ГЛАВА 2 Предмет, метод і система адміністративного права України Печать
Административное право - Ю.П. Битяк Адміністративне право України

 

§ 1. Предмет адміністративного права

Традиційно до предмета адміністративного права належать суспільні відносини, які виникають у сфері публічної діяль­ності держави, зокрема, у сфері державного управління. Таке трактування предмета зазначеної галузі права є дуже стислим і вимагає певних уточнень.

Для окреслення кола відносин, що потребують адміністра­тивно-правового врегулювання, слід виходити з наступного.

1. Державне управління здійснюють з метою «впорядкуван­ня» різноманітних процесів, які відбуваються в суспільстві, відповідно до правил, закріплених у нормативно-правових ак­тах. У свою чергу, призначенням виконавчої влади є виконан­ня законів та інших правових документів. Отже, державне уп­равління є формою зовнішнього прояву виконавчої влади. Однак за змістом таке управління не співпадає з виконавчою
владою, оскільки його здійснюють і за межами системи органів виконавчої влади. Так, функції управління виконують керів­ники будь-яких державних органів, підприємств, установ, організацій щодо службовців цих органів, персоналу під­приємств, установ, організацій.

Таким чином, нормами адміністративного права регулюють відносини, що виникають яку процесі реалізації виконавчої влади, так і здійснення державного управління за межами цієї гілки влади.

2. В Україні управлінські функції виконавчої влади здійсню­ють не лише державні органи. Так, ст. 143 Конституції вста­новлено, що органам місцевого самоврядування законом мо­жуть надаватися повноваження органів виконавчої влади. Зазначене конституційне положення конкретизовано й деталі­зовано в тексті Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 p., окремі статті якого містять переліки відповідних делегованих повноважень1. Крім того, зазначені функ­ції можуть надаватися і деяким іншим недержавним інститу­ціям (наприклад, Законом «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р. члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону вповноважені застосовувати примусові заходи, спрямовані на припинення протиправних діянь, складати протоколи про адміністративні правопорушен­ня тощо2.

Отже, предмет адміністративного права включає суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням недержавними суб'єктами делегованих їм повноважень виконавчої влади.

3.   У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» містить­ся чіткий перелік як власних (самоврядних), так і делегованих повноважень органів виконавчої влади, які покладають на ви­конавчі органи місцевого самоврядування. Зіставляючи ці пов­новаження, можна відзначити майже повну відсутність прин­ципової різниці між ними. Так, реалізуючи як власні, так і деле­говані повноваження, в яких зафіксований загальносуспільний інтерес, такі органи впливають на різноманітні процеси, що відбуваються на певній території, в тому числі шляхом прий­няття рішень, забезпечених примусовою силою держави. Метою такого впливу є створення сприятливих умов для втілення в життя законів, реалізації громадянами своїх прав і свобод, нор­мального функціонування суб'єктів господарювання. Таким чином, зміст управлінських відносин, що виникають у процесі діяльності органів місцевого самоврядування, одноріднийіз відносинами управління з боку держави, а тому перші потребують адміністративно*правового врегулювання.

4.   Одним із видів юридичної відповідальності є адміністра­тивна відповідальність. В Україні питання про притягнення винних до відповідальності такого виду можуть розв'язувати представники органів виконавчої влади, місцевого самовряду­вання, а також судді. Останні, розглядаючи справи про адмі­ністративні правопорушення, керуються нормами адміністра­тивного права, іншими словами, здійснюють правосуддя у формі адміністративного судочинства.

Таким чином, суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства, також є складником предмета адміністративного права.

У законодавстві та літературі словосполучення «адмініст­ративне судочинство» згадують не лише в зв'язку з розглядом судами справ про адміністративні правопорушення. Законом «Про судоустрій в Україні» від 7 лютого 2002 р. передбачено, що в нашій державі підлягають утворенню спеціалізовані адмі­ністративні суди, які у формі адміністративного судочинства вирішуватимуть спори, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління й місцевого самоврядування1. Запро­вадження та діяльність таких судів зумовить те, що правосуд­дя у формі адміністративного судочинства охоплюватиме не лише судовий розгляд справ про адміністративні правопору­шення, а й вирішення спорів, пов'язаних із згаданими право­відносинами.

Під час визначення предмета адміністративного права важ­ливо відзначити, що діяльність органів виконавчої влади, місце­вого самоврядування, інших уповноважених суб'єктів і відно­сини, що виникають при цьому, мають велике значення для реалізації конституційних прав і обов'язків громадян. У зв'яз­ку з цим, у сучасних умовах, коли йдеться про запровадження справді демократичних відносин між владними структурами й громадянами, адміністративне право, з одного боку, покли­кано забезпечувати ефективну діяльність зазначених органів, а з іншого, - створювати умови для реалізації і захисту грома­дян від сваволі суб'єктів управління шляхом чіткого окреслен­ня повноважень останніх і закріплення доступних механізмів протидії їх незаконній діяльності.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати, що предмет адміністративного права становлять суспільні відносини, які виникають з метою реалізації і захисту прав громадян, створення нормальних умов для функціонування громадянського суспільства й держави. Такі відносини пов'язані з: 1) діяльністю органів виконавчої влади; 2) внутрішньоорганізаційною діяльністю інших державних органів, підприємств, установ, організацій; 3) управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування; 4) здійсненням іншими недержавними суб'єктами делегованих повноважень органів виконавчої влади; 5) здійсненням правосуддя у формі адміністративного судочинства.

Предмет адміністративного права охоплює широке коло відносин, зміст яких об'єктивно потребує правового врегулю­вання за допомогою специфічних методів, механізмів. Остан­ня обставина дозволяє визначити адміністративне право як профілюючу галузь, яка разом із кримінальним і цивільним правом утворює юридичну основу, обов'язкову частину очо­люваної конституційним правом системи.

До профілюючих галузей матеріального права примикають процесуальні — кримінально-процесуальне, цивільне процесу­альне, а також адміністративно-процесуальне право, яке пере­буває в стані формування. Наявність процесуальних галузей обумовлено необхідністю організації виконання норм відповід­них профілюючих галузей.

На базі профілюючих виникають спеціальні галузі, призна­ченням яких є забезпечення спеціалізованого правового режи­му для окремого виду суспільних відносин (наприклад, трудо­ве право, сімейне право, земельне право, фінансове право). І, нарешті, теоретики вирізняють комплексні галузі, які, будучи другорядними в системі права, регламентують певне коло відносин, що не потребують особливих методу й механізму ре­гулювання, однак передбачають необхідність формулювання правових приписів, які дещо відокремлені від норм профілю­ючих галузей (наприклад, банківське право, податкове право, авторське право).

Співвідношення адміністративного права з іншими галузя­ми права обумовлено місцем кожної з них у правовій системі. Так, найтісніший зв'язок спостерігається між адміністратив­ним і конституційним правом, оскільки останнє становить ос­нову всіх галузей права, містить вихідні положення, на підставі та з урахуванням яких виникають адміністративно-правові норми. Адміністративне право та профілюючі галузі є рівно­значними, автономними центрами системи права. Певні спе­ціальні й комплексні галузі виникають на базі адміністратив­ного права, приймаючи при цьому окремі елементи, притаманні саме йому (земельне, фінансове, податкове право тощо).