Розділ ХIIІ Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту PDF Печать
Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

Розділ ХIIІ Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

 

§ 1. Поняття і система транспортних злочинів

Із розвитком транспорту збільшується потужність транспортних засобів і швидкість їх руху, що має важливе значення для розвитку суспільства. Проте це спричиняє і негативні явища, тому що більш тяжкими стають наслідки транспортних подій, у яких гинуть люди, втрачаються матеріальні цінності. Боротьба з транспортними злочина­ми за сучасних умов набуває важливого значення, про що свідчить виділення цих злочинів у самостійний розділ Особливої частини КК. Головною ознакою, за якою транспортні злочини об’єднані в одну групу, є їх єдиний родовий об’єкт. Таким об’єктом є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспорту.

Безпосередні об ’єкти окремих транспортних злочинів лежать у пло­щині родового об’єкта, хоча і мають свої особливості. Вони залежать насамперед від видів транспорту, на яких можуть бути скоєні ці зло­чини, а також від характеру об’єктивної сторони і кваліфікуючих об­ставин. Зокрема, деякі злочини можуть бути вчинені із застосуванням насильства або погроз, у зв’язку з чим виникає питання про додатковий безпосередній об’єкт — життя і здоров’я особи.

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполучення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв’язку, сиг­налізації, автоматизації, які забезпечують безпеку руху транспортних засобів.

З об ’єктивної сторони ці злочини сконструйовані по-різному. Більша частина цих посягань описана в законі як злочини з матеріаль­ним складом, менша частина — з формальним.

У злочинах з матеріальним складом об’єктивна сторона характе­ризується діянням, наслідками і причинним зв’язком між ними.

Діяння в цих злочинах виражається в дії або бездіяльності особи. Деякі злочини (наприклад, пошкодження шляхів сполучення і тран­спортних засобів) можуть бути вчинені лише шляхом дії.

У багатьох злочинах діяння виражається в порушенні певних пра­вил. Це означає, що диспозиції таких статей є бланкетними, тому для встановлення факту порушення цих правил необхідно звертатися до відомчих нормативних актів, які регламентують поведінку працівника транспорту або іншого учасника дорожнього руху. Важливо точно ви­значити, які статті, пункти, параграфи нормативних актів порушені та у чому це порушення виявилося.

Обов’ язковою ознакою злочинів з матеріальним складом є наслідки.

Наслідками у статтях цього розділу КК названі: загибель однієї або кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також велика матеріальна шкода, інші тяжкі наслідки.

Відповідальність за транспортні злочини диференційована залеж­но від тяжкості наслідків, що настали. Тому тяжкі тілесні ушкодження, загибель однієї або кількох осіб вказані в деяких статтях як кваліфіку­ючі обставини.

Під іншими тяжкими наслідками, які зазначені в деяких статтях, слід розуміти тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також велику матеріальну шкоду.

При встановленні матеріальної шкоди, яка спричиняється в тран­спортних подіях, необхідно враховувати вартість знищених або по­шкоджених транспортних засобів, вантажів, шляхів сполучення, споруд на них і т. д.

Своєрідними наслідками, які вказані у деяких статтях, є створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків. Така небезпека створюється внаслідок порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, недоброякісного ремонту або пошкодження шляхів сполучення чи транспортних засобів. У технічній системі тран­спорту відбуваються певні зміни і створюється реальна можливість настання тяжких наслідків, тобто високий ступінь імовірності їх на­стання. Ці зміни в технічній системі транспорту порушують нормаль­не її функціонування, чим заподіюється шкода об’ єкту злочину. Така небезпека (загроза) виступає і як ознака злочинного діяння, і як нероз­ривний з ним своєрідний наслідок. Обов’язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв’язку між діянням особи і змінами, що відбулися в технічній системі транспорту.

Третьою обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів з ма­теріальним складом є причинний зв’язок між діянням і наслідками, що настали. У справах даної категорії для її встановлення призначаються експертизи.

Суб ’єктивна сторона транспортних злочинів визначається залеж­но від складності її об’єктивної сторони. Злочини з формальним скла­дом вчиняються з прямим умислом. У злочинах з матеріальним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе значення для кваліфікації і призначення покарань.

Суб ’єктом транспортних злочинів є особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, пові­тряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК), а також незаконне заволодіння транспортним засобом при кваліфікуючих обставинах (ч. 2 і ч. 3 ст. 289 КК) відповідальність настає з 14-річного віку.

Деякі транспортні злочини, наприклад порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспор­ту, може здійснювати лише працівник транспорту, тобто спеціальний суб’єкт (ст. 276 КК).

Таким чином, під транспортними злочинами слід розуміти перед­бачені кримінальним законом, суспільно небезпечні діяння, що посяга­ють на безпеку руху та експлуатації усіх видів механічного транспор­ту, а також магістрального трубопровідного транспорту.

У розділі XI Особливої частини КК ці злочини розміщені в певній системі. При цьому враховується тяжкість злочину, а також види тран­спорту, на яких вони вчиняються. На першому місці стоять злочини, які вчиняються на залізничному, водному і повітряному транспорті (статті 276-285 КК), на другому — на автомобільному і міському елек­тротранспорті (статті 286-290 КК). Завершують главу злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошко­дженні магістральних трубопроводів (статті 291, 292 КК).

Розміщення транспортних злочинів за певною системою дає мож­ливість більш правильно конструювати санкції цих статей, що підви­щить ефективність кримінально-правових заходів боротьби з цими посяганнями, поліпшить статистичний облік цих злочинів тощо.

Безпосереднім об’єктом першої групи посягань є відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і по­вітряного транспорту; другої групи — безпеку руху та експлуатації автомобільного і міського електротранспорту; третьої групи — без­печне функціонування всіх видів механічного та магістрального тру­бопровідного транспорту.

Як уже зазначалося, відповідальність за більшість транспортних злочинів диференційована залежно від тяжкості наслідків, що настали. Враховуються при цьому тяжкість тілесного ушкодження, загибель одного чи декількох осіб, а також розмір матеріальної шкоди. Крім того, у статтях цього розділу законодавець передбачає інші кваліфікуючі обставини, такі як: здійснення злочину за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК); організованою групою (ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 292 КК); з насиль­ством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 289 КК); з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства (ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289 КК); вчинення злочину повторно (ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК).

Розглянемо ці обставини. Поняття групи, що вчинила ці зло­чини за попередньою змовою або організованою групою, подано у ст. 28 КК.

Якщо така організована група озброєна вогнепальною або холод­ною зброєю і має на меті напад на транспортні підприємства, устано­ви, організації чи на окремих осіб, то відповідальність настає за бан­дитизм (ст. 257 КК).

Під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров ’я потерпілого, слід розуміти нанесення ударів, побоїв, викручування рук, утримання, зв’язування або позбавлення волі іншим способом, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило коротко­часного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності. Пси­хічне насильство виражається в погрозі застосування зазначеного фі­зичного насильства.

Небезпечним для життя і здоров ’я насильством визнається запо­діяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, яке спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не спричинили вказаних наслідків, але були не­безпечними в момент застосування такого насильства (насильство, що спричинило втрату свідомості, здавлювання шиї, скидання з транспорт­ного засобу, що рухається, застосування спеціальних засобів, зброї тощо). Психічне насильство виражається в погрозі застосування фі­зичного насильства.

Повторністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 32 КК визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. Наприклад, повторним вважається заволодіння транспортним засобом, якщо йому передувало таке ж заволодіння (ч. 2 ст. 289 КК).