ГЛАВА 25. Загальні засади адміністративної відповідальності PDF Печать
Административное право - В.Б. Авер'янов Адміністративне право України

ГЛАВА 25. Загальні засади адміністративної відповідальності

Серед заходів адміністративного примусу заходи адміністративної відповідальності становлять окрему групу (вид). Інакше кажучи, у змісті адміністративного примусу складовою виступає адміністративна відповідальність. Причому це найбільш складна, об'єктивна і докладно регламентована група адміністративно-правових відносин, які утворюють окремий інститут адміністративного права — адміністративну відповідальність.
У сфері дії адміністративного права можна виділити два неоднорідні типи відповідальності — негативну (або ретроспективну) і позитивну (або перспективну). Перший тип відповідальності завжди пов'язаний із вчиненням особою протиправного діяння і супроводжується негативними для неї наслідками у вигляді певних санкцій. Другий тип відповідальності виражається в обов'язку здійснити належним чином певні “позитивні” дії в будь-яких регулятивних правовідносинах і характеризується психічним ставленням до виконання покладених на суб'єкт правовідносин обов'язків.
Отже, адміністративна відповідальність належить до першого типу, тобто до негативної (ретроспективної), відповідальності.

§ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання
§ 2. Адміністративний проступок як підстава адміністративної відповідальності
§ 3. Адміністративні стягнення: поняття, перелік і накладення
§ 4. Особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб'єктів
§ 5. Інші види юридичної відповідальності, що регулюються адміністративним правом

§ 1. Поняття адміністративної відповідальності та її законодавче регулювання

Адміністративна відповідальність відповідно до українського законодавства — це відповідальність за вчинення адміністративного проступку (правопорушення).
Вітчизняна правова доктрина адміністративної відповідальності базується на розмежуванні кримінальних злочинів і адміністративних правопорушень, а відтак окремих видів юридичної відповідальності — кримінальної та адміністративної. Натомість за законодавством західних країн аналогічні діяння обіймаються поняттям кримінального правопорушення, в якому виокремлюються проступки, що не тягнуть за собою певних наслідків, скажімо, судимості.
Адміністративна відповідальність характеризується негативною реакцією держави на протиправні прояви окремих фізичних (а в деяких випадках і юридичних) осіб шляхом встановлення відповідних правил, заборон і адекватних порушенням санкцій щодо порушників. Адміністративна відповідальність має всі ознаки юридичної відповідальності, позаяк є різновидом останньої. Це, з одного боку, державний примус, міра стягнення за вчинене правопорушення, а з іншого — обов'язок винного зазнавати негативних для нього наслідків. Відповідальність може наставати тільки в тому випадку, коли це передбачено нормою права. Наявність норми і органу, що її застосовує, — це лише передумова. Але вони недостатні для накладення стягнення, для притягнення до адміністративної відповідальності обов'язковою підставою є адміністративний проступок.
Основні риси адміністративної відповідальності виявляються в тому, що:
- підставою для її настання є адміністративний проступок;
- вона реалізується за умов неслужбової непідлеглості;
- існує велика кількість уповноважених органів (посадових осіб), що накладають адміністративні стягнення;
- порядок накладання адміністративних стягнень визначається нормами адміністративного права.
Отже, адміністративна відповідальність - це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв'язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністартивного права особливих санкцій — адміністративних стягнень. Законодавче регулювання адміністративної відповідальності здійснюється на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення, Митного кодексу України, Закону України “Про державну податкову службу”, а також інших законодавчих актів.
Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП) створювався в контексті прийнятих у 1980 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення. Норми цих Основ цілком увійшли до КпАП кожної союзної республіки. Вони діють і дотепер. Тому не випадково, що кодекси про адміністративні правопорушення країн СНД значною мірою подібні, а в деяких частинах — ідентичні.
КпАП, прийнятий 07.12.1984 p., був введений в дію 01.06.1985 р. і складався на той час із 330 статей в п'яти розділах:
1. Загальні положення;
2. Адміністративні правопорушення і адміністративна відповідальність (Загальна і Особлива частини);
3. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення;
4. Провадження в справах про адміністративні правопорушення;
5. Виконання постанов про накладання адміністративних стягнень.
В особливій частині перераховані й визначені склади адміністративних правопорушень. Вони розміщені по главах, в яких згруповані адміністративні правопорушення: у галузі охорони праці й здоров'я населення; що посягають на власність; у галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури; у промисловості та в галузі використання електричної і теплової енергії; у сільському господарстві, порушення ветеринарно-санітарних правил; на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку; у галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою; у галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, у галузі фінансів і підприємницької діяльності; у галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації; що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; що посягають на встановлений порядок управління.
Поряд з КпАП діють також інші закони прямої дії, що містять норми, які встановлюють адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність встановлювалася також постановами місцевих рад та їх виконкомів. Так, ст. 5 КпАП встановлює, що обласні, міські та районні ради мають право приймати рішення, що передбачають адміністративну відповідальність, але тільки з питань боротьби із стихійним лихом і епідеміями. Однак ця стаття суперечить Конституції України, адже в п. 22 частини першої конституційної ст. 92 визначено, що лише законами визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями.