Розділ VІІ Злочини проти власності PDF Печать
Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

Розділ VІІ Злочини проти власності

 

§ 1. Поняття і види злочинів проти власності

Родовим об ’єктом злочинів проти власності є суспільні відносини власності, що охороняються кримінальним законом, як частина еконо­мічних відносин, як основа економічної системи держави. Юридичним вираженням відносин власності є право власності, яке відповідно до статей 316, 317 ЦК України є правом власника на володіння, користу­вання та розпоряджання своїм майном за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

На підставі статей 324-327 ЦК суб ’єктами права власності висту­пають народ України, фізичні та юридичні особи, держава, територі­альні громади.

Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб’єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав держа­вою. Тому кримінальне законодавство також охороняє права всіх суб’єктів власності.

Небезпечність злочинів проти власності, важливість її охорони кримінально-правовими засобами визначається тим, що вона є най­важливішою соціальною цінністю: нормальне функціонування від­носин власності забезпечує стабільність всієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу.

Особливе значення для цих злочинів має їх предмет. Ним є при­ватне, державне та комунальне майно, яке має певні обов’язкові озна­ки: 1) юридична — право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, знаходиться у її віданні чи під її охороною: для винного майно є чужим; 2) економічна — май­но має становити матеріальну цінність, мати певну вартість. Іноді цю ознаку називають соціальною, оскільки вона означає, що у майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна саме і вимірюється цією працею; 3) фізична — це предмети, речі, які можна вилучити, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо.

Предметом злочинів проти власності можуть бути також гроші, цінні папери, документи, які є еквівалентом вартості.

Не є предметами злочинів проти власності такі, що перебувають у природному стані: ліс на корені, риба та інші водяні тварини в при­родних водоймах, звірі у лісі тощо. Їх незаконне знищення, пошко­дження, вилов належать до злочинів проти довкілля (статті 246, 248 і 249 КК). Але ці предмети стають предметом злочинів проти власнос­ті, якщо вони вже вилучені з природного стану працею людини або вирощуються людиною в спеціальних розплідниках, ставках тощо.

Не є предметами злочинів проти власності вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали (статті 262, 263, 265 КК); наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори (ст. 312 та ін.); військове майно (статті 410, 411 КК та ін.). які внаслідок своїх особливих (небезпечних) властивостей віднесені до предметів злочинів проти громадської безпеки, здоров’я людей.

Не є предметами злочинів проти власності об’ єкти інтелектуальної та промислової власності (статті 176, 177 КК).

Крім майна у деяких злочинах проти власності предметом можуть бути право на майно, а також дії майнового характеру. Це такі злочини, як вимагання (ст. 189 КК) та шахрайство (ст. 190 КК).

Специфіка об’єкта і предмета злочинів проти власності визначає і загальні об’єктивні та суб’єктивні ознаки цих злочинів.

З об ’єктивної сторони переважна більшість з них визначені законо­давцем як злочини з матеріальним складом: їх обов’язковою ознакою є спричинення суспільно небезпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди в певному розмірі відносинам власності. Тому закінченими вони є з моменту настання цієї шкоди. Однак для закінчення таких злочинів, як розбій, вимагання, погроза знищенням майна, не потрібно фактично­го настання шкоди (це так звані усічені склади злочинів).

Із суб ’єктивної сторони більшість злочинів проти власності харак­теризуються прямим умислом, при якому особа усвідомлює, що по­сягає на чужу власність, на яку вона не має права, передбачає спричи­нення матеріальної шкоди і прагне цього, одночасно бажаючи власно­го незаконного збагачення. Певні особливості суб’єктивної сторони мають злочини, передбачені статтями 194, 196, 197 КК, про що буде сказано далі при аналізі цих злочинів.

За рядом загальних ознак, що характеризують злочини проти влас­ності, вони істотно розрізняються між собою за характером діяння, способом їх вчинення, мотивами та метою. Саме це дає можливість класифікувати їх на різні групи, побудувати їх систему. Так, за наяв­ності як обов’язкових ознак корисливих мотиву та мети злочини про­ти власності поділяються на: корисливі і некорисливі. Корисливі зло­чини, у свою чергу, за характером діяння, за способом їх вчинення можуть бути поділені на злочини: пов’язані з незаконним обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб і не пов’язані з таким обертанням.