ГЛАВА 14 Забезпечення законності у державному управлінні Печать
Административное право - Колпаков,Кузьменко Адміністративне право України

 

14.1. Поняття та система способів забезпечення законності

У загальнотеоретичному розумінні «законність» розглядається як специфічний державно-правовий режим, за допомогою якого забезпечу­ється загальнообов'язковість юридичних норм у суспільстві та державі, її сутність полягає в обов'язковості виконання приписів правового характеру.

У сфері функціонування виконавчої влади, у діяльності органів дер­жавного управління ця вимога проявляється особливо суворо. Вона міс­титься у багатьох нормативних актах, починаючи з Конституції України, і формулюється, як правило, згідно із законом і основана на ньому. Юри­дичні норми є обов'язковими для всіх і доти, доки вони не змінені чи не відмінені, всі державні та недержавні структури, їх представники, форму­вання громадськості, громадяни України та іноземці зобов'язані суворо їх додержуватися.

Таким чином, законність, по-перше, передбачає наявність законів, що виражають волю народу і відображають пізнані об'єктивні закономірно­сті суспільного розвитку, по-друге, означає одноманітне розуміння, за­стосування, безумовне та чітке виконання законів і основаних на них ін­ших правових актів усіма державними органами, посадовими особами, громадянами, громадськими формуваннями, а також усіма іншими суб'­єктами суспільних відносин. Законність у сфері державного управління грунтується на таких принципах:

1)     загальнообов'язковість законів для всіх без винятку органів, за­
кладів, організацій, посадових осіб, громадян тощо. Саме в цьому вияв­
ляється загальність приписів, які містяться у законах і підзаконних актах;

2)  єдності законності, тобто одноманітному розумінні та застосуванні
законів на всій території держави;

3)  неприпустимості протиставлення законності та доцільності. Це
означає, що сам закон є вищим ступенем прояву доцільності.

Цей принцип не виключає творчого розуміння закону та законності, а саме передбачає, що будь-який варіант рішення при застосуванні зако­ну має обов'язково здійснюватися в межах правових приписів.

Законність у діяльності державного апарату виявляється у такому:

1)     всі рішення, що приймаються державним органом, мають відпові­
дати чинному законодавству;

2)  рішення, що приймаються державним органом, мають не виходити
за межі повноважень цього органу, тобто вони можуть прийматися тіль­
ки з питань, що віднесені до його компетенції;

3)  усі рішення державних органів приймаються у такому порядку і
таких формах, які відповідають нормативним приписам;

4)  взаємовідносини державних органів з недержавними структурами,
громадянами та їх об'єднаннями, а також іншими громадськими форму­
ваннями (органи самоорганізації населення) здійснюються у межах вза­
ємних прав та обов'язків, які визначені на законних підставах.

Держава забезпечує реалізацію законності з допомогою системи її га­рантій. Гарантіями законності е наявність у держави:

по-перше, загальних умов забезпечення режиму законності;

по-друге, спеціальних засобів забезпечення режиму законності.

До першої групи гарантій, тобто загальних умов забезпечення ре­жиму законності, належать: 1) політичні передумови забезпечення ре­жиму законності; 2) економічні передумови забезпечення режиму закон­ності; 3) ідеологічні передумови забезпечення режиму законності; 4) ор­ганізаційні передумови забезпечення режиму законності.

Політичними передумовами забезпечення режиму законності є наяв­ність: а) громадянського суспільства та б) правової держави.

Економічними передумовами забезпечення режиму законності є наяв­ність: а) рівня добробуту, за якого забезпечуються життєво необхідні по­треби людини; б) необхідних для підтримки такого добробуту ресурсів, ринку товарів, капіталів, послуг; в) фактичної свободи колективних і ін­дивідуальних суб'єктів економічних'відносин; г) усвідомлення суб'єкта­ми економічних відносин необхідності додержання фіскальних обов'язків, перед державою.

Ідеологічними передумовами забезпечення режиму законності слід вважати наявність у держави системи ідей, поглядів, програм, які спро­можні консолідувати суспільство з метою вирішення соціально-еконо­мічних проблем і конфліктів. Така система є опорною конструкцією для формування правосвідомості, основаного на визнанні абсолютної цінно­сті прав людини, а також відповідної правової культури державних служ­бовців. Велике значення для існування законності та правопорядку має правова культура посадових осіб і громадян, правосвідомість, які основа­ні на визнанні абсолютної цінності основних прав людини. Велике зна­чення має переконання, заохочення, доцільний примус, що вміло органі-зовіані.

Організаційними передумовами забезпечення режиму законності, що чинять істотний вплив на її стан, є такі фактори, як структура державно­го апарату, кваліфікація службовців, ефективність функціонування системи правової підготовки персоналу, чіткий і раціональний поділ повно­важень та ін. Не остання роль для створення умов зміцнення та підтрим­ки режиму законності належить організаційним заходам щодо зменшен­ня рівня таємності, створення відомчих центрів інформації та зв'язків із громадськістю, вдосконалення дозвільної системи, ліквідації апаратних надмірностей та ін.

До другої групи гарантій, тобто спеціальних засобів забезпечення режиму законності, належать: а) організаційно-структурні формування; б) організаційно-правові методи. Взаємодія організаційно-структурних формувань і організаційно-правових методів утворює особливий держав­но-правовий механізм забезпечення законності.

Організаційно-структурні формування — це ті державні органи і не­державні структури, на які покладено обов'язок з підтримання і зміцнен­ня режиму законності.

Організаційно-правові методи — це види діяльності організаційно-структурних формувань, практичні прийоми, операції, форми роботи, які ними використовуються для забезпечення законності.

В юридичній теорії та практиці ці організаційно-правові методи прийнято називати способами забезпечення законності.

Залежно від змісту, характеру, особливостей застосування юридич­них наслідків розрізняють такі способи забезпечення законності: а) конт­роль; б) нагляд; в) звернення до державних органів із заявами, пропози­ціями, скаргами з питань забезпечення законності.

Практика свідчить, що застосування перелічених способів є надійною гарантією забезпечення законності в управлінській системі держави.