ГЛАВА 2 Поняття адміністративного права PDF Печать
Административное право - Колпаков,Кузьменко Адміністративне право України


Поняття галузі права розкривається через характеристику таких ка­тегорій, як «соціальне призначення права», «предмет і метод правового регулювання», «структура та функції права».

2.1. Соціальне призначення адміністративного права

Адміністративне право є однією з найрельєфніших галузей публічно­го права України. За допомогою засобів адміністративного права (норми, відносини, законодавство, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) здійснюється зовнішнє вираження і юридичне оформлення пуб­лічного інтересу в управлінні.

Публічний інтерес — це інтерес соціальної спільності, що визнаний, задоволений державою. Визнання публічності інтересу здійснюється шляхом його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і встановленні механізму реалізації).

Як таку спільність можна розглядати все населення України. Най­яскравішим прикладом визнання публічності його інтересів є норми Конституції України 1996 р. (щодо права на підприємницьку діяль­ність — ст. 42, на власність — ст. 41, недоторканність житла — ст. ЗО, та­ємницю листування — ст. 31 та ін.).

Такою спільністю є населення окремого регіону, наприклад, Авто­номної Республіки Крим, її інтереси визнано публічними відповідно до норм Конституції Автономної Республіки Крим 1998 р. Це використання російської мови в усіх сферах громадського життя (ч. 2 ст. 10); правова, організаційна, фінансова, майнова, ресурсна самостійність автономії (ч. 2 ст. З та ін.).

Такими спільностями є окремі групи людей. Наприклад, інтереси працівників міліції визнано публічними за допомогою забезпечення їх нормами Закону України «Про міліцію» 1990 р. Аналогічним чином ви­знано публічними інтереси державних службовців (Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ), іноземців (Закон України «Про правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р.), спожи­вачів (Закон України «Про захист крав споживачів» в редакції від 15 грудня 1993 р.) тощо.

Визнання інтересів публічними є умовою та гарантією існування й розвитку відповідних спільностей. Визнання публічними управлінських інтересів перетворює їхніх носіїв на суб'єктів публічного управління (державного чи громадського).

Визнання публічними саме управлінських інтересів — соціальне при­значення адміністративного права.

Існує досить багато визначень адміністративного права, що містяться в навчальній і науковій літературі.

Наприклад, такі.

Адміністративне право може бути визначене як сукупність юридич­них норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються у сфері державного управління1.

Адміністративне право як галузь права є система правових норм, що видаються органами виконавчої влади й іншими органами для організа­ції і функціонування державного управління, регулювання функціональ­но-юридичних режимів, забезпечення юрисдикційно-охоронної діяльно­сті й участі громадян2.

Адміністративне право являє собою самостійну правову галузь, об'­єктом якої є аналітичне дослідження суспільних відносин у сфері діяль­ності виконавчої влади3.

Адміністративне право є однією з провідних, базових галузей україн­ського права, нормами якого регулюються суспільні відносини, що скла­даються здебільшого у сфері державного управління в процесі здійснен­ня виконавчої влади4.

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відно­сини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і роз­порядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськи­ми організаціями, їх органами зовнішніх юридичне владних повноважень5.

Кожне визначення відображає найважливіші, на думку їхніх авторів, ознаки адміністративного права й у цьому змісті є справедливими. Разом з тим ще не сформульовано визначення, яке б містило всі особливості цієї галузі.

На жаль, дослідники не відобразили у наведених дефініціях належ­ність адміністративного права до права публічного. Навіть Ю. А. Тихо-миров, автор першого на пострадянському просторі підручника «Публіч­не право» (1995) цього не зробив.

1 Клюшничекко А. П. Радянське адміністративне право: Курс лекцій. — К., 1975. — С. 86. 2

2 Тихомиров Ю. А. Курс адміністративного права і процесу. — М., 1998. — С. 79. З

3 Агапов А. Б. Учебник административного права. — М., 1999. — С. 29. 4

4 Гончарук С. Т. Адміністративне право України: Навчальїшй посібник. — К., 2000. — С. 3.

5 Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю. П. Битяка. — Харків, 2000. — С. 19.

Тому є сенс заповнити цю прогалину. Виходячи із соціального при­значення адміністративного права, можна запропонувати таке його ви­значення.

Адміністративне право — це галузь права, засобами якої (норми, від­носини, законодавство, методи, форми, компетенція суб'єктів, способи реалізації норм) формуються публічно-управлінські відносини, а також організується і забезпечується публічно-управлінська діяльність.

Адміністративне право — найбільш об'ємна, мобільна, нестабільна й одна з найскладніших юридичних галузей.

Немає такої галузі державного чи громадського життя, яке б не регу­лювалося адміністративним правом. Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій, їхній вплив постійно від­чувають на собі конкретні люди.

Нас оточує величезна кількість усіляких загальнообов'язкових пра­вил, які регулюють поведінку людини в громадських місцях, установах, на транспорті та ін. Службові відносини, відносини між громадянами та органами держави, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями будуються відповідно до адміністративно-правових припи­сів.

Правила дорожнього руху, поводження у транспорті, правила водо­користування, санітарно-гігієнічні, пожежної і радіаційної безпеки, а та­кож багато інших — сфера впливу адміністративних установлень.

Норми адміністративного права охороняють відносини, що склада­ються під впливом цивільної, трудової, сімейної й інших галузей права.

З курсу «Теорії держави і права» відомо, що вся правова система по­діляється на галузі, що класифікуються за трьома головними групами:

1)       профілюючі (первинні, фундаментальні, самостійні) — конститу­
ційне, адміністративне, цивільне, кримінальне право та їх процесуальні
аналоги;

2)   спеціальні — земельне, фінансове, трудове, сімейне, виправно-тру­
дове право;

3)   комплексні — господарське, сільськогосподарське, природоохорон­
не, житлове, морське право тощо.

До профілюючих належать галузі, які концентрують у собі головні й вихідні у системі права юридичні режими, первинні юридичні засоби. Внаслідок цього вони утворюють юридичне ядро, юридичну основу зміс­ту всіх галузей права. Правові режими інших галузей грунтуються саме на цих вихідних юридичних режимах.

Адміністративне право також належить до категорії фундаменталь­них. У зв'язку з цим слід підкреслити, що в умовах адміністративної ре­форми значно підвищується його роль як особливого інструмента в кар­динальній перебудові всієї системи державної виконавчої влади.