Печать
PDF

Розділ VII Об’єкт злочину - § 3. Види об’єктів злочинів

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

§ 3. Види об’єктів злочинів

1.  Суспільні відносини, на які посягають злочини і які є їх об’єктами, дуже різноманітні. Тому визначення всіх видів об’єктів та їх наукова класифікація необхідні, адже вони сприяють більш повному розкрит­тю сутності, а також соціально-правової значущості об’єктів, дозволя­ють виявити їх вплив на розвиток кримінального законодавства та вдосконалення практики його застосування.

2. У науці кримінального права найпоширенішою є триступенева класифікація об’єктів «по вертикалі» (загальний, родовий та безпосередній). Така класифікація цілком відповідає потребам практики, є дуже логічною, оскільки ґрунтується на співвідношенні філософських категорій «загального», «особливого» та «окремого». Загальним тут є вся сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних від­носин (загальний об’єкт); особливим — окремі однорідні за своїми властивостями групи суспільних відносин, охоронювані певною су­купністю кримінально-правових норм (родовий об’єкт); окремим — конкретні суспільні відносини, охоронювані конкретними кримінально- правовими нормами від конкретних злочинних посягань (безпосеред­ній об’єкт). Така класифікація дає змогу визначити об’єкти криміналь­но-правової охорони на різних рівнях їх узагальнення.

3.  Загальний об’єкт утворює сукупність усіх суспільних відносин, що поставлені під охорону чинного закону про кримінальну відпові­дальність. До цією сукупності входять різні за своєю сукупністю від­носини (життя і здоров’я людей, мирне співіснування держав, еконо­мічна і політична основа держави, власність і система господарюван­ня та ін.). Таким чином, загальний об’ єкт охоплює різноманітні сус­пільні відносини, які значною мірою відрізняються поміж собою за своєю соціальною значущістю, сферою дії тощо. Загальний об’єкт злочину має важливе значення для визначення природи і сутності зло­чинів, а також ступеня їх суспільної небезпечності, відмежування від незлочинних діянь та ін.

4.  Під родовим (груповим) об’єктом розуміється об’єкт, який охоплює певне коло тотожних чи однорідних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, що повинні охоронятися внаслідок цього єдиним комплексом взаємопов’язаних кримінально- правових норм.

Отже, родовий об’єкт являє собою менш високий (усереднений) рівень узагальнення охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин. Причому, як це випливає із сформульованого поняття, гру­пувати суспільні відносини слід не довільно, а на підставі об’єктивно існуючих критеріїв, які обумовлюють їх тотожність або однорідність. Такими критеріями виступають різні елементи охоронюваних суспіль­них відносин, їх соціальне призначення в них (суб’єкти або предмети відносин, зміст та особливість соціального зв’язку). Основою такої класифікації суспільних відносин слушно визнається та чи інша сфера державного або громадського життя. Тому родовими об’єктами необ­хідно визнавати відносини власності, систему господарювання, від­носини, що забезпечують належний суспільний порядок і моральність, та ін.

Значення родового об’єкта злочину полягає насамперед у тому, що він дає змогу класифікувати всі злочини та кримінально-правові норми, які встановлюють відповідальність за їх учинення. Саме цю його влас­тивість було покладено в основу побудови Особливої частини КК, що дозволило законодавцю в цілому правильно об’ єднати в межах одного розділу КК норми, в яких встановлюється відповідальність за посяган­ня на тотожні чи однорідні суспільні відносини. Так, розділ VI Осо­бливої частини КК «Злочини проти власності» включає норми, в яких передбачається відповідальність за злочинні посягання на ті суспільні відносини, що покликані забезпечити недоторканність власності. До розділу XVIII Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя» вміщено норми про відповідальність за посягання на існуючу в нашій державі систему правосуддя.

5. Найбільш істотне значення як для правотворчої, так і для право- застосовної діяльності має безпосередній об’єкт злочину. Під ним слід розуміти ті конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину.

Із цього визначення передусім випливає, що безпосереднім об’єк­том, так само як загальним і родовим, можуть визнаватися тільки суспільні відносини, а не будь-які блага і цінності. Тому необґрунто- ваними видаються спроби підмінити суспільні відносини, що висту­пають об’єктом злочину, будь-якими іншими соціальними явищами: «елементами суспільних відносин», їх «матеріальним виразом», тим, що стоїть за безпосереднім об’єктом; охоронюваними кримінальним законом «умовами нормального функціонування соціального встанов­лення» та ін. При такому визначенні безпосереднього об’єкта він ніби випадає із цілісної системи суспільних відносин.

Отже, на якому б рівні узагальнення ми не розглядали об’єкт зло­чину, ним завжди виступають охоронювані законом суспільні від­носини.

Однак питання про те, які суспільні відносини можуть бути визна­ні об’ єктом конкретного злочину, вирішується не наукою криміналь­ного права чи правозастосовною практикою, а тільки законодавцем шляхом прийняття або скасування того чи іншого закону. Завдання науки кримінального права і судової практики полягає в тому, аби встановити ті суспільні відносини, що визначені законодавцем як без­посередній об’ єкт злочину, і розкрити їх дійсний зміст.

