§ 4. Поняття та ознаки держави

Держава є одним з найважливіших суспільних явищ. Протягом століть вчені-юристи, філософи, політики праг­нули дати визначення поняття держави та розкрити його сутність. Дати універсальне правове визначення держави для всіх епох і всіх країн важко. В сутності держави залежно від історичних умов на перший план можуть виходити або класовий початок, підґрунтя, або загаль-носоціальний (діяльність в загальнонаціональних інтере­сах). Проте, узагальнюючи спільні ознаки держав, різних за класовою сутністю, формою управління і функціями, можна зробити висновок, що держава — це певний спосіб організації суспільства, основний елемент політичної сис­теми.

Отже, держава — це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління і примусу, здатна надавати своїм ве­лінням загальнообов'язкової сили і здійснювати керівницт­во суспільством.

Держава характеризується низкою ознак, що, по-пер­ше, відрізняють її від суспільної влади у додержавний період і, по-друге, підтверджують її особливість як основ­ного знаряддя здійснення політичної влади.

До найсуттєвіших із ознак держави можна віднести наступні.

Територія. Якщо у первісному суспільстві влада поши­рювалася на людей залежно від належності їх до того чи іншого роду, племені, то з появою держави вона діє на людей залежно від території проживання. Поширення дер­жавної влади лише на виокремленій кордонами частині земної кулі зумовлює адміністративно-територіальний по­діл: уся територія держави розбивається на адміністра­тивно-територіальні одиниці. У різних країнах адміністра­тивні одиниці називаються по-різному: область, округ, край, провінція тощо.

Суверенітет. Це політико-правова властивість держав­ної влади, яка охоплює:

а)         верховенство державної влади на території краї­ни, можливість самостійно вирішувати важливі

питання суспільного життя, встановлювати за­гальнообов'язкові для всіх членів суспільства пра­вила поведінки;

б)         єдність державної влади — тобто наявність у дер­жаві лише законодавчо встановлених державних

органів, відсутність будь-яких не передбачених законом паралельних структур влади;

в)         незалежність державної влади, що означає неза­лежність її на міжнародній арені.

У суспільно-політичній літературі застосовуються ще поняття — національний суверенітет (право націй на ство­рення власної держави) і народний суверенітет (здійснення народовладдя в державі).

Наявність публічної політичної влади, що виявляється в існуванні груп людей, які не приймають участі у вироб­ництві матеріальних благ, а здійснюють владні управ­лінські функції і здатні впливати на суспільні відносини шляхом застосування примусу.

Механізм держави — система державних організацій, які здійснюють функції та завдання держави (державні підприємства, установи і органи).

Наявність загальнообов'язкових правил поведінки — правових норм. Держава видає закони та інші акти, норми яких є загальнообов'язковими на всій території держави.

Система податків. Це збір коштів, які держава в певній пропорції збирає з населення, підприємств, орга­нізацій для утримання державного апарату, здійснення загальнокорисних цілей — фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, природоохоронних заходів тощо.

Держава є універсальною політичною формою орга­нізації суспільства, центральним елементом політичної сис­теми, тому що:

1)  у  кожній  країні  може  бути  багато  політичних організацій, а держава існує лише одна;

2)         лише держава може вирішувати будь-які загаль­носуспільні справи, а решта організацій вирішу­ють, як правило, справи, що стосуються лише частини суспільства;

3)         лише держава має право виступати від імені всього населення країни;

4)         лише веління держави, втілені у правові норми, є загальнообов'язковими.

Термін "держава" може вживатись і в інших зна­ченнях. Так, інколи поняття "держава" ототожнюють з поняттям "країна", тобто з певною територією, що стано­вить єдність населення, історії, природних умов тощо.

 

12345»Последняя