Печать
PDF

Розділ VII Об’єкт злочину - § 2. Предмет злочину

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

§ 2. Предмет злочину

1. Поряд з предметом суспільних відносин необхідно виділяти і предмет злочину як самостійну ознаку складу злочину. Предмет сус­пільних відносин і предмет злочину — різні правові явища. Предмет відносин — це структурний елемент суспільних відносин. Предмет злочину, що існує поряд з об’єктом, — самостійна факультативна ознака складу злочину. Кожний з цих предметів наділений своїми, притаманними тільки йому ознаками, виконує свою соціальну роль, а також має різне правове призначення.

2.  Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відпові­дальність пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.

З цього визначення випливає, що до предмета злочину треба від­носити тільки певні речі, а не будь-які інші цінності. Таке рішення зумовлене тим, що законодавець найчастіше вказує саме на конкретні речі, а точніше, на їх ознаки, властивості при описі того чи іншого злочину. Наприклад, відповідальність за ст. 265 КК, яка передбачає склад незаконного поводження з радіоактивними матеріалами, може наставати лише в тих випадках, коли предметом виступають саме ра­діоактивні матеріали. Так само в усіх статтях КК, що передбачають відповідальність за корисливі злочини проти власності, предметом є тільки чуже майно (статті 185-191).

Оскільки ж предметом злочину може виступати лише певна річ, то предмет завжди є речовою (матеріальною) ознакою злочину.

Крім того, предмет злочину — це така ознака складу злочину, яка названа безпосередньо в самому законі. У цьому разі він виступає як обов’ язкова ознака складу злочину. Так, у ст. 214 КК зазначено, що предметом цього злочину можуть бути тільки дорогоцінні метали і до­рогоцінне каміння. Відповідно до редакції ст. 246 КК предметом неза­конної порубки лісу може бути тільки ліс на корені. Однак законодавець далеко не завжди вказує на предмет як ознаку конкретного злочину. У тих випадках, коли на нього немає вказівки безпосередньо в самому кримінальному законі, предмет не є ознакою складу злочину, і, навпа­ки, у тих випадках, коли предмет зазначений у самому законі, злочин є предметним і для його правильної кваліфікації має бути встановлений конкретний предмет злочину. Більш того, у тих випадках, коли предмет є обов’язковою ознакою, саме він найчастіше встановлюється першим і нерідко за допомогою одержаних щодо нього даних з’ясовуються інші ознаки складу злочину. Наприклад, при вирішенні питання про кваліфі­кацію дій осіб, які виготовили з метою збуту підроблену національну валюту України, ми перш за все з’ ясовуємо, чи мають підроблені бан­кноти або металева монета ті ознаки, які повинні бути притаманні пред­мету злочину, передбаченого ст. 199 КК (грошові знаки повинні пере­бувати в обігу, мати великий ступінь подібності з дійсними та ін.).

3.  Законодавець по-різному описує ознаки предмета злочину в за­коні про кримінальну відповідальність. Обрання того чи іншого спо­собу (прийому) при законодавчому визначенні предмета злочину бага­то в чому залежить від самого характеру злочину, а також від індиві­дуальних властивостей його предмета.

Наприклад, у багатьох випадках у самому законі вказано лише на певний вид предметів, і тому кожний з предметів даного виду має од­накове значення для кримінальної відповідальності. Так, вважається цілком достатньою вказівка в статтях 368-370 КК на хабар при окрес­ленні предметів цих злочинів. З’ ясування ж змісту цього поняття дає змогу зробити висновок про те, що предметами хабарництва можуть бути будь-які матеріальні цінності (гроші, продукти, предмети побу­тової техніки та інші речі) і майнові блага (надання путівки в санаторій, ремонт квартири тощо). У цих та інших подібних випадках немає необ­хідності давати в КК вичерпні переліки можливих предметів таких злочинів. Тут вказівка законодавця на певні видові ознаки предмета (визначення на рівні виду) означає, що будь-який предмет даного виду має однакове правове значення. Наприклад, цілком очевидно, що на відповідальність за хабарництво не впливає те, які матеріальні цінності (гроші, товари та ін.) передані як предмет хабара. Інше могло б привес­ти до необгрунтованого захаращення кримінального закону перераху­ванням предметів, встановлення яких і без цього не викликає труднощів на практиці. Нарешті, у деяких випадках просто неможливо дати такий вичерпний перелік ознак предмета злочину, наприклад, коли практична діяльність людей викликає появу все нових і нових предметів.

Іноді законодавець безпосередньо в статті КК дає приблизний (зразковий) або вичерпний перелік предметів злочину, прагне макси­мально визначити їх у диспозиції кримінально-правової норми. Так, у ч. 1 ст. 204 КК подано зразковий перелік предметів злочину: в само­му законі вказується, що ними можуть бути алкогольні чи тютюнові вироби або інші підакцизні товари. А в ст. 310 КК наведено вичерпний перелік предметів злочину — тільки снотворний мак чи конопля.

У тих випадках, коли диспозиція статті КК про відповідальність за певний злочин має бланкетний характер, перелік предметів злочинів визначається в нормативних актах, до яких відсилає сам кримінальний закон. Так, перелік наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що є предметом злочину, передбаченого, наприклад, у ст. 305 КК, у самому законі не вказується. Цей перелік затверджується Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’ я України.