Слід зазначити, що законодавець лише у деяких випадках вказує на безпосередній об’єкт у самому КК. Так, у ст. 111 КК прямо перед­бачено, що державна зрада — це таке діяння, що заподіює шкоду су­веренітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороно­здатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. У більшості випадків у статтях КК відсутні будь-які вказівки на без­посередній об’єкт конкретного злочину, і тоді для його з’ясування необхідний ретельний аналіз складу певного злочину.

Встановлення безпосереднього об’єкта злочину має важливе зна­чення для з’ясування характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, його правильної кваліфікації, дає змогу з найбіль­шою точністю провести розмежування між суміжними злочинами.

6.  У теорії кримінального права широке визнання одержала також класифікація безпосередніх об ’єктів злочинів «по горизонталі». Сутність цієї класифікації полягає в тому, що на рівні безпосереднього об’єкта виділяються основний (головний) та додатковий об’єкти. Необхідність у такій класифікації виникає тоді, коли один і той самий злочин одно­часно заподіює шкоду декільком суспільним відносинам. Наприклад, при розбої (ст. 187 КК) страждають власність та життя або здоров’я людини; при перевищенні влади чи службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством над особою (ч. 2 ст. 365 КК), об’єктами виступають відносини власності та особа потерпілого. Тобто такі зло­чини мають декілька безпосередніх об’єктів, з яких законодавець, як правило, виділяє один, найбільш важливий, що вирішальною мірою визначає суспільну небезпечність даного злочину, структуру відповід­ного складу та його місце в системі Особливої частини КК.

Такий об’ єкт традиційно називають основним безпосереднім об’єктом. Він завжди входить до складу родового об’єкта злочину. Тому з’ясування цього об’єкта дозволяє правильно визначити місце тієї чи іншої кримінально-правової норми в системі Особливої части­ни КК[1]. З іншого боку, встановлення цього об’єкта в конкретно вчине­ному злочині дає змогу визначити ту кримінально-правову норму, за якою має кваліфікуватися вчинене суспільно небезпечне діяння. Тому цей об’єкт є визначальним як при виборі місця для тієї чи іншої норми в системі Особливої частини КК, так і для кваліфікації вчиненого «багатооб’єктного» (назвемо його так умовно) злочину.

Слід також зазначити, що основним безпосереднім об’єктом є ті суспільні відносини, які насамперед і головним чином прагнув поста­вити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну відповідальність. Звідси випливає, що основний безпосередній об’єкт відображає й основний зміст того чи іншого злочину, його антисоці­альну спрямованість. Він більш, ніж інші об’єкти, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину і тяжкість наслідків, що настали чи могли настати.

Додатковим безпосереднім об ’єктом є тільки ті суспільні відноси­ни, яким поряд з основним об’єктом заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди. Крім того, таким об’єктом можуть бути тіль­ки відносини, поставлені законодавцем під охорону закону, або, іншими словами, відносини, визначені як такий об’єкт самим законодавцем.

Додатковий безпосередній об’єкт може бути двох видів: обов’яз­ковий (необхідний) та необов’язковий (факультативний).

Додатковий обов ’язковий об ’єкт — це такий об ’єкт, який у дано­му складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину. Цьому об’єкту, як і основному, завжди заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Наприклад, у складі розбою основ­ним безпосереднім об’єктом є власність, а додатковим — життя або здоров’я людини.

Додатковий факультативний об ’єкт — це такий об ’єкт, який у разі вчинення певного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім (наприклад, відносини власності і здоров’ я громадян при хулі­ганстві). Встановлення того, що в результаті певного злочинного посяган­ня шкоду спричинено також факультативному об’єкту, за інших рівних умов, є свідченням більш високої суспільної небезпечності вчиненого діяння і має враховуватися при призначенні винному міри покарання.

Додатковий об’єкт, так само як і основний безпосередній об’єкт, має важливе значення для визначення соціальної сутності вчиненого злочину, встановлення тяжкості наслідків, що настали або могли на­стати. Ця властивість додаткового об’єкта часто використовується за­конодавцем для виділення кваліфікованих складів (наприклад, вима­гання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, — ч. 3 ст. 189 КК) або утворення самостійних складів злочинів (наприклад, бандитизм — ст. 257 КК).

 

Контрольні запитання

1. Які складові елементи суспільних відносин?

2. Що таке об’єкт злочину?

3. Що таке предмет злочину?

4. Чим відрізняються поняття об’єкта та предмета злочину?

5. Яка класифікація об’єктів визначена у кримінальному праві?

6. Що таке основний об’єкт?

7. Що таке додатковий об’ єкт?

8. Яке значення має поділ безпосереднього об ’ єкта на основний та додатковий?

9. Яке значення об ’ єкта злочину для характеристики суспільної небезпечності злочину та його кваліфікації?



[1] Таций, В. Я. Обьект и предмет преступления / В. Я. Таций. - Харьков, 1988. -   С. 92.