Печать
PDF

Глава 8. Основи сімейного права

Posted in Право - Л.Д. Коровіна Основи правознавства Посібник


8.1. Загальна характеристика Сімейного кодексу. Предмет та принципи сімейного права.

Сімейне право - це галузь права, що врегульовує сімейно-шлюбні та прирівняні до них відносини.

Сімейні відносини регулюються Сімейним кодексом (СКУ) та іншими нормативно-правовими актами.

Основним джерелом сімейного права є Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р., який складається із семи розділів: розділ 1 "Загальні положення", де надається поняття сім'ї, визначено принципи здійснен­ня сімейних прав і виконання сімейних обов'язків, захисту сімейних прав та інтересів; розділ 2 "Шлюб. Права та обов'язки подружжя", де визначається поняття шлюбу, його засади, умови та порядок його укладання та припинення, врегульовані особисті, майнові права та обов'язки подружжя; розділ 3 "Права та обов'язки матері, батька і дитини", де встановлено принципи визначення походження дитини, урегульовано особисті немайнові та майнові права та обов'язки батьків і дітей; розділ 4 "Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклу­вання", яким врегульовано відносини з приводу усиновлення, опіки та піклування й патронату над дітьми; розділ 5 "Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів"; розділ 6 "Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства, застосування законо­давства іноземних держав та міжнародних договорів в Україні" і роз­діл 7 "Прикінцеві положення".

Сімейний кодекс регулює відносини між подружжям, батьками та дітьми, усиновителями та усиновленими; між бабою, дідом, прабабою, прадідом і внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачу­хою, вітчимом і падчеркою, пасинком; іншими членами сім'ї.

Сімейний кодекс не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком і племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Принципи сімейного права:

-     одношлюбність;

-     свобода і добровільність при укладенні та розірванні шлюбу;

-     рівність чоловіка і жінки в особистих та майнових правах.

Ці принципи знайшли своє відображення у ст.. 51 Конституції України.

 

8.2. Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення. Перешкоди при реєстрації шлюбу

Шлюб – це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

СК України визначає загальні засади укладання шлюбу. Ним визначені наступні положення:

1.   Для укладення шлюбу необхідна згода осіб, які одружу­ються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік вста­новлюється у 18 років для чоловіків і в 17 років — для жінок. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

2.   Кодексом визначені категорії осіб, шлюб між якими забо­ронений. Так відповідно до ст. 26 СК України, у шлюбі між собою не можуть перебувати особи:

а)   які є родичами прямої лінії споріднення;

б)   рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;

в)   двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;

г)   за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дити­ною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;

д)   усиновлювач та усиновлена ним дитина.

Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути за­реєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором особисто. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність через три місяці від дня її подання.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'яза­ний ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.

Ст. 30 СК України вимагає від осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повідомити одна одну про стан свого здо­ров'я.

СТ. 31 СК України дає визначення поняття заручин і заручених. Так, зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Заручини не створюють обов’язку вступу до шлюбу.

Шлюб реєструється через один місяць від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин зареєструватися дозволяється до сплину 1 місяця.

Реєстрація шлюбу відбувається у приміщенні ДОРАЦСУ. В день реєстрації видається свідоцтво про одруження.

 

8.3.      Шлюбний договір.

 

Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укла­дати угоду про вирішення питань сім’ї (шлюбний договір), у якій передбачити майнові права і обов'язки подружжя.

Шлюбний договір може бути укладено між особами:

1)   які подали заяву про реєстрацію шлюбу;

2)   подружжям.

На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Шлюбним договором регулюються

1)   майнові відносини між подружжям;

2)   визначаються їхні майнові права та обов’язки;

3)   майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі, і засвідчується нотаріусом.

 

 

Шлюбний договір набирає чинності

якщо його укладено до реєстрації шлюбу

у день реєстрації шлюбу

якщо його укладено по­дружжям

у день його нотаріаль­ного посвідчення

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. Права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

 

8.4.      Підстави і порядок розірвання шлюбу.

 

Законодавством передбачений певний порядок розірвання шлюбу:

Підстави для припинення шлюбу:

1. Внаслідок смерті одного з подружжя або визнання його померлим

2. Внаслідок розірвання шлюбу:

Органами державної реєстрації актів цивільного стану:

За рішенням суду:

1)   за заявою подружжя, яке не має дітей;

2)   за заявою одного з подружжя, якщо інший з подружжя: визнаний безвісти відсутнім; засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше, як на три роки;

 

1)                      за спільною заявою подружжя;

2)   за позовом одного з подружжя

 

Підстави припинення шлюбу

Подружжя, яке має дітей, має право подавати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти , яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків , хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса через три місяці від дня подання заяви. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено , що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. До закінчення 1 місяця дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Згідно зі ст. 110 СК України , позов про розірвання шлюбу може бути поданий одним із подружжя. Разом із тим, позов про розірвання шлюбу не може бути поданий під час вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину щодо другого з подружжя або дитини. Чоловік , дружина мають право подати позов про розірвання шлюбу в період вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою, або за рішенням суду відомості про чоловіка, як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини. Опікун має право подати позов про розірвання шлюбу, якщо цього вимагають інтереси того з подружжя, хто визнаний недієздатним.

Суд обов'язково повинен вживати заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства, з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, справжні причини позову про розірвання шлюбу, брати до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за завою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Після розірвання шлюбу та одержання Свідоцтва про розірвання шлюбу особа має право на повторний шлюб.

Жінка та чоловік , шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови , що жоден із них не перебуває у повторному шлюбі.

 

8.5.   Визнання шлюбу недійсним.

Недійсним визнається шлюб, який зареєстрований:

1)   з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

2)   між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

3)   з особою, яка визнана судом недієздатною.

За заявою заінтересованої особи орган РАЦС анулює актовий за­пис про шлюб, зареєстрований з цими особами.

За рішенням суду шлюб визнається недійсним:

1)   якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоло­віка (згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в мо­мент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розла­дом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було за­реєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства);

2)   у разі його фіктивності (укладення шлюбу без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя).

Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований:

1)   між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною з порушен­ням вимог СКУ;

2)   між двоюрідними братом та сестрою; між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

3)   з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, не­безпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

4)   з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Шлюб не може бути визнаний недійсним у разі

1)   вагітності дружини,

2)   або народження дитини,

3)   або якщо той, хто не досяг шлюбного віку, досяг його, або йому було надано право на шлюб.

Шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

Недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був за­реєстрований, прав та обов'язків подружжя. Недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася при цьому шлюбі.

Шлюб зареєстрований у відсутності нареченої і (або) нареченого, вважається неукладеним.

 

8.6.      Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.

 

Сімейний кодекс закріплює права подружжя на:

1)   материнство і батьківство. Небажання чи нездатність мати дитину може бути причиною для розірвання шлюбу;

2)   повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок і уподо­бань;

3)   фізичний і духовний розвиток, одержання освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та від­починку;

4)   заміну прізвища після реєстрації шлюбу. У цьому разі ОРАЦС видає нове свідоцтво про реєстрацію шлюбу;

5)   розподіл між собою обов'язків у родині та спільне рішення питань життя родини на підставі рівності;

6)   вільний вибір місця проживання;

7)   припинення шлюбних відносин.

Обов’язки подружжя:

1)   спільно опікуватися побудовою сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги;

2)   спільно піклуватися про матеріальне забезпеч сім'ї;

3)   вагітній дружині мають бути створені умови для збереження її здоров'я і народження здорової дитини: дружині-матері — умови для поєднання материнства та здійсненням нею інших прав і обов'язків.