Печать
PDF

І. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ОСОБИ - 4. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ ОСОБИ

Posted in Уголовное право - Кваліфікація злочинів (М.Й. Коржанський)

4. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ ОСОБИ

Честь і гідність особи — об'єкти цілої низки злочинів. На захист честі і гідності особи спрямовані норми статей 125, 126, 1763, 189 та 189' КК.

Посягання на честь і гідність у багатьох випадках належать до об'єктивної сторони також інших складів злочину. Наприклад, розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого або його близьких (статті 8б2 і 144 КК), перевищення влади чи посадових повноважень, поєднані з діями, що ображають особисту гідність (ст. 166 КК), хуліганство (ст. 206 КК) та ін.

Честь і гідність особи як об'єкти посягання відрізняються деякими особливостями. По-перше, в умовах демократичного суспільства моральні блага набувають дедалі більшої цінності. По-друге, честь і гідність — це головні моральні блага людини. По-третє, на відміну від матеріальних (чи майнових) благ заподіяну їм шкоду не можна усунути чи відшкодувати. У деяких випадках її зовсім не можна усунути. Чинне українське кримінальне законодавство недостатньо забезпечує охорону цих важливих благ особи[lxxxviii].

Особливість моральних благ, честі і гідності особи полягає і в тому, що вони дуже легко вразливі і шкода їм може бути заподіяна найрізноманітнішими способами та засобами. Щоб заподіяти людині моральні страждання досить кількох необережних слів чи дій. Цю особливість посягань на честь і гідність особи добре визначив А.Ф. Коні, назвавши їх "підпалом чужої честі, яка не обумовлюється ні кількістю слухачів, ні публічністю обстановки розмови.”[lxxxix]

Образа може бути вчинена: словами, які принижують гідність потерпілого, письмово — виразами, малюнками, що ображають, а також діями, які ганьблять потерпілого — жести, ляпас тощо.

Наклепом (ст. 125 КК) називається поширення неправдивих вигадок, які ганьблять іншу особу. Потерпілими від цього злочину можуть бути тільки фізичні особи як ті, що живуть, так і померлі, як присутні під час вчинення злочину, так і відсутні.

Предметом наклепу можуть бути лише неправдиві, вигадані повідомлення, які ганьблять потерпілого. Такими є вигадки про венеричне захворювання, статеві зв'язки, вчинення тяжкого злочину тощо.

Наклеп — злочин навмисний, оскільки винний діє з метою зганьбити потерпілого. Мотивами цих дій можуть бути різні спонукання (помста, заздрість, ревнощі тощо).

Кримінальна відповідальність за наклеп виключається, якщо в повідомленні висловлюється лише припущення про протизаконні дії певної особи з проханням перевірити пов'язані з цим обставини[xc].

Наклеп має багато спільних ознак із завідомо неправдивим доносом (ст. 177 КК). Відрізняються ці злочини лише за однією ознакою суб'єктивної сторони — метою.

Неправдивий донос — це повідомлення неправди з метою притягнути потерпілого до кримінальної відповідальності. Наклеп має іншу мету — зганьбити особу, про яку повідомляють вигадки.

У тих випадках, коли винний повідомляє правоохоронні органи про ніби-то вчинений потерпілим злочин, маючи намір зганьбити потерпілого і домогтися притягнення його до кримінальної відповідальності, вчинене кваліфікується лише за ст. 177 КК, оскільки вона передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.

У деяких злочинах наклеп є способом вчинення їх, зокрема при доведенні до самогубства (ч. 2 ст. 99 КК). Отже наклеп утворює частину об'єктивної сторони, обов'язкову, невід'ємну ознаку ч. 2 ст. 99 КК і тому повністю охоплюється складом цього злочину. Кваліфікувати такі дії додатково за ст. 125 КК немає потреби.

За ч. 2 ст. 125 КК кваліфікується наклеп у надрукованому або іншим способом розмноженому творі (у книжці, газеті, друкарській машинці, ротапринті, ксероксі та ін.), а також вчинений особою, раніше судимою за наклеп, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Якщо наклеп був поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного (статті 56—63 КК) або іншого тяжкого злочину (одного з перелічених у ст. 7' КК), то дії винного кваліфікуються за ч. З ст. 125 КК.

