебувають у межах території України, природні ре­сурси її континентального шельфу, виключної (морської) еко­номічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Це право від імені Українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 13).

Відповідно до Конституції України визначення екологічної політики здійснює Верховна Рада України, яка затверджує за­гальнодержавні програми охорони довкілля, встановлює заса­ди використання природних ресурсів.

Поняття використання й охорони природних ресурсів ба­гато в чому взаємопов'язані, але було б неправильно повністю ототожнювати їх. Використання природних ресурсів має за мету добування з природних ресурсів певних корисних як для суспільства в цілому (наприклад, господарських), так і для окремих індивідів (наприклад, оздоровчих) цілей. Метою охо­рони природних ресурсів є запобігання екологічно шкідливим наслідкам їх використання, збереження в первісному стані окремих компонентів довкілля, його екологічного балансу. Слід відзначити особливе значення охорони природних ресурсів у контексті реалізації конституційного положення про право громадян на безпечне для їх життя й здоров'я довкілля (ст. 50).

 

§ 2. Органи управління використанням і охороною природних ресурсів

У системі управління використанням і охороною природ­них ресурсів значні повноваження мають державні органи, діяльність яких спрямовано на розв'язання широкого кола пи­тань, — органи загальної компетенції. До них належать: Кабі­нет Міністрів України, уряд АРК, місцеві державні адмініст­рації, а також органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою екологічної політики; забезпечує розробку державних республіканських і регіональних екологічних програм; координує діяльність міністерств, відомств, інших установ та організацій у питан­нях охорони навколишнього природного середовища; встанов­лює порядок розробки й затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, питань скидання забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів; встановлює порядок визначення платні та її максимальні розміри за користування природними ресур­сами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього; приймає рішення про зупинення (тимчасово) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушен­ня ними законодавства про охорону навколишнього природ­ного середовища; керує зовнішніми зв'язками в питаннях охо­рони навколишнього природного середовища.

На території АРК її уряд згідно із загальнодержавними програмами розробляє, затверджує та реалізує програми АРК з питань раціонального природокористування й охорони на­вколишнього природного середовища. До його повноважень належать також організація управління та контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, узгодження розміщення підприємств, установ і організацій на території республіки, визначення нормативів платні та її розмірів за за­бруднення навколишнього природного середовища, розміщен­ня відходів тощо.

Управління використанням і охороною природних ресурсів на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць здійснюють місцеві державні адміністрації. До їх пов­новажень, зокрема, належать: розробка й забезпечення вико­ристання затверджених законом програм раціонального вико­ристання земель, лісів, підвищення плодючості земель, що пе­ребувають у державній власності; розробка й забезпечення використання регіональних екологічних програм; здійснення заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного сере­довища підприємствами, установами, організаціями та грома­дянами; організація роботи по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучення до цієї роботи підприємств, установ, органі­зацій, незалежно від форм власності, й громадян та ін.

Безпосереднє управління використанням і охороною при­родних ресурсів здійснюють органи спеціальної компетенції. Такими є Міністерство екології та природних ресурсів Украї­ни, його органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких належить здійснення функцій по організації раціонального використання та охорони природних ресурсів — Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державний комітет по водному господарству України.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (далі — Мінохоронприроди України) посідає цен­тральне місце в системі органів спеціальної компетенції в цій сфері (галузі). Мінохоронприроди України реалізує державну політику в сфері охорони навколишнього природного середо­вища, раціонального використання та відновлення природних ресурсів, захисту населення й навколишнього природного се­редовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної без­пеки на об'єктах усіх форм власності.

Мінохоронприроди України здійснює: державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної без­пеки; нормативно-правове регулювання стосовно використан­ня природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм додер­жання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки; облік ядер­них матеріалів і контроль за їх збереженням, транспортуванням та використанням; організацію проведення державної еколог­ічної експертизи; міжнародне співробітництво в питаннях еко­логії, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій.

Виконуючи покладені на нього завдання, Мінохоронприро-ди України здійснює комплексне управління й регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціо­нального використання природних ресурсів, забезпечення ядерної та радіаційної безпеки; координує діяльність централь­них органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій у галузі охорони природного середовища; контро­лює та організовує перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання нормативів і правил екологічної безпеки; встановлює відповідні норми й правила тощо.

На місцях органами Мінохоронприроди України є державні управління екологічної безпеки в областях, АРК, містах Києві та Севастополі, а також районні, міські й регіональні інспекції охорони навколишнього природного середовища.

Державний комітет лісового господарства України реалізує державну політику розвитку лісового господарства, здійснює управління лісовим фондом України з метою посилення водо­охоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій лісу й високоефективного використання лісо­вих ресурсів для забезпечення потреб у лісосировинній про­дукції, а також державний контроль за охороною, захистом і використанням лісів.

Державний комітет рибного господарства України, який вхо­дить до складу Міністерства аграрної політики України, є спе­ціально уповноваженим державним органом у галузі ведення рибного господарства. До його завдань належать формування концепції розвитку рибного господарства та збереження рибних ресурсів України, видача в межах своєї компетенції дозволів на промислове добування рибних запасів виключної (морської) економічної зони й риб, що живуть у водах, розміщених на території більш ніж однієї області України, а також інформуван­ня природокористувачів про ліміти використання рибних за­пасів, здійснення контролю за охороною рибних запасів.

Державну політику в сфері земельних відносин реалізує Державний комітет України по земельних ресурсах, завдання якого полягають у контролі за використанням і охороною зе­мельних ресурсів та державному земельному нагляді. До його компетенції належать проведення моніторингу земель, земле­впорядкування, а також розробка й реалізація державних і ре­гіональних програм, пов'язаних із регулюванням земельних відносин, раціональним використанням і охороною земель.

Діяльність Державного комітету України по водному господарству спрямовано на здійснення заходів щодо забезпечення раціонального використання водних ресурсів, поліпшення ста­ну річок, водоймищ, прибережних зон морів, охорони річок, водоймищ, підземних вод від радіоактивного забруднення.

У зв'язку з ліквідацією Комітету України з питань геології та використання надр і передачею його функцій Мінохоронп-рироди України, останнє здійснює державний моніторинг гео­логічного середовища й проведення еколого-геологічних дослі­джень, контролює повноту та якість геологічного вивчення надр, проводить облік розвіданих родовищ корисних копалин. Поряд з цим до його функцій належать видача спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, нагляд за підземними во­дами й оцінка їх ресурсів, контроль за додержанням екологіч­них вимог під час проведення геологорозвідувальних робіт.

Державне управління в галузі охорони атмосферного по­вітря разом з Мінохоронприроди України здійснює також Міністерство охорони здоров'я України в межах його компе­тенції, визначеної законодавством.