Розділ ХІІІ Повторність, сукупність та рецидив злочинів PDF Печать
Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

Розділ ХІІІ Повторність, сукупність та рецидив злочинів

 

§ 1. Поняття та загальна характеристика множинності злочинів

Часто трапляється так, що одна особа вчиняє не один, а декілька (два чи більше) злочинів: наприклад, вчиняє крадіжку (ч. 1 ст. 185 КК), а через деякий час вбивство (ч. 1 ст. 115 КК); або незаконно зберігає зброю (ст. 263 КК), яку використовує для розбійних нападів (ст. 187 КК); або, відбуваючи покарання за раніше вчинений злочин, у місцях позбавлення волі вчиняє який-небудь новий злочин тощо. За даними судової статистики, особи, які раніше вчиняли злочини, у 2006 р. вчи­нили 68 230 злочинів, у 2007 р. — 74 029. Ці дані свідчать про певну тенденцію до збільшення кількості злочинів, учинених особами, які раніше вчиняли злочини, тому проблема кримінальної відповідальнос­ті осіб, які неодноразово вчиняють злочини, залишається гостроактуальною.

Випадки, коли одна особа вчиняє декілька злочинів, дістали в на­уці кримінального права назву множинності злочинів. Ці питання регулюються нормами самостійного інституту Загальної частини кри­мінального права, який відповідно має назву «інститут множинності злочинів». Попри те, що в чинному КК сам термін «множинність» не використовується, названий інститут у ньому набув значного роз­витку і деталізації. Зокрема, вперше в історії вітчизняного криміналь­ного законодавства норми цього інституту були виділені в самостій­ний — VII розділ Загальної частини КК, який має назву «Повторність, сукупність та рецидив злочинів».

Чинний КК не дає легального визначення поняття множинності злочинів, однак на підставі системного аналізу низки його положень, що стосуються окремих її видів, можна зробити висновок про те, що під множинністю злочинів слід розуміти вчинення однією особою осо­бисто чи у співучасті двох або більше самостійних закінчених чи не- закінчених злочинів. Інакше кажучи, множинність злочинів має місце там, де в діянні (або діяннях) однієї особи містяться два чи більше окремих, самостійних склади злочинів. Таким чином, множинність злочинів — це «збіг злочинів» у однієї особи, на відміну від співучас­ті у злочині, коли має місце «збіг осіб» у вчиненні одного злочину.

Ознаки множинності:

1)   всі злочини, що становлять множинність, вчиняються тією самою особою. При цьому така особа може вчиняти їх як одноособово (повністю виконати злочин своїми діями), так і у співучасті з іншими особами. В останньому випадку не має значення вид співучасницької ролі, яку особа виконала при вчиненні конкретного злочину. Напри­клад, множинність злочинів матиме місце в тому разі, коли та сама особа спочатку була виконавцем одного злочину, потім — підбурюва­чем до другого, а пізніше — ще й пособником у третьому. У той же час множинність злочинів відсутня у поведінці особи, яка у співучасті з іншою особою вчинила тільки один злочин, навіть за умови, що ця інша особа до чи після цього самостійно вчиняла інші злочини. Мно­жинність злочинів відсутня також тоді, коли дві особи самостійно, незалежно одна від одної, вчинили два окремих злочини, навіть якщо провадження по цих злочинах об’ єднане в одну кримінальну справу.

Зазначена ознака свідчить про індивідуальний характер множинності злочинів: її наявність або відсутність можна встановити тільки щодо кожної конкретної особи. Навіть якщо дві чи більше особи у співучасті вчиняють декілька злочинів (наприклад, члени організованої групи вчи­няють крадіжки, грабежі, вбивства, зґвалтування та ін.), наявність або відсутність множинності злочинів, її вид та кримінально-правові наслідки встановлюються стосовно кожного члена такої групи окремо;

2)   множинність становить два або більше одиничних злочинів. При вчиненні однією особою або групою осіб тільки одного одинич­ного злочину множинність злочинів у будь-якому разі відсутня. При цьому одиничні злочини, що входять до множинності, можуть бути всі як закінченими, так і незакінченими, а так само частина з них можуть бути закінченими, а частина — незакінченими. Наприклад, множин­ність злочинів має місце у випадках, коли одна особа вчинила закінче­ний грабіж і закінчене шахрайство з фінансовими ресурсами; готуван­ня до умисного вбивства і замах на зґвалтування; закінчену крадіжку наркотичних засобів і замах на їх незаконний збут тощо. Разом з тим множинність злочинів відсутня в тому випадку, якщо особа послідовно виконує різні стадії того самого умисного злочинного діяння (на­приклад, вчиняє готування до вбивства, яке потім переростає у замах на вбивство). Докладніше про поняття та види одиничних злочинів йдеться в § 2 цього розділу.

Види множинності. Залежно від видів одиничних злочинів, що складають множинність, та характеру їх поєднання чинне законодав­ство про кримінальну відповідальність розрізняє три види множин­ності:

а) повторність злочинів (ст. 32 КК);

б) сукупність злочинів (ст. 33 КК);

в) рецидив злочинів (ст. 34 КК).

Незважаючи саме на такий порядок закріплення видів множиннос­ті в законі, у цьому підручнику вони аналізуватимуться в іншій по­слідовності: спершу — сукупність злочинів, після неї — повторність злочинів і, нарешті, — рецидив злочинів. Така зміна черговості зумов­лена методичними потребами: краще розуміння повторності злочинів можливе на базі попереднього з’ясування поняття та властивостей сукупності злочинів.

Значення множинності. Характеризуючи значення множинності злочинів, треба розрізняти множинність злочинів як факт об’ єктивної дійсності (тобто власне вчинення однією особою двох чи більше оди­ничних злочинів) і множинність злочинів як інститут кримінального права.

Множинність злочинів як факт об’ єктивної дійсності має соціаль­но негативне значення, яке, зокрема, проявляється у такому:

1)  вчинення особою двох чи більше злочинів, як правило, свідчить про стійкість антисоціальних настанов особи, яка їх вчинила, її «кри­мінальну спеціалізацію» тощо;

2)  наявність у діянні однієї особи множинності злочинів, особливо в тих випадках, коли за жоден з них вона ще не була піддана кримі­нальній відповідальності, може розцінюватися окремими членами суспільства як свідчення безкарності злочинців і тим самим стимулю­ватиме їх самих до вчинення злочинів;

3)  вчинення однією особою декількох злочинів, особливо протягом відносно тривалого проміжку часу, може свідчити і про незадовільну чи неефективну роботу правоохоронних органів держави та всієї сис­теми запобігання злочинності, при якій не вдалося вчасно викрити таку особу та запобігти вчиненню нею нових злочинів.

Множинність злочинів як інститут кримінального права має соці­ально позитивне значення, яке, зокрема, проявляється у тому, що нор­ми цього інституту відповідно до ст. 35 КК «враховуються при квалі­фікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та по­карання у випадках, передбачених цим Кодексом». Отже, норми інсти­туту множинності:

1)   є правовою базою для боротьби з випадками вчинення однією й тією самою особою декількох злочинів;

2)   дають змогу відмежувати множинність злочинів від окремих різновидів одиничних злочинів і тим самим правильно кваліфікувати ті злочини, які складають множинність;

3)   визначають кримінально-правові наслідки наявності множин­ності злочинів у діях особи, а саме — особливості кримінальної від­повідальності та покарання таких осіб.