Глава V ОСНОВИ БАНКІВСЬКОГО ПРАВА УКРАЇНИ PDF Печать
Право - В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко Правознавство

 

 

§ 1. Банківське право України:

поняття та предмет правового регулювання

Банківське право, як і кожна інша галузь права, має притаманний лише їй предмет і метод. Предметом банківського права є банківська діяльність. Що розуміється під банківською діяльністю? Теоретично можна вважати, що все, що роблять банки, є бан­ківською діяльністю, а отже, предметом банківського права. Звичайно, це не так. Банки наймають на роботу спеціалістів — це трудові правовідносини, банки купують обладнання та офісні меблі — це цивільні правовідносини, банки сплачують податки — це фінансові (податкові) правовідносини. Отже, для визначення предмета банківського права треба використовувати об’єктивний критерій, який надає діяльності банків притаманну їй специфіку, визначає її сутність.

Аналіз законодавства і спеціальної літератури дає підстави вважати, що банківська діяльність має місце в тих випадках, коли банки здійснюють операції з фінансовими активами, за які виступають кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Банківську діяльність можна уявити як сукупність систематично здійснюваних з фінансовими активами операцій різних видів, об’єднаних єдиною метою — отримання прибутку.

У вузькому розумінні банківська діяльність — це залучення на вклади грошових коштів і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто операції, які у сукупності дозволяється здійснювати тільки банкам.

Так чи інакше можна стверджувати, що банківська діяльність є виключною, оскільки вона не допускає можливості об’єднання її з іншими видами підприємницької діяльності. Винятковість бан­ківської діяльності необхідна для досягнення двох цілей: а) відокремлення спеціальної групи суб’єктів, які обслуговують грошовий обіг; б) забезпечення державного контролю за цією групою суб’єктів.

Щодо методу банківського права України, потрібно насамперед зазначити, що це — сукупність способів і прийомів регулюючого впливу норм певної галузі права на суспільні відносини. Відносно методу банківського права можна сказати, що він включає як публічно-правовий, так і приватно-правовий методи, або імперативний (владних приписів) і диспозитивний (автономії волі).

Перший метод має місце у правовідносинах, з одного боку, між Національним банком України, який наділений державою владними повноваженнями реєстрації банків, встановлення для них економічних нормативів, застосування санкцій та, з іншого, — банками, іншими фінансово-кредитними установами, які зобов’язані неухильно дотримуватись вимог законодавства і Національного банку. Другий метод базується на юридичній рівності сторін і застосовується в правовідносинах між банками, банками і клієнтурою. Підставою для виникнення таких правовідносин, як правило, є договір.

Банківське право — самостійна галузь права, яку складає система норм і інститутів, що регулюють банківську діяльність, організацію і функціонування банківської системи держави.