Образою (ст. 126 КК) називається приниження людської гідності у непристойній формі. Образа завжди стосується певної особи і спрямована на приниження її гідності.

Непристойними визнаються дії, які суперечать нормам і правилам суспільної моралі, викликають почуття сорому, ганьби. Такими можуть бути брудні слова, плювок в обличчя, ганьбливі прізвиська тощо. Образливими можуть бути і такі вирази чи оцінки особи потерпілого, які є дійсними, наприклад недорозвиненість розуму або наявність фізичної вади.

Образа може бути вчинена публічно, в присутності інших, крім потерпілого, осіб, а також віч-на-віч. Якщо образа була вчинена у відповідь на незаконні дії ображеної особи, то вона не є караною, оскільки не містить складу злочину. Наприклад, вироком районного народного суду Р. було засуджено за ст. 126 КК за те, що він біля свого будинку непристойними словами образив П. Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала, що до П., який на той час був дільничним інспектором міліції (потім його було звільнено з органів внутрішніх справ), звернувся Ф. зі скаргою на те, що його тесть Р. не віддає його особисті речі та документи.

Хоч вирішення цього питання не входило до службових повноважень П., він, узявши із собою трьох дружинників, приїхав на автомашині до будинку Р. Останній заявив, що до будинку їх не впустить, оскільки його дочки — дружини Ф. немає вдома, і запропонував їм поїхати за нею на роботу, щоб вона сама віддала Ф. речі та документи. При цьому подружжя Р. кричали, лаялися, а Р. вживав непристойні слова. За вказівкою П. присутні взяли Р. за руки і доставили його до громадського пункту охорони порядку.

Президія обласного суду, зазначила, що дії" П. з самого початку були неправомірними. За відсутністю законних підстав від дав дружинникам вказівку із застосуванням сили доставити Р. до пункту охорони порядку. Таким чином дії Р. були по суті викликані неправомірними діями самого потерпілого. За таких обставин у діях Р. немає складу злочину, передбаченного ст. 126 КК. Тому президія обласного суду судові рішення щодо Р. скасувала, а справу закрила[xci].

Злочин, передбачений ст. 126 КК містить загальний склад злочину образи. Крім того, кримінальний закон передбачає відповідальність і за спеціальні види образи, які виділяються за ознаками потерпілого.

Спеціальні склади злочину образи містять статті 189, 189', 206 та 237 КК. Згідно з ними образа представника влади або представника громадськості, який охороняє громадський порядок (ст. 189 КК), працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (ст. 1891 КК), так само як і образа потерпілого при вчиненні винятково цинічних хуліганських дій (ч. 2 ст. 206 КК) кваліфікуються за цими відповідними нормами без додатку ст. 126 КК.

Образа працівника правоохоронного органу, члена громадського формування, військовослужбовця не при виконанні ними службових обов'язків чи не у зв'язку з їх виконанням, а на грунті особистих неприязних стосунків кваліфікується за ст. 126 КК.

Наклеп та образа як злочин, що посягає на честь і гідність особи, мають багато спільних ознак. Відрізняються вони тим, що:

1) наклеп — вигадане звинувачення в неправдивих вчинках, фактах;

2) образа — неправдива, вигадана (або й дійсна) оцінка чи характеристика особи, що ганьблять її.

Якщо особу неправдиво звинувачують у крадіжці певної речі, то це наклеп (ст. 125 КК), а якщо особу безпідставно називають злодієм взагалі, то це образа (ст. 126 КК).

 


[i] Див.: Загородников И.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву. — М., 1961. — С. 24.

 

[ii] Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. — М., 1972. — С. 250.

 

[iii] Див.: Никифоров Б.С. Обьект преступления по советскому у головному праву. — М., 1960; Коржанский Н. И. Обьект и предмет уголовно-пра-вовой охраны. — М., 1980, Таций В. Я. Обьект и предмет преступления по советскому уголовному праву. — Харьков, 1988.

 

[iv] Див.: Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. — М., 1967. — С. 294.

 

[v] Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни. — М., 1964. — С. 18.

 

[vi] Див.: Демидов Ю.А. Человек — обьект уголовно-правовой охраны // Советское государство и право. — 1972. — № 2. — С. 108.

