Глава 12. Основи адміністративного права.
12.1. Поняття, предмет і метод адміністративного права.
Адміністративне право – це галузь права, що регулює суспільні відносини управлінського характеру, які виникають у процесі організації і здійснення органами держави виконавчої і розпорядчої діяльності, тобто в процесі державного управління.
Предметом регулювання адміністративного права є суспільні відносини, які виникають в процесі і здійснення управлінської діяльності в державі.
Державне управляння в Україні – це підзаконна, юридично-владна, організуюча діяльність державних органів виконавчої влади, яка полягає в практичному виконанні законів у процесі повсякденного управління господарським, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом.
До специфічних ознак, які визначають сутність державного управління, належать:
- загальнодержавний характер;
- виконавча діяльність, що здійснюється на основі закону;
- об’єктом виконавчої діяльності є економіка, соціально-культурне й адміністративно-політичне будівництво;
- організуючий зміст державного управління;
- безперервність і постійність;
- розпорядчий характер.
Основні методи державного управління:
1) метод переконання – це система виховних, роз’яснювальних та заохочувальних заходів, спрямованих на формування у громадян розуміння необхідності чіткого виконання владних приписів.
2) метод примусу – це психологічний, фізичний або матеріальний вплив на певні особи з метою змусити їх виконувати владні приписи.
В Україні, яка йде шляхом створення громадянського суспільства та будівництва демократичної держави, пріоритет в державному управлінні надається методу переконання.
Систему джерел адміністративного права складають:
- · Конституція України;
- · Кодекс України про адміністративні правопорушення;
- · Закони України “Про об’єднання громадян”, “Про державну службу”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та ін.;
- · Постанови Верховної ради України;
- · Укази і розпорядження Президента України;
- · Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України;
- · Нормативні акти виконавчих органів влади та органів місцевого самоврядування.
Адміністративно-правові відносини можна визначити як відносини:
- · між вищими і підпорядкованими їм органами державного управління;
- · між органами державного управління і відомчими державними підприємствами, установами і організаціями;
- · між органами державного управління і недержавними підприємствами, організаціями;
- · між органами державного управління і громадянами.
12.2. Загальна характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення затверджений 7.12.1984 р., введений в дію з 1.06.1985р.; охоплює 5 розділів. 33 глави, 330 статей.
Основні завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення:
1) охорона суспільно-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб;
2) охорона суспільного (конституційного) ладу України;
3) охорона всіх форм власності;
4) охорона встановленого порядку управління, державного і громадського порядку;
5) зміцнення законності;
6) запобігання протиправним діям;
7) виховання громадян нашої держави у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності громадян інших держав, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Суспільні відносини, що склалися в Україні за час її незалежності потребують прийняття нового адміністративного кодексу.
12.3. Поняття і види адміністративних проступків
Адміністративне правопорушення (проступок) – протиправна, суспільно-небезпечна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.
Ознаки адміністративного правопорушення:
- протиправність дії або бездіяльності (тобто діяння, заборонене законом, оскільки може завдати шкоди інтересам особи, матеріальним речам, а також загрожувати небезпекою);
- винна дія або бездіяльність (є адміністративним правопорушенням тоді, коли встановлено вину особи у його вчиненні, а також доведено причинний зв'язок між такими діяннями (дією або бездіяльністю) і шкідливими наслідками, якщо такі настали;
- караність дії або бездіяльності (за вчинення адміністративного правопорушення до особи можуть бути застосовані заходи державного примусу;
- суспільна небезпечність дії або бездіяльності (не є універсальною ознакою всіх без винятку адміністративних правопорушень, багатьом із них вона не властива).
Перелік видів адміністративних проступків містить Особлива частина кодексу про адміністративні правопорушення.
До них належать:
v гл.5 В галузі охорони праці і здоров’я населення;
v гл.6 Посягання на власність;
v гл.7 В галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури;
v гл.8 В промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії;
v гл.9 У сільському господарстві; порушення ветеринарно-санітарних правил;
v гл.10 На транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку;
v гл.11 В галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою;
v гл.12 В галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності;
v гл.13 В галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації;
v гл.14 Посягання на громадський порядок і громадську безпеку;
v гл.15 Посягання на встановлений порядок управління.
Адміністративне правопорушення переростає у злочин, якщо:
1) адміністративний проступок набув ознак складу злочину;
2) адміністративне правопорушення вчинене вдруге.
12.4. Склад адміністративного правопорушення.
Адміністративне правопорушення має свою юридичну модель (склад) – передбачені у законі об’єктивні і суб’єктивні ознаки, які у своїй сукупності характеризують певне діяння як адміністративне правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення становлять:
- суб’єкт (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 16 років, осудні особи; посадові особи);
- об’єкт (суспільні відносини. які складаються у сфері адміністративно-організаційної діяльності і порядку управління; людина, її здоров’я, честь і гідність; власність; права і свободи громадян).
- суб’єктивна сторона (вина у формі умислу або необережності);
- об’єктивна сторона (причинно-наслідковий зв'язок між дією і шкідливими наслідками).
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа. яка його вчинила:
- усвідомлювала протиправний характер, шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності;
- передбачала її;
- бажала її шкідливих наслідків;
- свідомо допускала настання шкідливих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності. коли особа, яка його вчинила:
- передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення;
- не передбачала можливості настання шкідливих наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачати.
12.5. Поняття і види адміністративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, заходів державного примусу.
Адміністративній відповідальності підлягають:
§ особи, які досягли 16-річного віку (застосовуються заходи впливу);
§ посадові особи (несуть відповідальність за адміністративні правопорушення, пов’язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку, управління, державного і громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, забезпечення виконання яких призводить до їх посадових обов’язків;
§ військовослужбовці, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ (несуть відповідальність за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну. До цих осіб не може бути застосовано штраф, виправні роботи і адміністративний арешт;
§ іноземні громадяни і особи без громадянства (підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Не підлягають адміністративній відповідальності особи, які діяли:
- у стані крайньої необхідності;
- у стані необхідної оборони;
- у стані неосудності.
До підстав адміністративної відповідальності належать:
1) склад адміністративного правопорушення;
2) наявність актів адміністративного законодавства;
3) набрання чинності актом застосування норм адміністративного права (наприклад, прийняття судом постанови в адміністративній справі).
До органів адміністративної юрисдикції належать:
- адміністративні суди;
- органи внутрішніх справ;
- транспорту;
- рибоохорони;
- лісового господарства;
- адміністративні комісії місцевих державних адміністрацій;
- виконавчі комітети селищних і сільських рад.