ГЛАВА З Адміністративно-правові норми Печать
Административное право - Колпаков,Кузьменко Адміністративне право України


3.1. Поняття адміністративно-правової норми

Адміністративне право, як і будь-яка інша галузь права, становить комплекс юридичних норм і може бути представлене як їх організована сукупність. Юридична норма — це правило поведінки, встановлене дер­жавою і обов'язкове для всіх суб'єктів права, яким воно адресоване. За допомогою юридичних норм регулюються (встановлюються, змінюються, припиняються) правові відносини, тобто вони виступають регулюючим засобом щодо предмета тієї чи іншої галузі права. Норми концентрують у собі державно-владні веління, за невиконання яких передбачене вжит­тя заходів впливу. Отже, головне призначення юридичних норм — це за­безпечення детального, точного та визначеного нормативного регулюван­ня суспільних відносин.

На підставі цих теоретичних положень адміністративно-правовою наукою сформульовано визначення адміністративно-правової норми.

Адміністративно-правова норма — це обов'язкове правило поведінки, що встановлене й охороняється державою, метою якого е регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічного управління.

Наприклад:

—ухилення осіб, які представляють уповноважені трудовим колекти­
вом органи, від участі в переговорах щодо укладення колективного дого­
вору або умисне порушення встановленого законодавством строку почат­
ку таких переговорів тягне за собою накладення штрафу (ст. 41і КпАП);

—транспортні засоби мають відповідати вимогам безпеки, охорони
праці та екочогії, державним стандартам, мати відповідний сертифікат
(ст. 10 Закону України «Про транспорт»);

—працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові
кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові при­
строї відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової
зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транс­
портні засоби, а також використовувати службових собак (п. 1 ст. 4 За­
кону України «Про міліцію»).

Норми цієї галузі права конкретизують управлінську волю держави, перетворюють її на обов'язкове правило поведінки для керованих суб'єктів. Відповідно виявляються і певні особливості, характерні для адмініст­ративно-правових норм.

По-перше, в них закріплюються відносини з керування, державного контролю і нагляду.

По-друге, метод впливу адміністративно-правових норм є імператив­ним, вольовим, державно-владним. Одна зі сторін у відносинах, що регу­люються цими нормами, завжди є виразником публічного інтересу, ви­знаного державою, тому й відповідальність за їх недодержання настає пе­ред державою.

По-третє, виконання приписів адміністративно-правової норми га­рантується державою за допомогою засобів:

а) організаційних — видання норм, створення умов для їх застосуван­
ня, матеріально-технічне забезпечення тощо;

б) роз'яснювальних — доведення змісту норми до адресата, підкрес­
лення її значущості та неминучості відповідальності тощо;

в) стимулюючих — вжиття заохочувальних заходів до осіб, які чітко
виконують приписи норм;

г) примусових — притягнення до відповідальності перед державою.

По-четверте, кожна адміністративно-правова норма є органічною час­тиною всієї галузевої системи і поза цією системою діяти не може. Так, норми, що містяться в ст. 173 КпАП України, якими встановлюється від­повідальність за дрібне хуліганство, чинні тільки разом з нормами ст. 12, згідно з якими до адміністративної відповідальності притягуються особи, які до моменту вчинення правопорушення досягли 16-річного віку, ста­тей 221 і 222, що визначають підвідомчість таких справ, ст. 254, що зо­бов'язує складати протокол про адміністративне правопорушення і ст. 255, що визначає осіб, які мають право складати протокол про таке правопорушення та ін.

Провідною соціальною метою адміністративно-правових норм є орга­нізація управлінських відносин. Поряд з нею є конкретні чи локальні ці­лі, зокрема такі:

інформаційні, досягненням яких забезпечується необхідний зв'язок суб'єкта і об'єкта управління. Норма ніби «говорить», що вимагається від учасників управлінських відносин і тим самим інформує їх про належну і можливу поведінку;

охоронні — спрямовані на забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні. Через їх реалізацію забезпечується чітка робота виконавчо-розпорядчих органів, охорона суспільних відносин, честі, гід­ності і свобод громадян;

заохочувальні — забезпечують творчу активність учасників адмініст­ративно-правових відносин, розвиток їхньої ініціативи та самостійності у розв'язанні завдань державного управління;

соціально-моральні — забезпечують формування у громадян, держав­них службовців, службовців органів місцевого самоврядування відповідної правосвідомості та ставлення до праці, громадського порядку, гро­мадської безпеки, правил співіснування.

Реалізація цільових установлень досягається за допомогою виконан­ня нормами адміністративного права певних функцій (від лат. птсііо — виконання). До функцій адміністративно-правових норм належать такі:

•    забезпечення ефективної діяльності органів державного управління;

•    забезпечення честі, гідності, прав, свобод і здоров'я особи;

•    охорона системи суспільних відносин матеріальної та нематеріальної
сфер;

•    виховна;

•    взаємодія з нормами інших галузей права;

•    взаємодія з неправовими соціальними нормами (мораль, звичаї, кор­
поративні норми).

Цілі норм та їхні функції тісно між собою пов'язані. Кожна ціль по­роджує виокремлену функцію системи адміністративно-правових норм, водночас однією функцією можуть забезпечуватися відразу кілька кон­кретних цілей. Функції відображають складний механізм життєдіяльно­сті норм у системі державно-управлінських відносин. Як регулятори цієї групи суспільних відносин адміністративно-правові норми забезпечують функціонування системи державного управління як у цілому, так і окре­мих її ланок; визначають той чи інший варіант належної поведінки усіх осіб та організацій; забезпечують і підтримують режим законності та дер­жавної дисципліни у суспільних відносинах, що виникають у процесі державно-управлінської діяльності.

Адміністративно-правова норма як юридичне правило поведінки завжди передбачає існування умов для її застосування, ті суспільні від­носини, на які вона покликана впливати і які в свою чергу породжують конкретні правові правовідносини між суб'єктами адміністративного права. Адміністративно-правова норма визначає також права та обов'яз­ки учасників відносин, що регулюються нею, передбачає наслідки, які на­стають у результаті невиконання чи неналежного виконання приписів норми. Така складність і багатофункціональність зумовлює наявність у нормах адміністративного права певної структури.