Печать
PDF

Глава 2. Основи теорії права.

Posted in Право - Л.Д. Коровіна Основи правознавства Посібник

 


 

2.1. Право – особливий вид соціальних норм.

Суспільне життя людей тісно взаємопов’язане. Вчинки однієї людини спричиняють наслідки для іншої. Взаємодія людей неможлива без дотримання певних правил. З метою створення взаємовигідних умов спілкування, чіткого порядку взаємовідносин, люди виробили систему правил, які регламентують їх поведінку. Ці правила називають соціальними нормами - правила поведінки, що поширюються на певні групи людей, регулюють суспільні відносини і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Соціальні норми поділяються на:

Норми права             – які встановлюються і охороняються державою.

Мораль                       – норми, що склалися у людському суспільстві у зв’язку з уявленням про добро, зло, правду, справедливість.

Звичаї – норми, що склалися історично і в результаті багаторазового повторення увійшли у звичку.

Корпоративні

норми                         – норми громадських організацій, які визнає держава.

Релігійні норми         – норми, відображені в Корані або інших релігійних книгах.

Становлячи різновид соціальних норм, норми права мають всі ознаки соціальних норм (регулятивність, нормативність, забезпеченість) і в той же час відрізняються від них специфічними властивостями:

1)   формування і дія права тісно пов’язані з державною діяльністю. Держава надає праву загальнообов’язковий характер і примусову силу. Державний примусовий вплив   забезпечує втілення правових норм у життя в тих випадках, коли   люди добровільно не виконують або не дотримуються їх;

2)   порушення норми права тягне негативну реакцію держави у вигляді юридичної відповідальності. Вона постає як найбільш серйозний за своїми наслідками для людини вид соціальної відповідальності. Наприклад, заходом юридичної відповідальності може бути позбавлення волі, майнове стягнення, позбавлення права займатися певним видом діяльності. Порушення ж норм моралі тягне лише суспільний осуд, а порушення релігійної норми – санкції з боку церкви;

3)   дія норм права поширюється на всіх людей. Межі дії права не залежать від волі й бажання людини; навіть незнання правової норми не звільняє від необхідності її дотримуватися та від відповідальності у разі її порушення. Навпаки, дія релігійних чи корпоративних норм поширюється на людину тільки при її добровільній згоді. Наприклад, норми православної церкви діють тільки щодо її парафіян; статут політичної партії обов’язковий до виконання для її членів.

 

2.2. Поняття та ознаки права

Право – це система загальнообов’язкових і формально визначених правил поведінки, що встановлюються, гарантуються і охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.

 

Ознаки права:

1.   Право встановлюється або санкціонується (тобто офіційно схвалюється) державою. Воно є єдиним різновидом норм, що розробляються та приймаються, за певною процедурою, державою.

2.   Право є системою норм. Приписи, що складають право, є не просто сукупністю, а системним утворенням. Вони певним чином підпорядковуються та взаємодіють.

3.   Право є загальнообов’язковим для всього населення, що проживає на території певної держави. Право передбачає неможливість невиконання чи порушення його приписів будь-ким. Така поведінка визнається протиправною і карається державою.

4.   Формальна визначеність права. Правові норми – закони, втілені в офіційних конкретно-правових актах, викладених в оптимальній логічно виваженій формі.

5.   Право має загальний характер. Його норми регламентують необмежену і не визначену кількість відносин, право поширюється на невизначену кількість суб’єктів.

6.   Право охороняється державою. У разі добровільного невиконання правових вимог застосовується певні засоби для їх примусової реалізації.

Об’єктивне право – система загальнообов’язкових, формально визначених норм, які забезпечені державою і служать критерієм правомірної (дозволеної) і неправомірної (недозволеної) поведінки особи.

Суб’єктивне право – це закріплені правом певні юридичні можливості особи. Це право на свою юридично можливу поведінку, право на звернення до держави за захистом своїх юридичних можливостей.

