Розділ ХХІІ Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку PDF Печать
Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

Розділ ХХІІ Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

 

§ 1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

У Кримінальному кодексі України 2001 р. уперше злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку виділені в окре­мому розділі і в більшості статей вказані такі суспільно небезпечні діяння, за які кримінальна відповідальність встановлена вперше. У цьо­му розділі передбачені ті злочини, які світове співтовариство визнає особливо небезпечними для всього людства, тому що вони підривають основи міжнародних відносин і здатні знищити саме людство (агре­сивна війна, застосування зброї масового знищення, геноцид тощо).

Важливою особливістю цих злочинів є їх зв’ язок з міжнародним кримінальним правом, за яким ці діяння також визнаються злочинами. Поява у КК цієї групи злочинів безпосередньо пов’язана з багаторіч­ними зусиллями світового співтовариства щодо виділення у міжнарод­ному кримінальному праві групи злочинів, найбільш небезпечних для всього людства, і встановлення особливих умов відповідальності за їх вчинення (незалежно від того, чи є дії порушенням внутрішнього пра­ва країни, в якій вчинений злочин, а також від місця вчинення злочину, поширення на них юрисдикції Міжнародного кримінального суду тощо). Основними джерелами норм про такі злочини у міжнародному праві є: статути Нюрнберзького (1945 р.) і Токійського (1946 р.) воєн­них трибуналів, статути міжнародних кримінальних трибуналів по Югославії (1993 р.) і по Руанді (1994 р.), Римський Статут Міжнарод­ного кримінального суду (1998 р.), численні конвенції і резолюції ООН. З 1947 р. Комісія міжнародного права ООН готує Кодекс про злочини проти миру та безпеки людства. При кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку у багатьох випадках слід звертатися до міжнародно-правових джерел для з’ясування змісту норм або окремих понять.

Більшість злочинів, передбачених у розділі ХХ, вважаються за­кінченими з моменту вчинення суспільно небезпечних дій. Суб’єктивна сторона всіх злочинів характеризується умислом. Відповідальність за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443 КК) на­стає з 14 років, а за інші злочини — з 16 років. Згідно з ч. 5 ст. 49 КК давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та без­пеки людства, передбачених у статтях 437-439 КК і ч. 1 ст. 442 КК.

Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопо­рядку можна поділити на три групи, виходячи з їх безпосередніх об’єктів: 1) злочини проти миру (статті 436, 437, 438, 447 КК); 2) зло­чини проти безпеки людства (статті 439, 440, 441, 442 КК); 3) злочини проти міжнародного правопорядку (статті 443, 444, 445, 446 КК).