 

[vii] Див.: Радянське право. — 1962. — № 3. — С. 137.

 

[viii] Див.: Андреева Л. Влияние ошибки обвиняемого в личности потер-певшего на квалификацию преступлений // Советская юстиция. — 1970. — № 21. — С. 7—8.

 

[ix] Див.; Советское уголовное право. Часть особенная. — К., 1969. — С. 190.

 

[x] Див.: Громов А.Д. Курс лекций по судебной медицине. — М., 1970. — С. 145—147

 

[xi] Див.: п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 93—94.

 

[xii] Див.: Дженкс Э. Английское право. — М., 1947. — С. 152.

 

[xiii] Див.: Радянське право. — 1972. — № 5. — С. 103.

 

[xiv] Див.: п 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 93.

 

[xv] Див.: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови ... — С. 86.

 

[xvi] Див.: Радянське право. — 1982. — № 3. — С. 88.

 

[xvii] Див.: ухвала судовової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України в справі Д. і К. // Радянське право. — 1964. — № 2. — С. 143

 

[xviii] Див.: п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 87—88.

 

[xix] Див.: Радянське право. — 1961. — № 6. — С. 132—133.

 

[xx] Див.: п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 93.

 

[xxi] Див.: п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 88—89.

 

[xxii] Див.: Радянське право. — 1982. — № 3. — С. 87.

 

[xxiii] Див.: Кон И. Социология личности. — М., 1967. — С. 86—95.

 

[xxiv] Див.: Волков Б.С. Мотиви преступлений. — Казань, 1982. — С. 50.

 

[xxv] Див.: Радянське право. — 1971. — № 10. — С. 109.

 

[xxvi] Див : п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 89.

 

[xxvii] Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 89—90.

 

[xxviii] Див.: Радянське право. — 1975. — № 12. — С. 89.

 

[xxix] Див.: п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 90.

 

[xxx] Див.: Радянське право. — 1973. — № 1. — С. 108.

 

[xxxi] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України в справі М. // Практика... — С. 88—89.

 

[xxxii] Див.: п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 90—91.

 

[xxxiii] Див.: п. 14 цієї постанови // Там само. — С. 91.

 

[xxxiv] Див.: п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 91—92.

 

[xxxv] Див.: ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 17 березня 1994 р. в справі І. та К. // Практика судів України в кримінальних справах. 1993—1995. — С. 46—47.

 

[xxxvi] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України в справі П. // Практика... — С. 86—87.

 

[xxxvii] Див.: Радянське право. — 1968. — № 1. — С. 85; ухвали судової колегії Верховного Суду України від 21 липня 1992 р. в справі К. та від 28 травня 1991 р. у справі П. // Практика... - С. 108, 109—110.

 

[xxxviii] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 29 травня 1991 р. у справі П // Практика... — С. 109—110.

 

[xxxix] Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань" від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 29.

 

[xl] Див.: Постанови... — С. 28.

 

[xli] Див.: постанова президії Вінницького обласного суду від 8 серпня 1991 р. в справі Ю. // Практика... — С. 116—117.

 

[xlii] Див.: п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань" від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 29.

 

[xliii] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 23 травня 1989 р. в справі Г. // Практика... — С. 113. 125

 

[xliv] Див.: Радянське право. — 1970. — № 9. — С. 105.

 

[xlv] Див.: Бюллетень Верховного Суда СССР. — 1971. — № 4. — С. 21; постанова президії Київського обласного суду від 3 жовтая 1991 р. в справі К. // Практика... — С. 128—130.

 

[xlvi] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 22 червня 1982 р. в справі П. // Практика... — С. 131; а також від 13 березня 1986 р. в справі К. // Там само. — С. 132.

 

[xlvii] Див.: п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини" від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 95—96.

 

[xlviii] Див.: п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. // Постанови... — С. 96.

 

[xlix] Див.: Радянське право. — 1970. — № 9. — С. 106.

 

[l] Див.: постанова президії Донецького обласного суду від 9 жовтня 1987 р. в справі Д. // Практика... — С. 135—136.

 

[li] Див.: ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 12 жовтня 1995 р. в справі Н. // Практика судів України у кримінальних справах. 1993—1995. — С. 132—133.