Поки норма права є загальною і поширюється на всі випадки певної сфери життєдіяльності, вона є об’єктивною. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб’єкта, то стає об’єктивною.

Розрізняють:

 

ЗМІСТ СУБЄКТИВНОГО ПРАВА

ЗМІСТ ЮРИДИЧНИХ ОБОВЯЗКІВ

включає:

-     можливість діяти відповідно до свого бажання;

-     вимагати певних дій від зобов’язальної сторони;

-     звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права;

-     користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом.

-     необхідність здійснення певних дій;

-     утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;

-     нести юридичну відповідальність за невиконання передбачених нормою права дій.

 

2.3. Єдність і відмінність права і моралі

Мораль і право характеризується як спільним призначенням в процесі регулювання суспільних відносин, так різним впливом та значенням у забезпеченні системності суспільства.

Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, що встановлюється державою з метою упорядкування суспільних відносин.

Мораль – система норм поведінки людей, що прийняті більшістю, як загальнообов’язкові, підтримуються завдяки громадській думці і громадському осуду в разі порушення.

Єдність моралі і права ґрунтується на тому, що обидва ці засоби соціального регулювання:

  • є соціальними нормами;
  • існують у реальній поведінці людини;
  • мають за основний зміст права та обов’язки і виробляють повагу до прав і свобод особи;
  • протидіють свавіллю і беззаконню;
  • певним чином встановлюються, закріплюються та гарантуються.

Відмінність права і моралі

Право

Мораль

1.  Спосіб запровадження

Приймає державний законодавчий орган згідно зі спеціально визначеним порядком

Поступово утворюється в переконаннях людей

2. Ступінь обов’язковості

Обов’язкові для всіх з моменту набрання чинності або з моменту вступу в дію

Визначається рівнем усвідомлення норм членами суспільства

3. Сфера дії

Регулюють найважливіші суспільні відносини, що мають загальне значення

Врегульовують практично всі відносини людей

4. Форми вияву

Закріплюються в нормативно-правових державних актах

Як правило, не закріплюються в офіційних актах

5.  Спосіб забезпечення і наслідки порушення

Підтримується державою. Порушення передбачає юридичну відповідальність

Підтримується громадською думкою. Порушення викликає громадський суд

Правові норми повинні бути моральними

Мораль і право взаємодоповнюють один одного. Сила законів значно збільшується, якщо закони спираються не тільки на владу, але й на суспільну мораль.

2.4.      Джерела (форми) права

Джерела (форми)права – це офіційні, закріплені державою, способи зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальну обов’язковість.

Розрізняють такі основні джерела права:

Санкціоновані правові звичаї

Санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообов’язкового значення

Релігійно-правові норми

Релігійні канони та інші релігійні звичаї, яким надається загальнообов’язковий характер

Правовий прецедент

Судове чи адміністративне рішення з конкретної справи, що має обов’язкове значення під час розгляду інших наступних аналогічних справ

Нормативно-правовий акт

Офіційний письмовий документ держави, який приймається компетентними державними органами і встановлює, змінює або відміняє норми права

Нормативно-правовий договір

Спільний документ кількох суб’єктів, який містить норми права, що встановлюється за їхньою взаємною домовленістю і забезпечується державою

Міжнародно-правові акти

Документи міжнародної співдружності, що із санкції держави поширюються на їх територію

Основне джерело права України – нормативно-правовий акт. Він має свою певну форму: закони, укази, постанови, інструкції та інше.

Нормативно-правовий акт є результатом правотворчості, яка складається з кількох етапів:

1.   Підготовчий – здійснюється підготовка проекту нормативно-правового акту

2.   Прийняття нормативно-правового акту.

3.   Введення нормативно-правового акту в дію.

Структурними елементами правових актів є:

- преамбула – вступна частина;

- статті (їх частини або пункти);

- глави;

- розділи;

- частини (наприклад кримінальний, цивільний кодекси поділяються на Загальну та Особливу частину).