4.  Аналіз зазначених у чинному законодавстві предметів злочину показує, що ті чи інші речі, а також цінності найчастіше виділяються законодавцем як предмет з урахуванням особливого правового режиму, зумовленого їх корисними чи шкідливими властивостями, а також з урахуванням їх економічного призначення. Саме ці ознаки (власти­вості) предметів і є тими обставинами, з приводу яких чи шляхом впливу на які вчиняється злочин. До таких предметів необхідно відне­сти податки і збори (ст. 212 КК), порнографічні предмети (ст. 301 КК), вогнепальну зброю, бойові припаси, вибухові речовини (ст. 263 КК) та ін. З приводу корисних властивостей речей учиняється більшість ко­рисливих злочинів, і тому саме вони виділяються законодавцем як предмети відповідних злочинів (гроші, дорогоцінні метали, твори мистецтва та інші товари). Ці і деякі інші властивості тієї чи іншої речі, у свою чергу, викликають необхідність надати їй певну правову зна­чущість у конкретному складі злочину, що і визначає її нерозривний зв’язок із самим суспільно небезпечним діянням.

5. Предмет злочину в окремих випадках може збігатися з предметом суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом. Такий збіг має місце тоді, коли ті чи інші предмети, які входять до структури об’єкта злочину, законодавець наділяє додатково й функціями пред­мета суспільного відношення, тобто додає йому ще й інше правове значення. Так, збігаються предмет злочину і предмети суспільних від­носин у таких злочинах, як крадіжка, грабіж, шахрайство та інші зло­чини проти власності.

6.  У зв’язку з викладеним виникає питання про місце предмета у складі конкретного злочину. Вважається, що предмет злочину не може претендувати на роль самостійної ознаки складу злочину. Таке рішен­ня викликане тим, що склад злочину являє собою сукупність його обов’язкових елементів (об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єктивної сторони та суб’єкта злочину). Відсутність хоча б одного з цих елемен­тів виключає склад злочину і, отже, кримінальну відповідальність. Предмет же злочину, як уже відзначалося, є не обов’язковим, а факуль­тативним стосовно загального поняття складу злочину, а тому його можна називати лише ознакою, а не елементом складу злочину.

Слід мати на увазі, що предмет злочину як самостійна ознака зло­чину завжди існує поряд з об ’єктом. Саме об ’єкт і предмет у сукуп­ності утворюють самостійний елемент складу злочину. Однак якщо об’ єкт злочину є обов’ язковою, то предмет — факультативною ознакою складу злочину. Предмет відрізняється від об’єкта ще й тим, що йому не завжди заподіюється шкода. Якщо шкода, заподіяна об’єкту, завжди має соціальний характер, то предмету злочину внаслідок суспільно небезпечного посягання передусім завдається фізична шкода, яка ви­кликає певні негативні соціальні зміни в об’єкті. Шкода предмету як матеріальній речі заподіюється тоді, коли злочин вчинюється шляхом його знищення, пошкодження чи зміни. Так, при продажу в торгових підприємствах фальсифікованих товарів злочинець погіршує їх якість, хоча і зберігає при цьому зовнішній вигляд, наприклад розведення сметани кефіром, спиртних напоїв — водою, додавання до вершково­го масла маргарину (ст. 225 КК). Страждає предмет злочину і при вчиненні таких злочинів, як знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК); незаконне полювання (ст. 248 КК); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249 КК) та ін. Разом з тим при вчиненні низки злочинів шкода предмету не завдаєть­ся. Це має місце тоді, коли злочин учиняється шляхом створення (виготовлення) заборонених до виробництва предметів або шляхом без­посереднього посягання на інший елемент охоронюваного законом суспільного відношення. Так, немає підстав говорити, що шкода пред­мету заподіюється при транспортуванні алкогольних напоїв з метою збуту (ст. 204 КК), виготовленні, ремонті зброї (ст. 263 КК). Не запо­діюється шкода предмету злочину також при контрабанді (ст. 201 КК), крадіжці майна (ст. 185 КК) тощо. При вчиненні таких злочинів шкода об’ єкту заподіюється шляхом безпосереднього впливу на сам соціаль­ний зв’язок, тобто на певний елемент охоронюваних суспільних від­носин.

7. Поряд із предметом суспільних відносин і предметом злочину правомірно виділяти і таке поняття, як предмет злочинного впливу. Під предметом злочинного впливу слід розуміти той елемент охоронюва­них законом про кримінальну відповідальність суспільних відносин, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому, отже, у першу чергу заподіюється шкода. Тому таким предметом можуть бути суб’єкт, сам соціальний зв’язок, а також предмет суспільних від­носин. Встановлення предмета злочинного впливу в кожному конкрет­ному злочині полегшує з’ ясування «механізму» заподіяння шкоди самому об’єкту, а також сприяє встановленню розміру і характеру на­слідків суспільно небезпечного діяння.

Отже, щодо потреб кримінального права предмет має трояке зна­чення:

-   предмет охоронюваних суспільних відносин;

-   предмет злочину;

-   предмет злочинного впливу.