 

[lii] Див.: Радянське права — 1979. — № 12. — С 66.

 

[liii] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 26 грудня 1989 р. в справі Д. // Практика... — С. 101.

 

[liv] Див.: Радянське право. — 1971. — № 11. — С. 109; ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України в справі Я. // Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступления про-тив личности: Сб. судебных решений по уголовным делам. — К., 1993. — С. 165.

 

[lv] Див.: Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие преступ-ления против личности: Сб. судебных решений по уголовным делам. — С. 4—7.

 

[lvi] Див.: Радянське право. — 1973. — № 8. — С. 107

 

[lvii] Див.: Там само. — 1982. — № 4. — С. 89.

 

[lviii] Див.: п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 р. // Постанови... — С. 29.

 

[lix] Див.: Радянське право. — 1972. — № 1. — С. 109—110.

 

[lx] Ирасек А. Хирургия боли. — Прага, 1963. — С. 13.

 

[lxi] Див.: Шаргородский М.Д. Преступления против жизни и здоровья. — М., 1948. — С. 350; Советское уголовное право. Часть особенная. — М., 1964. — С. 153.

 

[lxii] Див.: Медицинская энциклопедия. — М., 1966. — С. 14.

 

[lxiii] Див.: Сердюков И.Г. Чем вреден и опасен аборт. — М., 1954. — С. 40; Авдеев М.И. Курс судебной медицини. — М.. 1959. — С. 494.

 

[lxiv] Див.: п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини" від 27 березня 1992 р. // Постанови... — С. 99.

 

[lxv] Див.: п. 8 цієї постанови // Там само.

[lxvi] Див.: Там само.

 

[lxvii] Див.: пункти 9 і 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови... — С. 99—100.

 

[lxviii] Див.: п. 6 цій ж постанови // Там само. — С. 99.

 

[lxix] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 3 вересня 1992 р. // Практика... — С. 15—16.

 

[lxx] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від 18 січня 1990 р. в справі В. // Там само. — С. 19.

 

[lxxi] Див.: Практика... — С. 20—21.

 

[lxxii] Див.: п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови... — С. 102.

 

[lxxiii] Див.: постанова президії Житомирського обласного суду від 11 січня 1991 р. у справі Д. // Практика... — С. 145.

 

[lxxiv] Див.: п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови .. — С. 100.

 

[lxxv] Див.: п. 12 тієї ж постанови // Там само.

 

[lxxvi] Див.: п. 13 цієї ж постанови // Там само

 

[lxxvii] Див.: п. 14 цієї ж постанови // Там само. — С. 100—101.

 

[lxxviii] Див.: постанова президії Черкаського обласного суду від 3 квітня 1992 р. у справі А. // Практика... — С. 28.

 

[lxxix] Див : Практика. . — С. 146.

 

[lxxx] Див : п 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови... — С. 101.

 

[lxxxi] Див.: п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови... — С. 103.

 

[lxxxii] Див.: ухвала судової колегії Верховного Суду України від ІЗ березня 1986 р. у справі Л. // Практика... — С. 147— 148.

 

[lxxxiii] Див.: п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови... — С. 104.

 

[lxxxiv] Див.: постанова президії Кримського обласного суду від 7 вересня 1990 р. в справі К. // Практика... С. 148—149.

 

[lxxxv] Див.: п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови.,. — С. 104.

 

[lxxxvi] Див.: п. 28 цієї постанови // Там само.

 

[lxxxvii] Див.:п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. // Постанови... — С. 103—104

 

[lxxxviii] Див.: Коржанский Н. И. Уголовно-правовая охрана чести и достоин-ства личности // Соц. законность.. — 1971-№ 6; Його ж. Кримінально-правова охорона особи: вади і помилки // Юридичний вісник України. — 1995. — № 12.

 

[lxxxix] Кони А.Ф. Судебные речи. — СПб., 1888. — С. 585.

 

[xc] Див.: постанова президії Чернігівського обласного суду від 29 червня 1977 р. в справі Т. // Практика... — С. 150—151.

 

[xci] Див.: постанова президії Житомирського обласного суду від 9 серпня 1984 р. у справі Р. // Практика .. — С. 151—152.